У Новій Зеландії зловили акул, що світяться. Науковці висунули теорію, навіщо їм така здатність

Дослідники акул у Новій Зеландії виявили трьох глибоководних родичів цих риб, що світяться в темряві, при чому одна з них — найбільша з усіх люмінесцентних хордових тварин. Про це повідомляє The Guardian.

Біолюмінесценція — це здатність до світіння через хімічні реакції в живих організмах, поширена в мешканців океанів, однак уперше задокументована у представників чорних, ліхтарних чорночеревних і ліхтарних південних акул.

Цих трьох акул знайшли під час дослідження риб на східному узбережжі Нової Зеландії рік тому. Відтепер чорна акула, що виростає до 180 см, вважається найбільшою хребетною твариною, здатною до світіння.

Науковці з Бельгії та Нової Зеландії вважають, що їхнє відкриття має значні наслідки для розуміння життя глибоко під водою — у найменш дослідженій екосистемі нашої планети.

Усі три види акул живуть у «сірій зоні» океанів — між 200 і 1 000 м глибини, нижче за яку сонячне світло не пробивається. Через це хижаки, що пропливають під акулами, можуть добре бачити їхні темні плями на тлі світлої поверхні. Імовірно, світіння в підчерев’ї акул дозволяє їм злитися зі світлим тлом.

У випадку з чорною акулою, що не має природних ворогів, люмінесценція допомагає освітити дно в пошуках їжі або ж закамуфлюватися перед нападом на жертву. Світло продукує візерунок, що покриває тіло риби аж до спинного плавця.

Висновки дослідників ще буде потрібно довести, проте вже зараз вони зазначають, що наявність люмінесцентних організмів у темних глибинах Світового океану підтверджує важливість такої здатності.

• Деякі види акул та скатів можуть зникнути через 50 років. Такі фактори, як роль людини й зміна клімату, впливають на ці види тварин, проте найбільш впливовим є надто великий вилов. Зокрема, акул виловлюють заради мʼяса, плавників, зябрових пластин і печінкового жиру.
• Австралійські екологи вважають, що причиною частих нападів акул на людей стали зміни клімату. Води океану нагріваються, що призводить до руйнування екосистеми. Акули змушені вирушати по здобич на нові місця, які часто виявляються близькими до берегів і пляжів.
• Учені знайшли спосіб визначення віку рідкісних китових акул за допомогою вуглецевих слідів на хребцях, які залишилися в результаті вибухів атомних бомб у Світовому океані під час випробувань, проведених у період холодної війни.