Amnesty International зібрала нові докази воєнного злочину росії під час атаки на драмтеатр у Маріуполі.
Про це йдеться в новому розслідуванні «Діти: напад на Донецький обласний академічний драматичний театр у Маріуполі».
Розслідувачі впевнені, що російські військові цілили по театру, знаючи, що там ховалися сотні мирних жителів.
Amnesty International зібрала свідчення 52 уцілілих та очевидців, 28 із яких перебували у драмтеатрі чи поблизу нього під час атаки. Також розслідувачі проаналізували супутникові знімки та дані радарів, зроблені безпосередньо перед атакою та відразу після неї; верифікували фото- та відеоматеріали з архівів свідків і соцмереж, дослідили два комплекти архітектурних планів театру.
Точну кількість жертв встановити наразі неможливо, але в Amnesty International стверджують, що вона може бути меншою, ніж повідомлялося раніше. Одразу після нападу в Маріупольській міськраді заявили, що загинули приблизно 300 людей. Associated Press у своєму розслідуванні зазначала, що загинути могли орієнтовно 600 людей.
Amnesty International тим часом вказують, що велика кількість мешканців покинули театр «зеленими» коридорами незадовго до нападу, зокрема 14 і 15 березня. А більшість із тих, хто залишився в театрі, могли перебувати в більш безпечних зонах будівлі, зокрема в передній частині театру та підвалі, що були захищені від прямої дії вибуху. Інші люди, які перебували на польовій кухні на вулиці, на сцені та в перших глядацьких рядах, найімовірніше, отримали серйозні поранення та загинули, зазначають розслідувачі.
Очевидці повідомили Amnesty International повні імена чотирьох убитих: Михайла Гребенецького, Любові Свиридової, Олени Кузнєцової та Ігоря Чистякова. Опитані назвали імена ще трьох людей, які, на їхню думку, теж загинули. Кілька очевидців бачили мертві тіла, але не ідентифікували їх.
«За одну секунду все змінилося. Усе здригнулося... Люди почали кричати. Підвал був сповнений пилу. Я бачила, як люди стікали кровʼю», — наводять розслідувачі слова дівчини-підлітка, яка під час вибуху ховалася в підвалі зі своїми хлопцем та матірʼю.
Amnesty International проаналізувала й відкриті джерела. Їхні дані свідчать, що традиційні медіа повідомили про три жертви, інформацію ще про трьох загиблих знайшли в соцмережах. Amnesty зібрала докази принаймні 12 смертей. Водночас чимало тіл досі не ідентифікували.
«Було багато поранених… Поліція намагалася витягнути людей з-під завалів… Спочатку я побачив його [Михайла] руку. Спершу я побачив знайому руку. Ви знаєте руки своїх близьких. Його обличчя було залите кровʼю. Його тіло було в цеглі… Я не хотів, щоб мама бачила», — розповів Євген Гребенецький, який знайшов у концертному залі тіло свого батька Михайла.
Ще один очевидець Дмитро Симоненко був із Любов’ю Свиридовою за кілька хвилин до того, як вона померла через травми.
«Вона була серйозно поранена. Їй вдалося виповзти з-під завалів... Вона попросила нас запамʼятати її імʼя, бо відчувала, що вмирає», — сказав він Amnesty International.
Багато інших опитаних розповіли Amnesty International, що бачили закривавлені тіла та відірвані частини тіл, зокрема ноги та руки, у руїнах будівлі після атаки.
У своєму розслідуванні Amnesty International звернулася, зокрема, до експерта-фізика, щоб визначити фактичну масу вибухової речовини, необхідної для завдання руйнувань такого масштабу, як у драмтеатрі в Маріуполі. Він спроєктував математичну модель вибуху в театрі, згідно з якою використані бомби мали містити 400—800 кг вибухової речовини.
Проаналізувавши наявні в арсеналі армії рф авіабомби, Amnesty International дійшла висновку, що російські військові завдали удару двома 500-кілограмовими бомбами однієї моделі. Загальна маса вибухової речовини в них становить 440—600 кг. Найімовірніше, авіудару завдав один з літаків-винищувачів Су-25, Су-30 або Су-34, що базувалися на прилеглих російських аеродромах і часто пролітали над півднем України.
Amnesty International також розглянула кілька альтернативних теорій про те, хто відповідальний за напад. Дослідники заперечують заяви російської влади про причетність українських військових. Крім того, ніхто із 28 уцілілих після атаки та інших свідків, з якими спілкувалася Amnesty International, не надали жодної інформації про те, що ЗСУ використовували театр як базу для військових операцій або місце для зберігання зброї.
- Окупанти скинули бомбу на драматичний театр в Маріуполі 16 березня. Він став прихистком приблизно для тисячі людей, зокрема дітей та хворих, які потребували особливої уваги медиків.
- У кінці травня окупанти завершили розбирати завали зруйнованого драмтеатру. Знайдені тіла поховали у братській могилі.