Археологічна знахідка
Минулого року в Угорщині за 35 миль від Будапешту археологи розкопали некрополь аварів — кочового народу, що прийшов на зміну гунам Аттіли. Серед рядів гробниць дослідники знайшли могилу чоловіка, яку, схоже, не чіпали дві тисячі років. У могилі були череп, кістки ніг і скрині з металевими інструментами. Інструменти медичні, а тіло, ймовірно, належало давньоримському медику. У двох деревʼяних скринях були щипці для виривання зубів; інструмент для змішування, вимірювання та нанесення ліків, три скальпелі зі сплаву міді зі знімними сталевими лезами інкрустовані сріблом у римському стилі. Найцікавіша знахідка — кістяний важіль для вправлення зламаних кісток і, ймовірно, рукоятка від свердла для трепанації черепа.
Сам лікар, ймовірно, приїхав здалеку, бо місце, де знайшли могилу — територія варварів. Археологи припускають: його викликали зцілити поважну місцеву людину або ж він супроводжував римських легіонерів. Що відомо точно: нова знахідка — одна з найбільших колекцій римських медичних інструментів першого століття.
Як лікували в Давньому Римі
У своєму трактаті De Medicina, або «Про медицину», римський енциклопедист I століття Авл Корнелій Цельс писав, що «хірург повинен бути молодим, із сильною і твердою рукою, що ніколи не тремтить», і мати гострий зір. А ще він повинен бути непохитним і чуйним, але не занадто — щоб не перейматись через крики пацієнта, якому болить.
Більшість безстрашних римських лікарів були греками або, принаймні, розмовляли грецькою мовою. Багато з них були вільновідпущениками або навіть рабами. Чоловік, похований в угорському некрополі, помер у 50 або 60 років. Дослідники не певні, чи був він насправді лікарем, але, імовірно, не був місцевим.
У ті часи вивчати медицину можна було лише у великих містах Імперії. Різні території мали різні медичні традиції. «Тому стародавні медики, такі як Гален, радили лікарям подорожувати, щоб дізнатися про якомога більше хвороб», — розповідає колишній керівник кафедри археології та класики в Університеті Кента в Англії Патті Бейкер.
Факультет гуманітарних наук (ELTE) Університету Етвеша Лоранда вивчає розкопану могилу. Череп знайденої там людини.
ELTE / «Бабель»
Майбутніх хірургів заохочували навчатися у визнаних лікарів, відвідувати великі бібліотеки й слухати лекції в Афінах та Александрії — тодішніх осередках анатомічної освіти. Щоб навчитись краще лікувати бойові поранення, медики часто йшли практикуватись в армію і гладіаторські школи.
«Не існувало жодних ліцензійних комітетів і формальних вимог до тих, хто йшов у професію. Будь-хто міг назвати себе лікарем», — розповідає почесний археолог Вашингтонського університету Лоуренс Блікез. Якщо лікар справді допомагав, до нього йшло більше пацієнтів. Якщо ж ні, він шукав іншу роботу.
Лікарі видаляли поліпи, запалені мигдалики, лікували геморой та свищі. З більш складного — вони робили трепанації, мастектомію, ампутації, вправляли грижі та лікували катаракти. «Хірургія була чоловічою сферою», — розповідає Блікес. Водночас, за його словами, було багато жінок-акушерок — вони розумілися на хірургії у сфері гінекології.
Усупереч міфам, кесарів розтин увійшов у медицину вже після народження Юлія Цезаря в 100 році до нашої ери. Однак римляни практикували ембріотомію ― операцію, під час якої ще ненароджену дитин, яка застрягла в родових шляхах, розрізали на шматки. Як правило до цієї страшної процедури лікарі вдавались у крайніх випадках, коли дитина була вже мертва, а життю матері загрожувала небезпека.
Хірургія часто була останнім засобом лікування. «Будь-які знаряддя, знайдені в могилі неподалік Будапешту, могли спричинити смерть», — каже Бейкер. І додає, тоді люди нічого не знали ні про стерилізацію, ні про мікробів. Пацієнти масово помирали від сепсису та шоку.
Лікувати людей медикам допомагають хороші інструменти та знання. «Бабелю» допоможуть ваші донати. Підтримайте нас 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]