1.
До війни Андріївка була типовим українським селом. Асфальтована дорога, школа, амбулаторія, магазин, сільрада, пошта. Всього десять вулиць і близько тисячі мешканців. До Києва недалеко — година шляху. Тому в селі є дачні будинки киян і хати місцевих.
Коли почалася повномасштабна війна, селу не пощастило. Через нього проходить дорога від кордону з Білоруссю на Київ. Лише 40 кілометрів до Ірпеня. Росіяни зайшли в Андріївку об 11-й ранку 27 лютого. Величезна колона військової техніки проїхала головною вулицею села без перешкод. ЗСУ там не було, а в Територіальну оборону за два дні до цього записалося не більше 25 людей. Усе що в них було — мисливська зброя: карабіни та рушниці. Росіяни їхали на танках, бронетранспортерах, «Градах» і «Солнцепьоках». За два дні через Андріївку пройшло чотири такі колони. Остання зупинилася на фермі, на околиці села. Андріївка опинилася на лінії вогню. Росіяни обстрілювали хати, хапали тих, кого підозрювали у співпраці з ЗСУ та ТрО. Людей викрадали, катували. Тринадцять чоловіків розстріляли. Практично в усіх, кого потім знайшли, руки були звʼязані за спиною.
— Багато вбитих лежали на дорозі, хто вони — ми не знали, — каже «Бабелю» Віталій Черкасов. Йому 57, підприємець, має в Києві дві СТО. — Три дні в березні на мосту між озерами лежали тіла жінки й двох чоловіків, люди чули, як когось катують в одному з будинків.
Після звільнення в цьому будинку знайшли великі плями крові. Черкасов згадує: росіяни їздили селом на трейлері, який тягає танки, і збирали вбитих. Його самого теж розшукували, бо 25 лютого Черкасов пішов у ТрО. Окупанти жили в його будинку і тримали в заручниках сімʼю — дружину, дочку, брата й тещу. Погрожували розстріляти, якщо не скажуть, де зараз Віталій і де ТрО.
Андріївку звільнили 31 березня. Кожен третій будинок на центральній вулиці імені Олександра Меля повністю зруйнували або сильно побили снарядами. Загалом у селі таких будинків понад чотириста.
Після звільнення в село буквально хлинула гуманітарка — одяг, посуд, їжа. Якось привезли машину свіжого хліба. Зайняти чергу прийшов і Євтушенко, але не вийшло — односельці накинулися на нього з лайкою. Жінки кричали, що під час окупації він працював на росіян, хрестив їх і здавав людей.
Після цього до Євтушенка в хату прийшли працівники СБУ. З ними був Черкасов. Він згадує: слідчі майже годину розпитували, що «монах» робив під час окупації, чи допомагав росіянам. Євтушенко все заперечував і показував СБУ уламки снарядів, які знайшов у своєму дворі. Будинок, за його словами, вцілів, бо він читав захисні молитви.
«Монах» і слідчі поспілкувалися й розійшлися, а через тиждень, 20 квітня, Євтушенка заарештували й відправили в Лук’янівське СІЗО. Слідчі сказали, що люди дали проти нього свідчення.
Будинки в Андріївці розстрілювали «Градами» і з танків. У селі досі на вулицях стоять спалені автівки. Російські військові розстріляли пам'ятник герою Радянського Союзу Андрію Петриченкові, який загинув під час Другої світової війни.
Діма Вага / «Бабель»
2.
Один із головних свідків у справі проти «монаха» — Леонід Удод. Вони з Євтушенком однолітки (обом по 76 років) і родичі (їхні дружини — двоюрідні сестри). А ще Леонід — хрещений батько старшого сина «монаха» Володимира. Словом, кум.
— У нього завжди була улеслива й фальшива усмішка, — описує Євтушенка Удод. — Я його не любив, але він батько моїх племінників, тому сприймав як родича. По молодості ходили в гості. Багато сперечалися про російську церкву. Він намагався переконати, що вона хороша, а я завжди був за українську.
Під час окупації до Удодів з обшуками приїхали росіяни — приїхали на БТР, залетіли у двір зі зброєю. Почали обшукувати хлів, будинок, гараж. Леоніда і його дружину Тетяну вивели на вулицю і посадили біля собаки на лавці. Почали допитувати.
— Російський командир сказав, що шукає головного бандерівця в селі. Сказав: «Вас здав монах. Ми шукаємо кума монаха. Він картавить і дружина красавиця. Ви кум?» — згадує Леонід. — Я йому сказав, що кум. Росіянин подивився на мене і каже, що я дуже старий, їм потрібна людина молодша. Я подумав, що вони розшукують чоловіка моєї племінниці — Віталіка Черкасова, бо він у ТрО.
Росіяни вирішили влаштувати Леоніду і «монаху» очну ставку, але останнього не знайшли і після цього до Удодів більше не приходили. Дружина Леоніда Тетяна згадує, що як тільки росіяни поїхали, прибігла сусідка Катя.
— «Ти бачила, хто тебе здав? Петрович [це по батькові Євтушенка]! Він ішов городами, і коли росіяни проїхали повз ваш двір, то вказав їм вертатися», — переказує слова сусідки Тетяна. — Ми такі налякані були. Сіли і не знаємо, що думати. Микола наш родич і другом був.
Леонід Удод. Тетяна Удод.
Діма Вага / «Бабель»
У селі в «монаха» друзів взагалі небагато. Він не місцевий, приїхав в Андріївку в радянські часи з Чернігівської області — за розподілом направили працювати в місцеву школу. Викладав хімію. Добре співав, танцював. Був звичайним радянським учителем, жодної релігії.
— Він сподобався матері Ніни, моїй тітці, — згадує Тетяна. — Вона також була вчителькою, і Ніна вчителювала, і я. Батько Ніни працював у школі бухгалтером. Вони вмовили дочку вийти за нього заміж.
Через кілька років молодій родині вчителів дали однокімнатну квартиру в Києві. Євтушенко пішов працювати у київський інтернат для дітей з вадами слуху, потім в інший інтернат — для дітей з ментальними розладами. Ніна працювала в одній з київських шкіл. У пари народилося двоє синів. А потім вчителя засудили за розбещення неповнолітніх в інтернатах. Тетяна не пригадує рік, коли це сталося. Каже, на початку девʼяностих.
— Ніна весь час плакала, просила нічого не питати. Потім розлучилася, — згадує Тетяна. — Петрович відсидів, здається, чотири роки і після звільнення пішов на Афон. Був там довго, повернувся на початку нульових. Розказав, що в тюрмі повірив у Бога, на Афоні був чи причетником чи послушником.
Житла свого Євтушенко не мав, і колишня дружина дозволила йому жити в Андріївці в будинку її батьків. Сама Тетяна в Андріївку з Києва приїздила лише на вихідні. Микола жив на горищі. Обвішав його іконами, почав носити рясу — тому «монах».
Заразом він зайнявся народним лікуванням. Розказував людям, які трави краще пити, щоб ноги не боліли, що робити, коли захворіла дитина. Одного разу з ним «сталися поползновєнія» — так називають ту подію в селі. До Євтушенка прибіг сусідський хлопець Сашко — підліток. Сказав, що спину прихопило.
— А той йому каже: «Лягай ниць і знімай трусики». Сашко вчепився за штани і тікати, — розповідає «Бабелю» ще одна сусідка «монаха», бабуся Сашка Софія Петриченко.
У селі її називають «баба Соня». Їй за вісімдесят. Низенька й проворна. Все про всіх знає. Хата баби Соні навпроти «монахової». Вона також свідчить проти нього в суді і не приховує, що давно його не любить.
Усю окупацію баба Соня була вдома. Росіяни забороняли людям виходити на вулиці. То вона сиділа в хаті або виходила надвір, звідки видно двір «монаха». Баба розповідає, що коли в перший день по селу пішли російські колони, вона саме була надворі. Бачила, що «монах» у рясі пішов вулицею назустріч військовій техніці. Дійшов до ставка — це метрів двісті до дороги, якою рухалася колона, і почав хрестити все довкола.
Далі, коли росіяни окопалися в селі, стали приїжджати до Євтушенка в гості. Не залітали зі зброєю, як до інших, а по кілька людей заходили у двір через хвіртку, сиділи в хаті по кілька годин. «Монах» разом із росіянами їздив кудись у центр села на машинах, які вони забрали у жителів Андріївки і розмалювали літерою V.
На одній вулиці з «монахом» живе Галина Приходько — вона також свідок обвинувачення. Їй 72 роки, хворіє на цукровий діабет, від цього болять ноги й піднімається тиск. Говорити їй важко і особливо не хочеться. Каже, що з «монахом» ніколи не сварилася, бо вони, хоч і живуть на одній вулиці, не спілкувалися.
Під час окупації в її будинку поселилися десять росіян. Вона з мамою, якій 93 роки, жила в одній половині хати, а окупанти — в іншій. Військові наказали їй готувати їсти. Жінка боялася відмовити, але через кілька днів захворіла і вже нічого не готувала.
Галина згадує, що «монах» до росіян приходив кілька разів. Пили чай, розмовляли. Але про що саме говорили — не чула. Якось Євтушенко в її домі співав, але що то було — обряд хрещення чи щось інше — не знає. На очі росіянам Галина намагалася не втрапляти.
Будинок «монаха». Він живе у тій половині, де на вікнах немає фіранок.
Діма Вага / «Бабель»
3.
У родини Євтушенка своя версія цієї історії. На його захист стали обидва його сини — Володимир та Андрій, і племінник Василь з дружиною. Старший Володимир з перших днів повномасштабного вторгнення воює в ТрО, тому в селі під час окупації його не було. Андрій був із батьком, але 4 березня виїхав на захід України, а звідти в Німеччину — лікувати дочку, вона хворіє на епілепсію. Василь живе у Київській області, найняв адвоката дядькові, возить його на судові засідання. Будинок «монаха» — на двох власників. Одна половина належить Василю.
За ті пів року, що триває суд, сусіди і обидва сини Євтушенка вже дали свідчення. Останні через відеозвʼязок. У день, коли свідчив Андрій, кореспондентка «Бабеля» Ганна Мамонова була в залі.
Андрій з родиною приїхав в Андріївку 24 лютого. Коли 27-го по селу пішла ворожа техніка, вони з батьком були вдома. Андрій згадує, як заліз на горище і знімав відео для ЗСУ. Батько, за його словами, на першому поверсі записував усі дані: яка техніка йде, скільки її. Потім усе це вони відправили в чати ТрО та ЗСУ. Через вибухи, які не стихали, його дружина почала переживати за дочку — у тої могли початися конвульсії.
— Батько побачив це і почав ходити навкруги хати й молитися. Я йому сказав, що на вулиці небезпечно. А він — що своє пожив. Потім пішов до ставка, там прочитав захисні молитви і перехрестив все на чотири боки, — розказує Андрій.
Із села Андрій з сімʼєю виїхав 4 березня. Мобільний звʼязок в Андріївці не працював, і що було з батьком протягом березня, він не знає, але постійно повторює: батько людина дуже релігійна і хрестить все навкруги. Відчинив двері — перехрестив їх. Зачинив — перехрестив.
— Батько живе за своїми жорсткими правилами. Ці правила не подобаються місцевим. Батько постійно казав мені, що їх [сусідів] потрібно тримати в «єжових рукавицях». Раніше я не звертав на це уваги, але тепер розумію, про що він, — каже Андрій.
У всіх сусідів, за його словами, є підстави не любити «монаха». Баба Соня крала в них на городі — про це Андрію за життя нібито казала його нині покійна мати. Син Соні Олександр любить випити зайвого. А родичі Удоди звинувачували його батька, що зламав життя його матері.
— Пані Тетяна звинувачувала батька в тому, що мати другий раз так і не вийшла заміж. Тому ляпнути дурню вони могли, — говорить Андрій.
«Монах» на свій захист поки в суді нічого не сказав. Він і його адвокат спілкуватися з «Бабелем» у будь-якій формі відмовилися.
Церква в Андріївці, де служить батюшка Іоан. Він належить до Української православної церкви Московського патріархату. СБУ приходила до нього після деокупації, але жителі села заступилися за священника. Сказали, що він не співпрацював з росіянами.
Діма Вага / «Бабель»
4.
Євтушенко не єдиний, кого люди в селі називають колаборантом. Староста Андріївки Анатолій Кибукевич говорить, що в селі були родини, які поселили в себе росіян добровільно — «чекали асвабадітєлєй». Зараз вони виїхали з села.
— Я очолював ТрО, і росіяни мене шукали. Прийшли з обшуками до моїх батьків, погрожували вбити. Це було в перші дні окупації, в лютому. Адресу, де живуть мої батьки, їм здала людина, яку я знаю. Вона втекла разом із руськими з села, — розповідає староста.
Взагалі Анатолій дивується з односельців. «Монах» пів року провів у СІЗО, а коли його випустили, то ніби нічого й не сталося. Він приходить скандалити в сільраду, вимагає матеріальну допомогу від ООН і щоб йому за гроші громади полагодили водогін. А місцеві з ним нормально спілкуються. Він розказує їм про Бога, зачитує щось із Біблії.
— Це мене вражає найбільше, — зізнається Кибукевич. — Я не знаю, що це — всепрощення чи людям байдуже, яке горе у нас було в селі. Ходять з колаборантами одними вулицями, спілкуються.
Удод, який вірить у те, що кум його здав росіянам, таку поведінку пояснює просто: через рік після звільнення села у більшості людей душа за те, що сталося, переболіла. Якщо суд виправдає «монаха» чи дасть йому умовний строк, то й він буде з ним жити мирно. Так само як інші сусіди.
— Життя в селі відрізняється від міського, — говорить 76-річний Удод. — Тут ніколи не знаєш, у кого завтра доведеться просити дрібку солі. Не можна тримати камінь за душею.
Коли Леонід Удод давав свідчення в суді проти «монаха», йому стало шкода кума.
Діма Вага / «Бабель»
5.
Закон про колаборантів прийняли в березні 2022-го. За рік за цією статтею суд виніс 126 обвинувальних вироків. Більшість стосувалися того, що люди поширювали в соціальних мережах російську пропаганду або переконували інших підтримати окупацію. Вироки за таке в більшості лояльні — просто заборона працювати в правоохоронних та державних органах. Є і більш жорсткі. На Харківщині пʼять років вʼязниці отримала жінка, яка під час окупації очолила відділ освіти в одному з районів області. На Київщині десять років вʼязниці дали заступнику начальника кладовища «Буча Сервіс», якого росіяни призначили старостою в селі Синяк.
Але це, скоріше, винятки. Довести в суді, що людина колабораціоніст, непросто. Ті, хто відкрито працюють на окупантів, як правило, тікають разом з ними. Інші, хто не залишив майбутньому слідству суттєвих доказів, сподіваються, що їх не чіпатимуть. Проти «монаха» теж жодних доказів, окрім свідчень сусідів, немає. Росіяни забирали в людей телефони, тому фото, як він хрестив техніку або катався з окупантами на авто, немає.
У справі Євтушенка суд заслухав практично всіх свідків. Прокурор вважає, що для обвинувального вироку показань достатньо. А свідчення синів Євтушенка суд враховувати не буде. Володимира в селі не було, а Андрій виїхав на початку березня. Тоді як справа стосується подій, що відбувалися з 15 березня по 1 квітня. Євтушенку загрожує до 12 років вʼязниці з конфіскацією майна. Але, враховуючи вік, суд може дати йому умовний термін.
Прапор України в Андріївці встановив староста біля памʼятника жертвам Голодомору.
Діма Вага / «Бабель»
Ми за справедливе й суворе покарання колаборантів. А ще — за якісну журналістику. Підтримайте нас у цьому: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]