У розпал Другої світової британці обернули проти німців їхню тактику бомбардування міст. Згадуємо, як палали Кельн, Гамбург, Берлін і Дрезден, а люди горіли живцем (і, звісно, натякаємо)

Автор:
Сергій Пивоваров
Редактор:
Євген Спірін
Дата:
У розпал Другої світової британці обернули проти німців їхню тактику бомбардування міст. Згадуємо, як палали Кельн, Гамбург, Берлін і Дрезден, а люди горіли живцем (і, звісно, натякаємо)

Рейд Королівських військово-повітряних сил Великої Британії на німецьке місто Гамбург, 2 серпня 1943 року.

Getty Images / «Бабель»

На початку Другої світової війни нацисти бомбили житлові квартали європейських міст, аби залякати цивільних і примусити уряди країн якнайшвидше капітулювати. Ця тактика спрацювала в Польщі, Данії та Нідерландах. Але Британія витримала понад пів року німецьких повітряних атак. І потім вирішила показати німцям, що така тактика може працювати в обидва боки. У ніч з 30 на 31 травня 1942 року понад тисячу британських бомбардувальників атакувало Кельн. Згодом на руїни перетворився Гамбург та інші міста. Найдовше опирався Берлін, завдяки потужній системі ППО. А останнім з великих міст дощенту розбомбили Дрезден. Унаслідок масованих нальотів загинуло понад сто тисяч цивільних німців, а на відбудову пішли десятки років. Від початку повномасштабного вторгнення росія майже не припиняє атакувати українські міста ракетами і дронами. Однак 30 травня 2023 року безпілотники дісталися житлових районів Москви. «Бабель» згадує, як Британія бомбила німецькі міста, і натякає, що кожен агресор так чи інакше отримає удар у відповідь.

Тактику залякування авіаударами започаткували німці

З початком Другої світової війни німецька авіація розпочала масово бомбити не лише стратегічні військові цілі, а й житлові квартали міст. Розрахунок був на психологічний ефект ― це мало придушити волю населення до спротиву. Спершу дісталося Польщі. Уже в перший день нападу, 1 вересня 1939 року німецька авіація майже повністю знищила польське прикордонне місто Велюнь. Воно не мало засобів протиповітряної оборони, в ньому не розміщувався жоден військовий гарнізон. Уже 25 вересня 400 німецьких літаків бомбили Варшаву впродовж 11 годин, а за три дні польське командування капітулювало.

Схожу стратегію німці застосували й проти західноєвропейських міст. Чотирнадцятого травня 1940 року на центр Роттердаму скинули близько 97 тонн бомб, аби примусити Нідерланди до капітуляції. Данський король Крістіан X підписав капітуляцію і наказав армії скласти зброю.

Польський хлопчик серед руїн у Варшаві після німецького авіаудару, вересень 1939 року.
Роттердам після німецького авіаудару, внаслідок якого загинуло понад тисячу містян, 14 травня 1940 року.
Наслідки однієї з німецьких повітряних атак на Лондон, 1940 рік.

Польський хлопчик серед руїн у Варшаві після німецького авіаудару, вересень 1939 року. Роттердам після німецького авіаудару, внаслідок якого загинуло понад тисячу містян, 14 травня 1940 року. Наслідки однієї з німецьких повітряних атак на Лондон, 1940 рік.

Wikimedia / «Бабель»; Getty Images / «Бабель»

У вересні 1940 року Німеччина розпочала проти Британії операцію «Бліц» — наймасштабнішу у світовій історії повітряну наступальну кампанію. Перший і головний удар прийшовся на Лондон. З середини листопада 1940 року, крім столиці, мішенню стали великі провінційні міста, промислові центри та порти.

З вересня 1940 по травень 1941 року від авіаударів загинуло понад 43 тисячі мирних мешканців, близько половини з них — у Лондоні. Гітлер розраховував, що Британія попросить про мирні перемовини і вийде з війни. Однак зламати опір британців не вдалося, німецька авіація так і не змогла досягти панування в повітрі.

Британська авіація завдавала Німеччині ударів у відповідь, атакуючи переважно військові заводи, верфі та нафтові сховища. Однак заступник начальника штабу Королівських повітряних сил Артур Гарріс вимагав більшого. «Нацисти вступили у цю війну з наївними ілюзіями, що вони бомбитимуть усіх, а їх ніхто бомбити не стане. У Роттердамі, Лондоні, Варшаві та в півсотні інших місць вони втілили свою досить наївну теорію. Вони посіяли вітер, тож тепер мають пожати бурю», — казав ін.

Кінохроніка німецьких авіаударів по Польщі у перший день Другої світової війни, 1 вересня 1939 року.

Getty Images / «Бабель»

Гарріс виступав за масштабні «килимові бомбардування» німецьких міст, включно з житловими кварталами. «Ми знищимо всю Німеччину — одне місто за іншим. Ми будемо бомбардувати все сильніше й сильніше, поки вона не припинить вести війну. Це наша мета. Ми будемо безжально її переслідувати», — так він описував свою стратегію. Спочатку ідеї Гарріса не надто підтримували ані військові, ані політики Британії. Та й літаків на той час було замало, у більшості застарілі.

Уже на початок 1942 року Британія налагодила випуск більш сучасних бомбардувальників. А 14 лютого 1942 британське Міністерство авіації ухвалило директиву, яка дозволяла цілеспрямовано бомбардувати цивільні квартали німецьких міст, аби підірвати моральний дух німецького населення. Гарріса призначили очільником Бомбардувального командування Королівських повітряних сил, і він почав втілювати свою стратегію в життя. У березні 1942 року він «потренувався» на кількох невеликих містах півночі Німеччини, розбомбивши їх ущент. А ближче до травня розробив тактику «потоку бомбардувальників». Її суть полягала в тому, щоб подолати німецьку лінію протиповітряної оборони за рахунок великої кількості літаків. А потім уже влаштовувати «килимові бомбардування» німецьких міст. Цю тактику британська й американська авіація використовувала майже до самого кінця війни. Гарріс став маршалом Королівських ВПС, а ще отримав прізвиська «Бомбардувальник» та «Мʼясник».

Артур Гарріс після призначення на посаду очільника Бомбардувального командування Королівських ВПС, 1942 рік.

Getty Images / «Бабель»

Кельну не пощастило з погодою

Гаррісу конче було необхідно переконати військове міністерство, що вони недарма виділили йому стільки техніки та чимало грошей. Бо тоді вже лунали пропозиції розосередити авіацію і направити її на інші важливі воєнні театри, приміром, до битви за Атлантику. На той час там іще хазяйнували німецькі підводні човни, які перерізали морські постачання до Британії.

До операції під кодовою назвою «Міленіум» Гарріс залучив усі літаки, які міг, навіть з берегової охорони та навчального центру підготовки пілотів. Згодом операція увійшла в історію як перший «Рейд тисячі бомбардувальників». Початковою ціллю було велике промислове та портове місто Гамбург на півночі Німеччини. Однак через погану погоду атаку перенесли на Кельн.

У ніч з 30 на 31 травня 1942 року британські бомбардувальники вилетіли в бік Кельну. Вони подолали німецьку лінію ППО, втративши 43 літаки. Упродовж 90 хвилин 868 літаків скинули на Кельн близько 1 500 тонн бомб, дві третини з яких були запалювальними. Решта літаків бомбила інші цілі, зокрема, аеродроми німецьких винищувачів, які входили до складу Сил протиповітряної оборони.

Британські пілоти, які повернулися з «рейду тисячі бомбардувальників» на Кельн, 3 червня 1942 року.

Getty Images / «Бабель»

Унаслідок авіаудару в місті зайнялося понад 2 500 пожеж, бомби пошкодили майже 13 000 будівель, більш ніж 3 000 були зруйновані повністю. Загинули понад 400 цивільних мешканців, більш ніж 5 000 дістали поранення. Єдиним військовим обʼєктом, який потрапив під удар, були казарми зенітників, там загинули 58 солдатів.

Упродовж Другої світової Кельн атакували 262 рази. На місто скинули майже 35 000 тонн бомб, від яких загинуло близько 20 000 цивільних. Наприкінці війни із 770-тисячного населення лишилося не більше 40 тисяч. Усе місто лежало в руїнах, однак унікальний Кельнський собор майже не постраждав. За однією з легенд, пілоти домовились не бомбити собор, адже його високі шпилі були прекрасним географічним орієнтиром.

Руїни Кельну після масованих бомбардувань, ліворуч — Кельнський собор, квітень 1945 року.

Wikimedia / «Бабель»

Гамбург перетворили на вогняну «Гоморру»

Гарріс не полишив ідеї масштабних авіаударів по Гамбургу. Наприкінці травня 1943 року він підписав наказ про операцію під кодовою назвою «Гоморра» на честь біблійного міста, знищеного вогнем і сіркою з неба. За цим планом Гамбург мали бомбити цілодобово: британці — вночі, американці — вдень.

Авіанальоти в рамках операції «Гоморра» тривали з 24 липня по 3 серпня 1943 року. Понад 3 000 літаків скинули близько 9 000 тонн бомб. Авіаудари знищили або пошкодили понад 70% усіх будівель Гамбурга. Оцінки кількості загиблих коливаються від 34 000 до 43 000 людей, поранених — близько 200 000.

Масштаби руйнувань Гамбурга після операції «Гоморра», 1943 рік.

Getty Images / «Бабель»

Найбільша кількість жертв і руйнувань була після нальоту в ніч на 28 липня. Тоді 787 літаків скинули на Гамбург 2 417 тонн запальних і фугасних бомб. У місті стояла спекотна й суха погода, що сприяло поширенню вогню. Багато маленьких пожеж обʼєднувалися у великі. І за кілька годин вулицями Гамбурга пройшов справжній вогняний смерч.

У кількох районах утворилося суцільне море вогню заввишки до 50 метрів. Температура в його центрі досягла +800 ˚С. Плавилася цегла будинків і асфальт на дорогах. «Ми не могли перетнути вулицю, тому що асфальт розтанув. У ньому застрягли ще живі люди, вони простягали руки, намагаючись вирватись, а потім падали на коліна і кричали», — згадувала Кейт Хоффмайстер, якій тоді пощастило вижити. Чимало людей згоріло живцем, а бомбосховища перетворилися на братські могили, де люди помирали або від чадного газу, або від нестачі кисню. Ідентифікувати усіх загиблих і встановити їх точну кількість так і не вдалося.

Наслідки масштабної пожежі на вулицях Гамбурга після авіаударів, 1943 рік.

Getty Images / «Бабель»

Першу битву за Берлін Гарріс програв

Після успіху в Гамбурзі Гарріс націлився на німецьку столицю. «Ми можемо розбомбити Берлін ущент. Нам це коштуватиме від 400 до 500 літаків, а Німеччині — поразки у війни», — казав він.

З листопада 1943 по кінець березня 1944 року британська та американська авіація здійснила на Берлін 16 масованих нальотів і 28 нальотів невеликими групами. Бомбили і житлові райони, і військові підприємства. Однак змусити капітулювати Німеччину не вдалося. А німецька ППО завдала важких втрат союзникам.

У 1943 році Берлін захищали 500 важких і 250 легких зенітних гармат, 27 зенітних залізничних батарей. Місто оперізували 55 потужних радіолокаційних станцій, які забезпечували розвідку в радіусі 160 км. Крім того, Берлін прикривали 600 винищувачів.

Кінохроніка бомбардувань Берліну і повітряних боїв над містом, березень 1944 року.

Getty Images / «Бабель»

У результаті 1 047 бомбардувальників Королівських ВПС збили, ще 1 682 літаки пошкодили, їх довелося списати. У битві за Берлін загинуло 2 690 членів британських екіпажів, ще майже 1 000 потрапили в полон. Кампанію вирішили згорнути, адже Британія просто не встигала поповнювати свої Повітряні сили новими літаками та екіпажами.

Повітряні атаки на Берлін поновили у другій половині 1944 року. Тоді значну частину німецьких сил, які прикривали місто, відправили назустріч радянським військам. За всю війну на Берлін скинули понад 50 000 тонн бомб. Понад 50% міста перетворилось на руїни. Від бомбардувань загинуло близько 20 000 людей.

Вид на Бранденбурзькі ворота в центрі Берліну після масованих бомбардувань, 31 грудня 1944 року.

Getty Images / «Бабель»

Дрезден розбомбили останнім з великих міст

До початку 1945 року Дрезден, на відміну від інших великих міст, майже не зазнавав повітряних атак. Серед містян ширились чутки, що британці таємно домовилися з нацистами, що не бомбитимуть його. До 630 000 мешканців у місті додалися ще близько 200 000 біженців. Разом із тим, Дрезден залишався важливим транспортним вузлом, через який німецькі війська перекидали на схід, аби зупинити наступ радянської армії.

Питання про авіаудари по Дрездену порушили під час зустрічі лідерів США, Великої Британії та СРСР, яка відбулась 4—11 лютого 1945 року в Ялті. Уже за кілька днів, пізно ввечері 13 лютого британська авіація почала бомбити Дрезден. Пообіді наступного дня місто атакували американці. До 15 лютого 1 249 британських і американських літаків скинули на Дрезден майже 4 000 тонн бомб.

Бомбардування переросло у вогняний смерч, як це було в Гамбурзі. Понад 50% житлових будівель Дрездену зруйнували вщент, близко 80% пошкодили. Так само, як і в Гамбурзі, люди згоряли живцем на вулицях, задихалися у підвалах та підземних тунелях. Американський письменник Курт Воннегут був тоді військовополоненим, йому вдалося вижити під час бомбардування Дрездену. «Дрезден перетворився на суцільне згарище. Полумʼя пожирало все живе і взагалі все, що могло горіти. Згодом Дрезден став схожий на Місяць. Самі мінерали. Розжарене каміння. Навколо смерть», — писав він у своєму напівавтобіографічному антивоєнному романі «Бійня номер пʼять».

Вид із вежі міської ратуші на зруйнований центр Дрездену, 1945 рік.
Містяни Дрездену розбирають завали після бомбардувань у лютому 1945 року.
Відновлені трамвайні маршрути курсують серед руїн Дрездену, 1946 рік.

Вид із вежі міської ратуші на зруйнований центр Дрездену, 1945 рік. Містяни Дрездену розбирають завали після бомбардувань у лютому 1945 року. Відновлені трамвайні маршрути курсують серед руїн Дрездену, 1946 рік.

Getty Images / «Бабель»

Атака на Дрезден, хоч і не була наймасштабнішою, але викликала резонанс у світовій спільноті. Тут доклала зусиль і німецька пропаганда, яка стверджувала, що в Дрездені не було жодних військових обʼєктів. А це «безвинне місто культури» вщент зруйнували «англо-американські повітряні гангстери», незважаючи на майже виграну війну. Після Другої світової подібні твердження просувала уже радянська пропаганда.

Зрештою, на початку квітня 1945 року британський премʼєр Вінстон Черчилль, попри величезне невдоволення маршала Артура Гарріса, вирішив відмовитись від масованих бомбардувань німецьких міст. «Гадаю, настав момент, коли бомбардування німецьких міст просто заради залякування має бути переглянуте. Знищення Дрездену залишається серйозним аргументом проти бомбардувань союзників», — написав він у доповідній записці для британських начальників штабів.

Уродженець Дрездену Теодор Розенгауер працює над картиною серед руїн рідного міста, вересень 1945 року.

Getty Images / «Бабель»

Кожен агресор рано чи пізно отримує удар у відповідь. Тож донатьте ЗСУ та за можливості підтримуйте «Бабель»: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].