Ірина Могітич, 41 рік.
Народилась у Бердянську, жила в Урзуфі. Має 22-річну доньку з інвалідністю. Хто їй зараз допомагає — невідомо. В «Азов» влаштувалася спершу посудомийкою, потім працювала кухарем. Коли і за яких обставин її затримали, невідомо.
Судять за те, що годувала військових, зокрема на «Азовсталі».
Олексій Смиков, 27 років.
Народився в Боярці, навчався в Національному авіаційному університеті, вивчав комп’ютерні науки, але виш не закінчив. Займався військовим вишколом. У 2016 році разом зі знайомими напав на охоронців закинутого заводу. Як потім пояснював, чоловіки тренувалися і вирішили відпрацювати тактику допиту на охоронцях — їх зв’язали й запитували про вигаданих сепаратистів. Смикова засудили за хуліганство — він пішов на угоду зі слідством, отримав три роки умовно з іспитовим строком один рік. За хорошу поведінку в 2018 році його звільнили від покарання.
Невідомо, коли Смиков пішов до «Азову». Повномасштабне вторгнення він зустрів як старший оператор вогневої підтримки, його прикомандирували до розвідувальної роти. Пʼятого березня на Facebook російських пропагандистів зʼявилося відео з полоненим Смиковим. Двадцять пʼятого березня з ним опублікували інтервʼю на одному з каналів росіян. Тоді стали відомі подробиці того, як хлопець опинився в полоні, — автомобіль, в якому Смиков був з іншими бійцями, потрапив у засідку. Він єдиний, хто вижив, але не зміг врятуватися через поранення.
Судять за те, що у 2019 році стріляв з міномета по позиціях проросійських бойовиків так званої «ДНР».
Олексій Смиков.
Ferrum Alien / «Бабель»
Артур Грецький, 21 рік.
Родом із Сєвєродонецька. У шкільні роки займався кікбоксингом, у 2020 році отримав бронзову медаль на відкритому чемпіонаті України з кікбоксингу для юнаків і юніорів. У «Азові» служив оператором-навідником. У квітні 2022 року президент нагородив його медаллю «За військову службу Україні». Тоді ж російські військові затримали його на території «Азовсталі».
Якийсь час Грецького вважали загиблим — 28 липня 2022 року президент посмертно нагородив його орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Його мама до останнього вірила, що син живий — він дзвонив їй у травні 2022 року, а потім у серпні. Про те, що Артура судять в росії, дізналася 14 червня з телесюжетів.
Судять за те, що воював із російськими військовими.
Артем Гребешков, 30 років.
Родом із Харкова, одружений, має двоє дітей — 6 і 3 років. Служив у гаубичному дивізіоні «Азову» до 2021 року. Звільнившись з армії, жив у Маріуполі. Коли почалася велика війна, хотів повернутися в свій батальйон, розповідала його мама Медійній ініциативі за права людини. Скоріше за все, каже жінка, в березні він потрапив у полон. У травні минулого року Артем телефонував з російського номера — сказав, що вже півтора місяця в полоні і що його судитимуть як колишнього «азовця».
Судять за те, що стояв на блокпості в селищі Сартана на підконтрольній Україні території.
Ярослав Ждамаров, 30 років.
Родом з Маріуполя, у 2016—2019 роках служив за контрактом в «Азові» кінологом. Коли звільнився, разом із дівчиною та мамою жив у Маріуполі, вів блог про собак у Facebook та Instagram. Останні пів року до великої війни займався бізнесом з продажу питної води. За тиждень до вторгнення планував разом зі своєю дівчиною Вікторією подати документи в РАЦС, щоб одружитися. Район, де жив Ярослав з родиною, першим потрапив у зону бойових дій. Двадцять третього квітня Ярослава та Вікторію разом з їхніми сусідами бойовики вивезли в Поживанівську церкву в Маріуполі. Звідти кожен міг поїхати куди хоче. Ярослав і Вікторія вирішили повертатися в Україну — для цього їм треба було пройти фільтрацію в Безіменному. Там Ждамарова затримали.
Востаннє Вікторія спілкувалася з Ярославом 18 травня 2022 року — через місяць після затримання. Він зателефонував у Telegram із невідомого номера, сказав, що травмований, але «терпимо». Розказав, що знаходиться в Донецькому СІЗО, де чекає на «суд», і що йому загрожує від 5 до 10 років тюрми. На початку квітня цього року Вікторія дізналася, що справу Ярослава передали до Південного окружного суду в Ростові.
Судять за те, що стояв на українському блокпості в селищі Сартана.
Ярослав Ждамаров.
Ferrum Alien / «Бабель»
Лілія Руденко, 39 років.
Жила в Ялті за 20 км від Маріуполя. За національністю татарка. Заміжня, має двоє дітей 19 і 13 років. До «Азову» працювала бухгалтером на одному з курортних підприємств Мелекиного, що на березі Азовського моря. Коли перейшла в «Азов» — невідомо. Готувала їжу на «Азовсталі». Російське слідство стверджує, що саме до неї в Ялту направлялися 17 березня інші її колеги по полку «Азов».
Судять за те, що годувала військових, зокрема на «Азовсталі».
Олег Тишкул, 54 роки.
Народився в Іллічівську (нині Чорноморськ), приїхав до Маріуполя перед початком російської агресії в 2014 році. Вступив до полку «Азов». Має нагороди за службу, був поранений і мав контузію. Закінчив службу в полку в 2021 році, звільнився командиром роти в званні «лейтенант».
Судять за те, що тренував «азовців», які потім воювали з «народною міліцією днр».
Альона Бондарчук, 41 рік.
Народилася неподалік Бердянська. Працювала пекарем у школі, потім влаштувалася в «Азов» кухарем. «Кавказ.Реалії» пишуть, що Бондарчук з 2021 року вже не працювала в підрозділі та на момент затримання була цивільною. За її свідченнями, які є в матеріалах слідства, 6 березня її відвезли на «Азовсталь», де вона готувала їжу.
Судять за те, що годувала військових, зокрема на «Азовсталі».
Анатолій Грицик, 47 років.
Родом з Вінницької області, має двоє дітей 15 і 22 роки. Професійний військовий — закінчив Одеський інститут сухопутних військ, брав участь у миротворчих операціях в колишній Югославії. У 2008 році Анатолій пішов у відставку з військової служби. Але у 2014 році повернувся і став служити в «Азові»: спочатку на посаді діловода, потім був заступником командира полку з технічних питань. У 2018 році звільнився з армії і жив у Мангуші. У березні його з дружиною затримали окупанти. Дружину тримали в СІЗО 45 днів, потім відпустили і забрали в СІЗО Анатолія. Згодом його перевезли до Ростова-на-Дону.
Судять за те, що тренував «азовців», які потім воювали з «народною міліцією днр».
Анатолій Грицик.
Ferrum Alien / «Бабель»
Олександр Мероченець, 24 роки.
Народився в Шахтарську Донецької області. Згодом родина переїхала в сусіднє містечко Торецьк, де батько служив у поліції. Після окупації міста у 2014 році сімʼя переїхала до Запоріжжя. У 18 років Олександр підписав контракт із ЗСУ, почав служити в «Азові», переїхав до Маріуполя. За твердженням російських ЗМІ, його взяли в полон під час бойових дій.
Останнє повідомлення його батьки отримали 27 березня 2022 року. Згодом мамі Олександра довелося переїхати на окуповані території, щоб доглядати батьків. Там вона передавала сину посилки в Донецьке СІЗО. Олександр був у списку на обмін, але тепер його судять у Ростові.
Судять за те, що служив на спостережних постах, завантажував і розвантажував зброю, боєприпаси та їжу після 24 лютого.
Владислава Майборода, 22 роки.
Дівчина з Маріуполя, там же закінчила технікум. Працювала в полку «Азов» кухарем. Її чоловік — військовий, але невідомо, в якій саме частині. Після початку повномасштабної війни зник безвісти. Владислава була поранена, має хронічні захворювання. На суді розповідала, що в СІЗО Донецька їй не надавали необхідних ліків.
Судять за те, що годувала військових, зокрема на «Азовсталі».
Олександр Іщенко, 54 роки.
Народився в Маріуполі, там і жив. Як розповіла «Бабелю» його дружина Олена, Олександр був моряком. Він повернувся з рейсу за кілька днів до повномасштабного вторгнення ― 17 лютого 2022 року. Вже за десять днів вступив до полку «Азов», став водієм. Коли схопили в полон — невідомо, але точно під час активних бойових дій у Маріуполі. Про те, що він у полоні, родина дізналась із фото. Але поспілкуватись їм не давали. Він рік перебував в Донецькому СІЗО, а згодом опинився у Ростові.
Судять за те, що служив на спостережних постах, завантажував і розвантажував зброю, боєприпаси та їжу після 24 лютого.
Олександр Мухін, 30 років.
Народився в Маріуполі, певний час служив в «Азові» стрільцем. На момент вторгнення вже звільнився з армії. Знайти якусь інформацію про нього не вдалося. Відомо лише, що він жив з дівчиною Катериною Наумович, яка в листопаді 2022 року мала народити дитину.
Судять за те, що стояв на українському блокпості в селищі Сартана.
Олександр Мухін.
Ferrum Alien / «Бабель»
Лілія Павріанідіс, 29 років.
Народилася в Бердянську, потім жила в Мелітополі. Закінчила Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного за спеціальністю «харчові технології». Після повномасштабного вторгнення опинилася на комбінаті «Азовсталь» у Маріуполі. Була кухарем полку «Азов», разом з іншими готувала на «Азовсталі» їжу для військових і цивільних. Донька загиблого навесні Віталія Павріанідіса, який теж служив в «Азові».
Судять за те, що годувала військових, зокрема на «Азовсталі».
Микита Тимонін, 28 років.
Народився в місті Лозова Харківської області. Був одружений, але розлучився, має шестирічну доньку. Коли саме долучився до «Азову» — невідомо. Потрапив у полон у квітні 2022 року — російські пропагандисти викладали відео його допиту.
Судять за те, що служив на спостережних постах, завантажував і розвантажував зброю, боєприпаси та їжу після 24 лютого.
Олег Жарков, 52 роки.
Жив у Маріуполі. Одружений, має десятирічного сина. В «Азові» працював у господарській частині — був різноробом. У боях участі не брав, бо має хворе серце. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Жарков вивіз родину в безпечніше місце і поїхав на роботу в полк. З того часу з ним зник зв’язок. Росіяни захопили Жаркова в полон у березні 2022 року. Родичі дізналися про це в квітні від подруги, чий знайомий побачив Жаркова в тюрмі в Новоазовську.
Судять за те, що служив на спостережних постах, завантажував і розвантажував зброю, боєприпаси та їжу після 24 лютого.
Олександр Ірха, 44 роки.
Народився в Чернігівській області. Одружений, синові Андрію 24 роки. Андрій розповів «Бабелю», що родина переїхала до Маріуполя у 2006 році. Олександр служив в «Азові» з 2015 по 2020 рік механіком-водієм у танковому підрозділі. У 2020 році звільнився, працював на металобазі. Після повномасштабного вторгнення сімʼя не встигла виїхати з Маріуполя. У квітні 2022 року бойовики прийшли до них додому і спочатку забрали на фільтрацію в Безіменне Андрія, а за кілька днів — Олександра. Батько і син бачились у таборі певний час, потім Олександра забрали. До листопада 2022 року родина не знала, що з ним, ― знайомий, якого відпустили бойовики, розповів, що бачив Олександра в камері в Донецькому СІЗО. Наступна звістка прийшла вже з Ростова 15 червня, коли ЗМІ показали людей на лаві підсудних.
Судять за те, що стояв на українському блокпості в селищі Сартана.
Олександр Ірха.
Ferrum Alien / «Бабель»
Ніна Бондаренко, 39 років.
Народилася в місті Брянка Луганської області. Заміжня, має двоє дітей 11 і 19 років. Зараз ними опікується чоловік. У суді Бондаренко розповідала, що в «Азові» була старшим кухарем. Військового звання не мала, була цивільною. Російське слідство стверджує, що Бондаренко разом із Альоною Бондарчук, Лілією Руденко та Лілією Павріанідіс 17 березня намагалися вийти з Маріуполя в Ялту Донецької області. На Мелекінському блокпості їх затримали чеченські бойовики. Жінок спочатку утримували в Оленівській колонії, потім привезли в Ростов.
Судять за те, що годувала військових, зокрема на «Азовсталі».
Олена Аврамова, 50 років.
Жила неподалік від Мангуша, має двоє дітей. До того як приєднатися до «Азову», працювала в магазині в Урзуфі. Потім була вільнонайманою в господарській частині «Азову». На початку повномасштабного вторгнення потрапила на «Азовсталь», але вийшла звідти, щоб бути разом із дітьми. Її забрали 27 квітня 2022 року з дому. Росіяни утримували Олену спочатку в Мангуші, потім в Оленівці і Донецькому СІЗО. На першому засіданні Олени не було — у суді повідомили, що вона захворіла.
Судять за те, що годувала військових, зокрема на «Азовсталі».
Наталія Гольфінер, 49 років.
Народилася й жила в селі Криничному неподалік Маріуполя. В «Азові» почала працювати як кухар, згодом її призначили начальником продовольчого складу. Має звання «молодший сержант». На момент початку повномасштабної агресії перебувала на лікарняному. За яких обставин її затримали, невідомо.
Судять за те, що годувала військових, зокрема на «Азовсталі».
Марина Текін, 30 років.
Народилася в Маріуполі, де і живе. Має 11-річну доньку. Розлучена. В «Азові» була кухарем, працювала в Юр’ївці неподалік від Маріуполя. Її затримали під час фільтрації у Сартані.
Судять за те, що годувала військових, зокрема на «Азовсталі».
Марина Текін.
Ferrum Alien / «Бабель»
Олег Мижгородський, 43 роки.
Родом з Чернігова. Має чотирьох дітей, жив у Маріуполі. На момент повномасштабного вторгнення Мижгородський звільнився з військової служби. Через хворобу його не було першому засіданні.
Судять за те, що обслуговував техніку і підвозив солдатам їжу, зброю, возив військових.
Дмитро Лабінський, 23 роки.
Він ― один з двох «азовців», кого вже обміняли, тож у Ростові його судять заочно. Дмитро народився в Одесі, там служив у Нацгвардії, займався охороною громадського порядку. До «Азову» приєднався 21 лютого 2022 року. Був поранений, перебував на «Азовсталі». Тридцять першого березня 2022 року до «Азовсталі» підлетіли кілька українських вертольотів — привезли допомогу і забрали поранених. Серед них був і Лабінський. Цей вертоліт збили російські військові, Лабінський і ще один український військовий вижили. Їх узяли в полон. Шостого травня Лабінського повернули в Україну.
Судять за участь у бойових діях проти російських військових.
Давид Касаткін, 26 років.
Другий з обміняних «азовців». Касаткін жив у Маріуполі, з дитинства займався спортом. У 2015 році, коли йому було 18 років, долучився до «Азову». На початку повномасштабного вторгнення був в управлінні батальйону. Брав участь в обороні Маріуполя, в тому числі «Азовсталі». Касаткін потрапив у полон при виході з «Азовсталі» 20 травня 2022 року. Спочатку його тримали в Оленівці, потім перевели в Макіївку, в колонію суворого режиму. Російські пропагандисти намагались довести, що він писав пост із погрозами Рамзану Кадирову та його родині, але Касаткін каже, що то був фейк. Його обміняли 21 вересня 2022 року.
Судять за те, що тренував «азовців», які потім воювали з «народною міліцією днр».
Ferrum Alien / «Бабель»
Одним із джерел для цього тексту став аудіозапис частини засідання суду в Ростові-на-Дону, який нам передало видання «Ґрати».
Підтримати полк «Азов» можна за цим посиланням.