Як таксі врятувало Париж
На початку ХХ століття завод піонерів французької автопромисловості братів Рено випустив нову модель авто Renault Type AG. Новинку стали використовувати як таксі. У 1905 році таксопарк Парижу налічував близько 1 500 авто цієї моделі. Renault Type AG став настільки популярним, що його експортували до Великої Британії, Сполучених Штатів та Аргентини.
У 1914 році почалась Перша світова війна. Упродовж серпня німці відтіснили франко-британські війська углиб Франції. На початку вересня французам довелося кинути основні сили на захист столиці. Пʼятого вересня 1914 року почалася битва між французькими та німецькими військами на річці Марна приблизно за 40 кілометрів від Парижу.
Військові, які доїхали на передову на таксі, 7—8 вересня 1914 року. Паризькі таксі на міській площі, 1914 рік. Французькі солдати вирушають із Парижу на фронт на таксі, 7—8 вересня 1914 року.
Getty Images / «Бабель»
Сьомого вересня настав критичний момент битви, французькі війська опинились на межі поразки. Цього дня до Парижу прибула свіжа дивізія. Та залізниця не могла оперативно перевезти усіх солдат на фронт, де час уже йшов на хвилини. Тоді французьке командування пішло на нестандартний хід — замовило близько 600 таксі, переважно моделі Renault Type AG. Кожне авто, куди вміщалося пʼять солдатів, зробило по кілька рейсів, загалом таксисти перевезли близько 6 000 вояків. Зрештою підкріплення прибуло вчасно і переломило хід битви. Німців відкинули від Парижу, зірвавши їхні плани швидко захопити столицю і вивести Францію з війни.
Ось так таксі врятувало Париж, утім не безплатно. За домовленістю, водії сумлінно вмикали під час поїздок лічильники-таксометри. Деякі таксисти на прохання військових ще кілька днів перевозили від лінії фронту поранених та біженців. Загалом французьке казначейство за ці кілька днів заплатило за послуги таксі близько 70 000 франків — зараз, з урахуванням інфляції, це понад €25 мільйонів. А автівки Renault Type AG стали легендарними, французи прозвали їх Taxi de la Marne — «Марнське таксі».
Авто Renault AG1, яке було одним із «Марнських таксі», урочисто відправляється до Музею армії у Парижі, 1923 рік.
Getty Images / «Бабель»
Таксі-рекордсмен із Греції
Мешканець Салонік Грігоріос Сахінідіс 15 років працював на заробітках у Німеччині, де, серед іншого, отримав непогані навички автомеханіка. У 1981 році він вирішив повернутись додому і стати таксистом. Для цього Сахінідіс пригнав з Німеччини вживаний Mercedes-Benz 240D 1976 року випуску з пробігом приблизно 200 000 кілометрів.
Відтоді Сахінідіс таксував понад 20 років майже без простою на тому самому «мерседесі», підтримуючи його у відмінному технічному стані. Він возив туристів, політиків, популярних акторів і відомих спортсменів. Особливо Сахінідіс пишався, що якось підвіз німецьку футбольну зірку 1970-х Герда Мюллера.
Грек виїжджав на роботу у найсуворішу погоду. Понад 90 разів возив клієнтів до Болгарії, девʼять разів — до Туреччини, сім — до Німеччини. Упродовж 1990-х Сахінідіс намотав сотні тисяч кілометрів, перевозячи гуманітарну допомогу до сусідніх балканських країн під час Югославських воєн.
Коли Сахінідіс вирішив піти на пенсію у 2003 році, то на одометрі його авто було 4,6 мільйона кілометрів — абсолютний рекорд і для «мерседесів», і для таксі. Для порівняння, це як приблизно 115 разів обʼїхати навколо Землі, або майже шість разів відвезти пасажирів до Місяця й назад. Наступного року грек віддав свою автівку до музею Mercedes-Benz у Штутгарті. А натомість отримав ключі від новенького «мерседеса» С-класу.
Грігоріос Сахінідіс біля свого авто-рекордсмена в музеї Mercedes-Benz у Штутгарті, 24 вересня 2004 року.
facebook.com
Найщедріші чайові для водія таксі
Британський художник-концептуаліст Демієн Герст — один з найвідоміших та найбагатших митців сучасності, зі статками близько мільярда доларів. У 2008 році його роботу «Золоте теля» продали з аукціону за 10,3 мільйона фунтів стерлінгів. Це був рекорд вартості робіт, проданих за життя художників.
Приблизно в цей період, наприкінці 2000-х, відомого художника якось підвозив таксист зі східного Лондону Джон Горслі. Коли водій розповів про це своєму синові Елджею, той відповів, що захоплюється роботами Герста, і попросив наступного разу взяти автограф.
Демієн Герст поруч зі своєю роботою «Фізична неможливість смерті у свідомості когось живого» в галереї Лондону, 2012 рік. Дружина еміра Катару Шейха Моза бінт Насер аль-Міснед біля роботи Демієна Герста «Заради любові до Бога» на виставці в Досі, 2013 рік.
Getty Images / «Бабель»
Десь наприкінці 2009 року Герст знову опинився на пасажирському сидінні Джона Горслі. Водій набрався сміливості та попросив автограф для свого сина. Художник узяв папірець та олівець і за кілька хвилин намалював скетч, який лишив водієві замість чайових. На малюнку були відсилки до найвідоміших робіт Герста — тигрової акули у формальдегіді, платинового черепа, інкрустованого діамантами, та полотна з мертвих метеликів. Окрім автографа, художник лишив напис: «Для Елджея: Не відмовляйся від мистецтва!»
У квітні 2010 року Горслі виставив скетч Демієна Герста на аукціон. Очікувалось, що за малюнок вдасться виручити близько £5 000. Та зрештою його продали більш ніж удвічі дорожче — за £12 000. Ці кошти пішли на купівлю професійної камери для Елджея, який збирався вчитися на режисера. А Джон Горслі розповідав, що тодішня поїздка коштувала 20 фунтів, тож ці чайові — найщедріші за весь час його роботи.
Скетч, який Герст подарував водієві таксі Джону Горслі у 2009 році.
newsimg.bbc.co.uk / «Бабель»
Прем’єр-таксист став генсеком НАТО
У 2013 році норвезький премʼєр Єнс Столтенберг готувався до чергових парламентський виборів. До цього його Лейбористська партія двічі поспіль перемагала, і Столтенберг сподівався залишитись премʼєром і на третій термін.
У червні 2013-го у рамках передвиборчої кампанії Столтенберг вирішив інкогніто попрацювати таксистом в Осло, аби почути думки виборців. Де ж іще обговорювати політику, як не в таксі. Він пів дня їздив містом, підбираючи випадкових пасажирів, і заводив з ними розмови про життя в країні. Попри те що Столтенберг був у темних окулярах, багато хто все одно його впізнавав.
Плати за проїзд він не взяв з жодного з пасажирів. Утім водій з нього виявився такий собі, якось він навіть переплутав педалі. Зрештою Столтенберг визнав, що «і країна, і пасажири більше виграють від того, щоб я залишався премʼєром, а не водієм таксі». Однак у вересні його партія програла вибори, а в жовтні він пішов з посади премʼєра.
Утім уже в березні 2014 року Північноатлантична рада призначила його наступником данця Андерса Фога Расмуссена на посаді генерального секретаря НАТО. Тоді росія саме розпочала збройну агресію проти України. Столтенберг офіційно заступив на посаду генсека НАТО 1 жовтня 2014-го, відтоді він підтримує Україну. І зараз Столтенберг закликає країни-члени НАТО збільшувати військову допомогу Україні.
Єнс Столтенберг вітає Володимира Зеленського у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі, 11 жовтня 2023 року.
Getty Images / «Бабель»
Як водійка Uber рятувала українців під час війни
До великого вторгнення 48-річна українка Оксана працювала у ресторанній сфері: спочатку офіціанткою, згодом виросла до керівника закладу. Все змінилось 24 лютого 2022 року. Тоді Оксана, яка мала понад 20 років водійського стажу, вивезла з Києва свою родину й швидко повернулась, аби допомогти евакуюватись іншим. Згодом вона влаштувалася працювати в Uber.
Кілька місяців Оксана евакуювала жінок, дітей та їхніх домашніх тварин з охопленої боями Київщини.
Оксана під час роботи в Uber, 2022 рік.
Влас Лаушкин / «Бабель»
«Я завжди попередньо зідзвонювалася з людьми й казала, де я на них чекатиму, завжди підʼжджала якомога ближче. Зазвичай я зупинялась на трасі біля Ірпеня чи Бучі й чекала, аж доки не бачила, як з лісу до мене біжать люди», — розповідає Оксана. Кияни поширювали її номер «сарафанним радіо», тому за день вона проводила кілька евакуацій.
Також Оксана евакуювала людей з Чернігівщини, проїжджаючи повз палаючі поля та хвости від нерозірваних мін. Одного разу вона вивезла матір та її сина з аутизмом. Окупанти стояли впритул до їхнього будинку, під час обстрілу хлопець злякався й випадково розбив голову.
Скільки загалом пасажирів вона вивезла, жінка не пригадає. Утім, рахунок напевно перевалив за 100. «Найбільше вразило, коли вивозила маму з двома наляканими дітьми. Коли я їх довезла, мама хотіла заплатити, але я відмовилась. Тоді її донька попросила мене вийти з машини, щоб обійнятися. Я вийшла, дитина обняла мене і попросила, щоб згодом я неодмінно відвезла їх назад до тата. А потім виявилось, що на сидінні дитина сама залишила гроші», — згадує Оксана.
Влас Лаушкин / «Бабель»
Під час однієї з поїздок жінка випадково знайшла нову роботу. Одній з пасажирок дуже сподобалось, як вона керує авто. За кілька тижнів клієнтка прийшла до неї з пропозицією. Тепер Оксана — водійка в українському офісі ООН.