Безпричинне насильство, риторика деукраїнізації, русифікація дітей, яких депортували з України до росії та Білорусі ― це типи доказів і типи поведінки, які можна розглядати для звинувачення в геноциді.
Про це в інтервʼю «Бабелю» розповіла представниця Державного департаменту США Бет ван Скаак, яка є послом США з особливих доручень глобального кримінального правосуддя.
«Геноцид важко довести, тому що потрібно мати докази того, що злочинці діють з наміром знищити захищену групу, повністю або частково. Але всі елементи, про які ви згадали, — безпричинне насильство, риторика деукраїнізації, русифікація дітей, яких депортували з України до росії та Білорусі, ― це типи доказів і типи поведінки, які можна розглядати для звинувачення в геноциді. І я впевнена, що прокурори в Україні та інших країнах ретельно вивчають ці докази й визначають, можуть вони порушити справу про геноцид чи ні», — зазначила Скаав.
Водночас поведінку, яка лежить в основі, наприклад, нападів на цивільне населення, сексуального насильства, переміщення дітей, також можна кваліфікувати як воєнні злочини та злочини проти людяності, що в кінцевому підсумку легше довести, пояснила представниця Держдепу. За її словами, ще не відомо, чи прокурори вирішать висунути звинувачення в геноциді.
- 26 лютого 2022 року Україна подала позов до Міжнародного суду ООН про порушення росією Конвенції про запобігання злочину геноциду та про покарання за нього. Вже 2 березня 2022 року Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду оголосив про початок розслідування щодо скоєння на території України воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду.
- До позову України проти росії в суді ООН про геноцид долучилися 32 країни. До позову, зокрема, долучилися 26 країн-членів Європейського Союзу (за винятком Угорщини), Велика Британія, Австралія, Нова Зеландія, Норвегія, Ліхтенштейн, Канада. Вони мали до 5 липня подати письмові спостереження щодо справи до Міжнародного суду ООН.