«Відчуття, що всі програмісти вирішили навчитися стріляти». В Україні складно купити зброю через застаріле законодавство, але це не зупиняє тих, хто вирішив захищатися ― репортаж

Купити та використовувати для самооборони вогнепальну зброю в Україні складно: виданий ще 1998 року наказ МВС дозволяє більшості громадян мати тільки мисливську зброю ― і то після проходження перевірок. Під забороною також комплектуючі до зброї. Коли у 2014 році почалася війна, це спричинило складнощі: наприклад, волонтери зізнавалися, що чимало допомоги для армії провозили через кордон нелегально. На тлі можливого масштабного вторгнення Росії знову розпочалася дискусія з приводу лібералізації ринку зброї: навіть міністр оборони Олексій Резніков виступає за такий закон. Наразі є два проєкти. Перший — від групи депутатів «Слуги народу» зі схваленням керівника МВС Дениса Монастирського. Він дозволяє володіти травматичною зброєю та тримати її вдома. Другий, поданий «кіборгом» із фракції партії «Голос» Андрієм Шараськіним та підтриманий Асоціацією власників зброї, дозволяє носити вогнепал із собою. Поки одні блогери сперечаються, який проєкт кращий, інші пишуть, що в Україні знову зріс попит на купівлю зброї. Кореспондент «Бабеля» Антон Семиженко вивчив законопроєкти від МВС та громадських організацій, походив крамницями, поговорив із покупцями та розповідає, яка ситуація на збройовому ринку напередодні можливої великої війни.

1

Віталій уже пів години роздивляється стенд із аксесуарами до рушниць. Високий худий чоловік із пасмами сивого волосся, що стирчать з-під шапки, він не називає ні свого точного віку ― «напишіть, що за 40 років», ні професії ― «сиджу за компʼютером». Віталій не знімає медичної маски та забороняє себе фотографувати. Але погоджується розповісти, що купує та чому:

— Беру глушник. Зброю вже придбав, тепер удосконалюю. Москалі ж напасти збираються — чули? Тож якщо буде вторгнення, спершу дружину з дітьми в безпечне місце відвезу, а потім повернусь і або в тероборону, або в добробат піду — подивимося.

З Віталієм ми спілкуємося у київському магазині зброї «Прапорщик» у понеділок, 14 лютого. У маленькому торговому залі — одразу семеро покупців, суєта, зайняті всі троє продавців та власник магазину Борис Ісаков. Великий та веселий, він постійно в русі. То розповідає покупцеві, у чому особливості мисливської модифікації автомата Калашникова, то показує різні моделі пістолетів, то заносить до магазину десятки коробок із патронами: їх розбирають найшвидше.

— Зашиваємося, звісно, зараз. Буває, що всі покупці в залі не вміщаються, на сходах чекають, ― каже Ісаков.

— Ну й слава богу. В нас у тирі з минулого четверга теж один в один, — вторить йому гість Олександр, менеджер тиру Steel Argument. За його словами, виторг тиру порівняно зі «спокійними» часами зріс більше ніж удвічі.

2

Про загрозу масового вторгнення Росії пишуть від кінця жовтня минулого року, коли РФ почала стягувати до українського кордону свої військові підрозділи. Численні міжнародні переговори ні до чого не призвели: до 10 лютого кількість російських солдатів сягнула 140 тисяч, у Білорусі розпочалися наймасштабніші за останні десятиліття військові навчання «Союзна рішучість», у Чорному морі під приводом навчань перекрили значну частину акваторії. Паралельно почастішали обстріли з окупованої території Донбасу, при цьому бойовики оголошують про швидкий наступ української армії та евакуацію цивільного населення. Іноземні ЗМІ з посиланням на дані розвідок регулярно повідомляли про підготовку вторгнення. Наразі президент США Джо Байден стверджує, що воно може статися найближчими днями.

На цьому тлі бригади оновленої територіальної оборони активно набирають нових учасників та проводять для них курси військової підготовки. Ті ж, хто не знаходять часу на тренування чи побоюються мародерів, купують зброю та спорядження самостійно. Різні блогери та медіа повідомляли про лавиноподібне підвищення попиту на зброю та окремі позиції екіпірування. Перевірити це неможливо: статистику учасники ринку не публікують. Співрозмовники «Бабеля» говорять про зростання продажів на кілька десятків відсотків.

― У нас за різними позиціями продажі зросли на 25—50%, ― каже Ісаков. ― Здебільшого беруть те, що ефективно для захисту себе чи свого майна. І патрони, звісно: за деякі калібри продавці вже борються. В Україні патронів майже не виробляють, ще місяць такого попиту — і відчуємо жорсткий дефіцит.

У магазинах екіпірування почали активніше купувати складові «тривожних рюкзаків»: самі рюкзаки, компаси, фляги, хімічні ліхтарики. Також частіше беруть плиткотримачі — тканинні основи бронежилетів, куди вкладають захисні металеві плити. І підсумки — невеликі сумочки для аптечок, автоматних ріжків, сухпайка, пістолетів. Запас підсумків та плиткотримачів у багатьох магазинах спорядження вже вичерпався, каже Володимир,менеджер однієї з таких мереж «Мілітарист». Наразі їх, а також супутникові телефони активно закуповують за кордоном.

Продавці одного з магазинів екіпірування розповіли «Бабелю», що попит за останній тиждень виріс на приблизно 40%. В Українській асоціації власників зброї зазначили, що трафік їхніх присвячених зброї сайтів збільшився на 20%. Але далеко не всі, хто зацікавився зброєю, в результаті куплять її.

3

Після закінчення робочого дня у двір, де розташовується «Прапорщик», заїхав великий чорний позашляховик Mercedes G-Сlass, у народі «гелік». Запитую Ісакова, чи не його клієнт.

— Так, це до нас. Бізнесменів багато закуповуються зараз, — відповідає підприємець. ― Ще айтішників останнім часом чимало: таке враження, що всі програмісти вирішили навчитися стріляти. А дівчат ― лише одна на 25 покупців. Шкода, адже вони за фізичними кондиціями часто не можуть себе захистити. Як на мене, їм потрібна зброя.

Для чого саме розкуповують рушниці, карабіни та пістолети? За спостереженнями Ісакова, дві третини покупців хочуть у разі хаосу захиститися від мародерів. Третина ― готуються піти воювати:

― Частина каже, що в тероборону пішли. А хтось планує зібрати друзів-знайомих та з вікон відстрілюватись чи до лісу піти, там ворога чекати.

«Бабель» спілкувався з кількома продавцями зброї — зокрема, представниками мереж магазинів Stvol та «Ібіс». Ті відмовилися від будь-яких коментарів, заявивши, що політика їхніх компаній ― у принципі не спілкуватися з медіа.

― Їх можна зрозуміти: продаж зброї зараз перебуває у «сірій зоні», ― пояснює їхню поведінку голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін. Формально всі названі магазини продають переважно мисливську зброю ― саме вона доступна більшій частині повнолітніх громадян країни. Але сплеск останнього тижня свідчить, що більшість людей купують її не для полювання на качок чи косуль.

— Деякі види мисливської зброї цілком ефективні і в самообороні, і на війні, — упевнений Учайкін. ― Наприклад, у дробовиків для полювання на кабана заряд розрахований на вбивство великої туші. Його достатньо і для [того, щоб убити] людини. Так, кулі в мисливських патронах «мʼякі», без сталевого осердя. Але, потрапляючи в тіло, вони розплющуються, рвуть тканини, спричиняють складні поранення. «Трьохсоті» для армії проблемніші, ніж «двохсоті»: їх треба лікувати, годувати, перевозити. Вони забирають ресурс. Тож в умовах війни така зброя теж має сенс.

4

Обіг зброї в Україні регулює наказ Міністерства внутрішніх справ від 1998 року. Згідно з ним, несудимі українці, які досягли 21 року, можуть купити гладкоствольну мисливську зброю, від 25 років можна купити потужнішу й точнішу нарізну зброю для полювання. Низка категорій громадян можуть купити травматичну зброю, а бойова доступна лише військовим, працівникам правоохоронних органів та тим, кого нагороджує зброєю МВС. Серед нагороджень чимало резонансних випадків: наприклад, у колишнього міністра оборони Олександра Кузьмука — понад десять одиниць нагородної зброї. Два нагородні пістолети отримав народний депутат Ілля Кива, який нещодавно вітав із днем народження Володимира Путіна й виступав за обʼєднання України та Росії. Пізніше нагородну зброю в Киви конфіскували через «негідну поведінку, яка дискредитує сам факт нагородження від імені української держави».

Жорсткі умови володіння зброєю та компонентами до неї в умовах російсько-української війни створили специфічні проблеми. Наприклад, на початку війни волонтери змушені були завозити до країни тепловізори нелегально: офіційно закон цього не дозволяв. Війна також призвела до того, що чимала кількість бойової зброї опинилася на руках без реєстрації. Швейцарська організація Small Arms Survey ще у 2017-му називала кількість 5 млн стволів. При цьому в базі даних МВС легального вогнепалу в рази менше — 1,3 млн одиниць.

Українська асоціація власників зброї — одна з кількох у країні громадських організацій, які виступають за лібералізацію збройового ринку. Від заснування у 2009 році УАВЗ лобіює ухвалення закону, який регулював би продаж, правила отримання та зберігання різних видів вогнепальної зброї. На сьогодні у Верховній Раді зареєстровано два тематичні законопроєкти. Один підтримав теперішній міністр внутрішніх справ Денис Монастирський, інший — Асоціація власників зброї. У першому законопроєкті МВС зобовʼязують вести реєстр власників зброї, зʼявляється паспорт власника з переліком дозволених до володіння видів зброї, і ― головна зміна ― усім, хто досяг 28 років і щонайменше пʼять років володів мисливським вогнестрілом, дозволять мати короткоствольну, «травматичну» зброю. Але виносити зброю за межі будинку, за винятком полювання чи тренувань зі стрільби, законопроєкт забороняє.

Другий законопроєкт повторює норми першого, окрім кількох нюансів. Ведення реєстру власників зброї він передає Мінʼюсту: нібито це має зменшити корупційні ризики. Також законопроєкт дозволяє бути власниками однієї одиниці зброї чоловікові та дружині, обмежує коло осіб, яких можна нагороджувати зброєю. Але головне — він дозволяє пересуватися з вогнепальною зброєю на вулиці. Заборона на її носіння поширюватиметься лише на «вільні від зброї зони» на території державних та приватних організацій.

Обидва законопроєкти перебувають на розгляді парламенту від листопада 2020 року, їхні автори активно сперечаються один з одним. Позиція МВС — лібералізація ринку зброї підвищить рівень небезпеки у суспільстві. Опоненти стверджують, що озброєні громадяни можуть самі ефективно запобігати злочинам як щодо себе, так і щодо інших.

5

Надвечір стенд із підсумками в магазині спорядження «Мілітарист» помітно спорожнів: зараз на день їх продають близько 40 штук. Кілька ще планують купити двоє молодих чоловіків. Один із них, Ігор, добре знається на спорядженні.

― Я в АТО кілька років провів. У мене вдома не «тривожна валізка», а воєнна, з усім, що ще тоді волонтери нам привозили. А Макс не воював, неповнолітнім у 2014-му був. Допомагаю йому зібратись.

Макс уже вибрав плитконоску, окуляри, аптечку, шолом. Вирішує купити чотири підсумки: один для рації, три для автоматних ріжків. Він ще не знає, у складі якого підрозділу воюватиме у разі вторгнення російських військ.

— Неясно ж, як у росіян справи із вторгненням підуть. Якщо раптом через три години вони під Києвом будуть — не вистачить часу записуватися кудись. Тоді в місті воюватимемо, — розмірковує він.

― Якщо росіяни дійдуть до Києва ― дуже багато хто воюватиме, ― посміюється Ігор. — Буде їм другий Грозний.

Хвилин десять хлопці міркують про те, що можливе вторгнення підсумує взаємини України з Росією за останні кілька сотень років і що «це, як і 800 років тому, протистояння цивілізації та орди». Зрештою, Макс запитує у продавця, чи потрібно купити щось іще.

— Основне ви вже взяли. А так усе залежить від того, яку зброю матимете, — пояснив той. ― Видадуть гранати ― знадобиться щось для них. Для пістолета є, наприклад, спеціальний підсумок-кобура. Але головне — забезпечити собі захист. А решту можна там уже зняти. З ворога.

Хлопці вирушили в інший кінець магазину, до взуття. Максу залишилося визначитися з берцями — і він буде готовий.

Рушниця не стріляє без патронів ― а «Бабелю» набагато складніше без ваших донатів. Допомогти виданню можна тут.