Три китайські лакові шкатулки з Усть-Альмінського городища, I ст. н. е.
Найцінніші з усіх експонатів, які зараз перебувають в Амстердамі, — це три стародавні лакові скриньки для прикрас, виготовлені дві тисячі років тому в Китаї, каже «Бабелю» очільниця Скарбниці Наталя Панченко. Вона була однією з кураторів европейської виставки про історію Криму і згадує, що ідея організувати її зʼявилася якраз навколо скриньок — інші експонати вже долучили до них. У світі мало хто знав, що у Криму знайшли лакові китайські вироби з дерева. Хоча це був унікальний випадок — раніше їх ніколи не знаходили так далеко від Китаю.
У 1996 році кримський археолог Юрій Зайцев розкопував Усть-Альмінське городище неподалік Бахчисарая. Це один з найбільших і найбагатших некрополів пізньоскіфської культури. У жіночій могилі римських часів Зайцев знайшов золоті прикраси, бронзовий посуд і залишки лакових скриньок. За дві тисячі років вони перетворилися на потерть. Археолог обережно зібрав сотні крихт і відніс додому. Десять років Зайцев зберігав їх у своєму домашньому холодильнику, шукаючи тих, хто візьметься за реставрацію. У 2007 році на це погодилися експерти трьох наукових інститутів Японії. Очолював групу всесвітньо відомий японський художник, унікальний майстер з лаку Шосаї Кітамура. Реставрація тривала три з половиною роки, науковці зібрали дві шкатулки, прикріпивши крихти лаку на полімерну та кедрову форми.
Із таких шматочків реставратори збирали скриньки, знайдені у Криму. Скринька після реставрації.
Музей Алларда Пірсона, виставковий каталог
В Україну з Японії скриньки приїхали в березні 2011 року. Вони стали колекцією Бахчисарайського історико-культурного заповідника і ніколи не експонувалися на материковій Україні, лише двічі у Криму. Тому в Києві їх дуже чекають, щоб уперше представити на виставці.
Єдине гостре питання — спеціальні вітрини з температурним режимом для експонування лакових скриньок. У музеї їх немає, є лише холодильники та бокси для зберігання, а не для демонстрації відвідувачам. Однак це питання, вважає Наталя Панченко, найімовірніше, вирішать, коли скриньки прибудуть у Київ.
Відреставровані лакові китайські скриньки, знайдені у 1996 році в Криму. Три скриньки — оригінальні, а четверту (крайню ліворуч) зробили реставратори, щоб показати, якими вони були дві тисячі років.
Музей Алларда Пірсона, виставковий каталог
Змієнога богиня (Апі або Геа) — «Діва, що проростає», I—II ст. н. е.
У 1882 році археологи розкопували столицю Боспорського царства — Пантікапей, зараз це Керч. Вони знайшли частину античної статуї, присвячену змієногій богині Апі, або Геі. Статуя була розколота навпіл. У «богині» не було голови, але із часом археологи відкопали її разом з нижньою частиною корони. Досі не знайшли лише верхню частину корони, її вважають втраченою.
Верхню частину корони богині археологи досі не знайшли.
Музей Алларда Пірсона, виставковий каталог
Антична скульптура називається «Діва, що проростає». Вона заввишки 124 см. Зроблена з вапняка, по каменю йде ажурне різьблення. Верхня частина статуї — це жінка, а нижня — листя аканта, які закручуються та завершуються дрібними розетками. Корона на голові богині зроблена у вигляді бутонів, які ростуть з листя лотоса. На думку вчених, скіфи вірили, що змієнога богиня відповідає за родючість землі, адже вона символізувала підземні води, що запліднюють землю.
Скульптура «змієногої богині» була центральним та унікальним експонатом Керченського історико-археологічного музею.
Декрет на честь херсонеського історика Сіріска, друга половина III ст. до н. е.
Декрет на честь історика Сіріска важливий з двох причин. По-перше, це єдиний доказ того, що ця людина існувала. По-друге, мармуровий камінь, на якому висічене послання, — одна з найбільш значимих епіграфічних памʼяток Криму і Північного Причорноморʼя.
Сіріск — перший історик на теренах України. За легендами він жив у ІІІ ст. до н. е. Учені припускають, що в театрі Херсонесу він прочитав свою історичну роботу про богиню Діву — містяни вірили, що вона оберігала місто від навали варварів. Після виступу на честь Сірікса випустили декрет, який висікли на мармуровому камені. У посланні сказано, що історика нагороджують золотим вінком за історичні труди: «Появу Діви працьовито описав, прочитав і про ставлення до царів Боспора розповів, і колишні дружні відносини з містами дослідив відповідно гідності народу».
Декрет згори прикрашений різьбленим лавровим вінком. Археологи знайшли його розколотим на три частини. Уламки історичної памʼятки віднайшли не одразу, а розкопували їх окремо протягом тридцяти років. До поїздки в Європу декрет зберігався в Національному заповіднику «Херсонес Таврійський».
Декрет на честь Сіріска знайшли на розкопках в Херсонесі. Першу частину відкопали приблизно у 1879 році. Решту фрагментів знайшли у 1908 році. Декрет заввишки 49,5 см, завширшки 26 см.
Музей Алларда Пірсона, виставковий каталог
Які експонати музей Алларда Пірсона вже повернув в Україну
4 вересня 2014-го в Україну прилетіли 19 експонатів зі Скарбниці Національного музею історії України. Саме вони мали найбільшу страхову вартість з-поміж усіх експонатів на виставках в Бонні та Амстердамі й через них усі інші знахідки називають «скіфським золотом». Найвпізнаніші серед них:
золотий скіфський шолом IV ст. до н. е. Знайшли в кургані Передерієва Могила в Донецькій області;
меч із Товстої Могили у Дніпропетровській області, який 50 років тому знайшли разом із пектораллю;
сарматськая фібула у вигляді дельфіна — кришталева застібка із золотом, яку виготовили у I ст. н. е. і знайшли в Ногайчинському кургані у Криму. Припускають, що вона належала сарматській цариці;
нашийна гривня із золота, інкрустована синім склом. I—II століття. н. е. Має чотири завитки, на кінцях — фризи із трьох грифонів. Знайдена в Ногайчинському кургані;
золоті персні та сережки з гранатами;
золотий фіал для пахощів.
Золоті прикраси з Усть-Альмінського городища, ІІ ст. до н. е. — кінець IV ст. н. е.
Городище, де знайшли лакові скриньки, археологи розкопують понад пів століття. Воно відноситься до пізньоскіфського періоду, тут багато непограбованих поховань. Співробітниця Скарбниці музею історії України Оксана Ліфантій пояснює, що до нього не дібралися чорні археологи.
Городище відкрили у ХХ столітті. В одній зі скіфських могил учені знайшли поховання знатної дами. Її скелет був обсипаний золотими прикрасами — браслетами, намистами, перснями, підвісками та медальйонами із сердоліком і бурштином, пластинами, якими був розшитий костюм покійниці, також на ній був погребальний вінок. Загалом понад 100 предметів. За стилістикою вони дуже схожі на всі інші скіфські прикраси, які знаходять і на материковій Україні, але це був рідкісний випадок. Завдяки тому, що могила не була пограбована, зафіксували візерунок — як скіфи при похованні розкладали золоті речі й скільки їх було.
Найвпізнаваніша річ із цього могильника — сережки. Вони зроблені у вигляді трикутника, інкрустовані синіми та червоними скляними вставками. Із трикутника звисають ланцюжки, а в центрі — фігурка голого чоловіка. Чому саме він — учені не знають.
Сережки, у центрі яких фігурка голого чоловіка.
Музей Алларда Пірсона, виставковий каталог
У могильниках городища археологи знайшли бронзову статуетку Афродити — вона заввишки лише 2,6 см, дві перлини, бронзовий амулет, різний посуд і ніж. Усі ці речі зберігалися в Бахчисарайському історико-культурному заповіднику.
Прикраси з некрополя Джург-Оба, I–V ст. н. е.
Золоті артефакти у склепах могильника Джург-Оба неподалік сьогоднішньої Керчі археологи знайшли у 2007—2008 роках. Найцікавіші — прикраси з вовком, бо науковцями досі не траплялися схожі ювелірні вироби. Це пара браслетів із тваринами, які тримають диск, розділений хрестом таким чином, що утворюється ромб. Диск вкритий емаллю.
В інших могилах знайшли зроблені в такому ж стилі золоті сережки із сердоліком і гранатом, персні з емаллю та ромбом, діадему із золотої фольги із шестикутною зіркою в центрі, золоте намисто із плетеного шнура з підвісками. Усе це теж експонували в Боні й Амстердамі.
Відомо, що це поховання сарматської доби. Однак учені досі не розгадали загадку ювелірних прикрас — хто їх міг зробити і для кого. Найімовірніше, це був дар знатному роду.
Зберігалися ювелірні вироби в Керченському історико-археологічному заповіднику.
Прикраси із сердоліком і гранатом.
Музей Алларда Пірсона, виставковий каталог
Бронзове скіфське навершя «Дракон пожирає тварину», V—IV ст. до н. е.
Навершя знайшли поблизу села Надія у Криму у 1960-х. Археологи розкопали поховання скіфа-воїна в бронзовому шоломі, панцирі й з набором бронзових стріл. Поряд лежало масивне навершя — воно з бронзи, заввишки 12 см, оздоблено сценою, як дракон поїдає тварину чи як вони бʼються між собою — тут кожен трактує по-своєму.
Бронзове навершя заввишки 12 см.
Музей Алларда Пірсона, виставковий каталог
Скіфи надягали навершя згори на ритуальні предмети — мечі чи символи влади, але найбільше їх знаходять у курганах, тому скіфологи вважають, що ними прикрашали кути воза, на якому відвозили померлого, а після залишали в курганах. Зображати драконів для скіфів було звичною справою. За легендами стародавньої Скіфії ці міфічні істоти допомагали зберігати накопичені скарби й жили на теренах України.
Бронзове навершя зберігалося в Центральному музеї Тавриди.
Золоті прикраси з Усть-Альмінського городища.
Музей Алларда Пірсона, виставковий каталог
«Бабель» обовʼязково зробить репортаж з деокупованого Криму, куди повернуться скіфські скарби. Щоб ми вже зараз забронювали квитки, підтримайте нас донатом:🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]