«Ми всі покусані, подряпані, але щасливі, бо вдалося всіх вивезти». Подкаст «Човен» #2. Волонтер Євген Хаустов розповідає, як рятував тварин і людей із затоплених сіл (аудіо і текст)

Автор:
Юліана Скібіцька
Редактор:
Євген Спірін
Дата:
«Ми всі покусані, подряпані, але щасливі, бо вдалося всіх вивезти». Подкаст «Човен» #2. Волонтер Євген Хаустов розповідає, як рятував тварин і людей із затоплених сіл (аудіо і текст)

Стас Козлюк / «Бабель»

«Човен» ― це подкаст про тих, хто рятує, і тих, кого рятують із Херсонської області, де окупанти підірвали греблю Каховської ГЕС. Про волонтерів, зоозахисників, про сімʼї, чиї будинки затопило. Про журналістів і фотографів, які потрапляють під обстріли росіян, поки намагаються показати всьому світові масштаби трагедії. Про всіх, хто зараз на місці повені. У першому випуску координатор евакуаційної місії фонду «Восток SOS» Ярослав Корнієнко розповів про перші дні після затоплення і про те, як рятують людей на човнах і автівках. Гість другого подкасту — зооволонтер Євген Хаустов. Разом із командою він рятує людей і тварин. Так сталося, що Євген випадково опинився в Херсонській області того дня, коли росіяни підірвали ГЕС. Ми поговорили з ним про те, що зараз відбувається в області та як волонтери рятують тварин. Якщо ви хочете допомогти постраждалим від затоплення тваринам, ось посилання на банку благодійного фонду, де працює Євген. І ще попередження: наш гість розмовляв російською мовою.

🎧 Слухайте цей епізод також тут:

Де ви зараз перебуваєте, яка у вас обстановка?

Зараз [розмова відбувалася ввечері 8 червня] ми вже приїхали ближче до самої Каховської ГЕС і перебуваємо в селі Львове. Ми приїхали сюди під ніч, зранку будемо видавати гуманітарку, допомогати медикаментами. У селі, в якому ми будемо завтра, 50 будинків повністю потонули, 15 частково затоплені.

Коли ви приїхали в Херсонську область?

Так збіглося, що ми їхали в Херсон на день раніше, ніж сталося це лихо. Ми їхали саме в ті села, що зараз під водою. Заночували в Миколаєві, прокинулися і зрозуміли, що треба міняти план, бо там, куди ми збиралися, допомога вже не потрібна. Ми приїхали в Херсон, на хабі розвантажилися, повністю звільнили бусики, а потім ще встигли на острівну частину і вивозили звідти людей. До третьої години дня [6 червня] туди вже не було дороги, вода піднялася на той рівень, що на бусиках було не проїхати.

Що відбувалося в перші дні й потім?

Ніхто не вірив, що вода так сильно підніметься. Ми поїхали на Острів, ходили й просто вмовляли людей виїхати. Хтось говорив: «Я вірю в бога, він мені допоможе». Хтось казав: «Я живу на третьому поверсі, сюди вода не дійде». Наскільки я розумію, дійшла. У нас буквально було півтори-дві години, щоб вивезти людей в пункти [допомоги] — під це облаштували школи та лікарню. Туди звозили маломобільних людей і людей похилого віку. Це був перший день, і вода ще не так сильно піднялася. Другий день ми займалися тим, що плавали на човнах і вивозили тварин. Навіть знайшли двох людей, у яких був високий будинок, вони сиділи на другому поверсі й не знали, що робити. Жінка була лежача, тож операція [з порятунку] була дуже складною. Ми ще не могли заплисти човном у двір, бо там стирчав паркан. Хлопці перетягували човен у двір, садили туди жінку, її чоловіка і кота. Але переважно ми рятували тварин. Різних, навіть кури були.

Як проходила евакуація тварин? І як тварини реагували? Бо вони ж напевно були в шоковому стані. Чи спокійно сприймали допомогу?

Далеко не всі були спокійні. Я б навіть сказав, це малий відсоток. Ну як спокійні, тварини просто були знесилені й сиділи, сумирно чекали, поки їх заберуть. Усі налякані, усі у стані стресу. Собаки гавкають, намагаються тебе вкусити. У нас багатьох волонтерів покусали. Тому перше завдання було або накинути намордник на собаку, або навіть були групи із ветеринарами, які стріляють дротиками, що присипляють тварину. Ви могли бачити на відео непритомних собак, багато хто подумав, що вони вже померли. Але їх просто приспали, тому що вони агресивно поводилися.

У нас були рукавички досить щільні, щоб мінімізувати збитки. Посадив у клітку, пливеш на берег, вивантажуєш — і за наступними. Деякі упливали. У мене є особиста історія про собаку, за яким я плавав, мабуть, півтори години. Змерз, промок, був увесь подряпаний, тому що в одному місці провалився під шифер. У гонитві за цим собакою я побачив кота біля будинку. А потім хлопці його знайшли за пʼять дворів від того місця, де я його бачив.

Було складно, бо тварини не сидять і не чекають, коли ти їх забереш. Ми всі подряпані, покусані. Але щасливі, бо вдалося всіх вивезти.

Скільки взагалі вивезли тварин, чи ви не рахували?

Ми не рахували.

Що буде далі з цими тваринами? Куди вони потім відправляються?

Наших тварин вивозили в Миколаїв, там якийсь державний звіринець. Інші хлопці везли в Полтаву, Харків. Багато хто готовий приймати тварин, із цим проблем немає. Із кормом теж проблем немає. Каховська трагедія показала, що навіть через півтора року люди все ще можуть обʼєднатися і подолати будь-яку трагедію. У Херсоні на сьогодні є все — човни, одяг, гуманітарка.

Багато тварин загинуло?

Ми цього ще не бачили. Якщо вони загинули, то були або в будці, або вдома. А вода всюди вище першого поверху. Тому це буде видно, коли вода почне відходити.

Як ви самі оцінюєте масштаби того, що побачили?

Затопило цілі вулиці, не знаю, як це описати. Виглядає жахливо. Я не знаю, як люди будуть все відбудовувати, тому що це підтоплені будинки, підуть тріщини, щось буде зруйновано. У перший день ми навіть не уявляли наслідки. Ми думали, що вода пройде хвилею і все стече кудись. Думали, що це все максимум на два дні. Учора [7 червня] ми працювали до 22-ї години, а вода тільки прибувала. Коли приходили, стирчало пів метра паркана, а коли закінчували, його вже не було видно.

А що люди говорять? Як взагалі вони тримаються і переживають це все?

Місцеві не хочуть виїжджати. Із Херсону й області вивозять лише маломобільних людей, які не можуть самі про себе подбати. Ті, хто самостійні, різного віку — у своїх друзів, родичів, можуть бути в лікарні. Люди вірять, що це швидко мине і вони повернуться додому.

Дуже оптимістично.

Так. Навіть тут, в області, біля самої ГЕС — там де зрозуміло, що будуть великі руйнування, нам староста говорить, що потрібні гумові чоботи, інструменти й будівельні матеріали — мовляв, вода зійде і ми підемо відбудовувати свої будинки.

А де зараз ці люди? Якщо ви безпосередньо біля ГЕС, я так розумію, що там дуже сильно затопило.

Якщо взяти, наприклад, село, в яке ми завтра поїдемо, там пів села затоплено, хтось у своїх сусідів на сухій частині села чи в адміністративному центрі, це десь 10 кілометрів від берега. Люди тимчасово переїхали. Хто по родичах, хто по друзях, когось поселили в різних адміністративних будівлях. Вони мають надію, що це все дуже швидко мине, але прогнози такі, що вода стоятиме ще мінімум тиждень. Хоча тут, ближче до ГЕС, вода швидше відходить. Сьогодні [8 червня] говорять, що рівень набагато менший, ніж два дні тому. Це ми з військовими спілкувались, вони говорили, що дороги не було на те село, куди ми завтра їдемо, а голова говорила, що сьогодні вже проїхати можна, сьогодні-завтра.

Ви їдете знову забирати тварин?

Голова села сказала, що тут було 1 800 мешканців до війни, залишилися майже 500. Усіх тварини там підгодовують військові. Але військові — це такі люди, які сьогодні тут, а завтра там. Тому є сенс евакуювати тварин, допоки вони не здичавіли й не сталося непоправне.

Тварин покинутих багато, і не лише через затоплення, але й через саму війну. Ми це спостерігаємо весь час. Ми самі з Харкова, заїжджали в села, де жодного цивільного не залишилось, лише сотні тварин. Корови, кози, собаки. Це дуже страшна картина. Усе село в дірках від «Градів», побиті будинки — і гуляють тварини.

Скільки ви ще плануєте бути тут?

У нас задача, грубо кажучи, здійснити розвідку. Тому що ні у кого не було інформації щодо області. Усі знають про Херсон, усі туди їдуть — усі волонтери, уся преса, президент, але ніхто не знає, що в області. Нам про це село розповів координатор з обласної адміністрації. Він сказав: «Їдь туди, у нас немає звʼязку, там є наполовину затоплене село». Будемо конкретно збирати запити, потреби й передавати іншим волонтерам. Ділитися досвідом, як сюди проїхати.

Євгене, скажіть наостанок, чи потрібна вам якась допомога.

Особисто нам ні, у нас все є, у нас є команда, у нас є ресурси. А мешканцям цього району потрібна допомога з будівельними матеріалами, потрібні плитки портативні, газові двокомфорочні, потрібне гумове взуття і комбінезони по груди. Ми привезли багато медикаментів, у нас є їжа, гігієна, трохи дитячого. Але дітей у тих селах, що затопило, майже не було.

Євгене, я вам дуже дякую і за те, що знайшли час з нами поговорити, і за те, що ви робите. Бережіть себе і погладьте там усіх собачок і котиків від нас, ми за них дуже сильно переживаємо.

Обовʼязково. І дякую вам за те, що висвітлюєте ці події, доносите інформацію всьому світові, теж робите важливу роботу.