Про повномасштабне вторгнення в Україну міністр закордонних справ росії Сергій Лавров дізнався близько першої ночі 24 лютого 2022 року — йому зателефонував путін. Лавров став одним з небагатьох російських чиновників, які вперше почули про війну не з ранкових новин, а заздалегідь.
Пізніше того ж дня в Кремлі зібралося вузьке коло російських олігархів. Війна і, як наслідок, санкції Заходу всерйоз загрожували їхнім бізнес-імперіям. «Усі зовсім розгубилися», — згадує співрозмовник Financial Times, який був на тій зустрічі. Один з олігархів запитав Лаврова, як путін міг спланувати таке масштабне вторгнення в такому вузькому колі, адже більшість високопосадовців Кремля і бізнес-еліта не вірили, що це взагалі можливо. На це Лавров відповів: «У нього [путіна] три радники: Іван Грозний, Петро Перший і Катерина Велика».
За планом путіна, російські війська мали захопити Київ за лічені дні і майже без жертв. Натомість війна затягнула росію в болото історичного масштабу — втрати російської армії вимірюються сотнями тисяч. І хоча зараз росіяни контролюють 17% території України, багато раніше окупованих територій під натиском ЗСУ їм довелося залишити.
«Ідея ніколи не полягала в тому, щоб загинули сотні тисяч людей. Усе пішло жахливо не так», — заявив колишній російський високопосадовець. Однак, величезна ціна вторгнення не змусила путіна зробити крок назад. Замість цього він почав шукати виправдання війні. «Він каже близьким йому людям: “Виявляється, ми були абсолютно не готові. В армії безлад, у нашій промисловості безлад. Але добре, що ми дізналися про це саме зараз, а не тоді, коли на нас напало НАТО”», — розповідає російський високопосадовець.
Щоб зрозуміти сьогоднішнього путіна, треба заглянути в недавнє минуле. Люди з його оточення розповідають: після анексії Криму в 2014 році коло наближених до путіна людей постійно звужувалося. У 2020 році через пандемію Covid-19 ізоляція поглибилася. Щоб зустрітися з путіним, люди тижнями сиділи на карантині. Через це путін втратив звʼязок з відносно ліберальними, прозахідно налаштованими довіреними особами, з якими раніше спілкувався частіше.
«Сталін був лиходієм, але хорошим менеджером, бо його не можна було надурити. А путіну ніхто не може сказати правду», — каже один з таких «лібералів»-прозахідників. «Люди, які нікому не довіряють, починають вірити дуже вузькому колу, яке їм бреше».
До цього вузького кола потрапив російський олігарх Юрій Ковальчук. У перші місяці пандемії він проводив багато часу з путіним у його резиденції на Валдаї. Люди, які знають Ковальчука, розповідають, що він розділяє пристрасть до російського імперського реваншизму зі своїм старшим братом Михайлом. Його теорії змови, роздуми про плани США створити універсальних солдатів і «етнічну зброю» час від часу зʼявлялися в путінських промовах. Ковальчук-молодший надихнув путіна на роздуми про його історичну місію зробити росію great again, як колись Петро I. «Він дійсно вірить в усе, що говорить про сакральність і Петра I. Він думає, що його памʼятатимуть, як Петра», — розповідає FT колишній російський високопосадовець.
Коли Путін розробляв плани можливого вторгнення в Україну, його кум Віктор Медведчук запевняв, що українці зустрінуть російські війська з обіймами. Йому вторили в ФСБ. «Служба вибудувала цілу систему, як казати босові те, що він хотів чути. Там були величезні бюджети і корупція на кожному рівні», — розповідає представник іноземної розвідки.
Якби все пішло за оптимістичним для Кремля сценарієм, влада в Україні перейшла б до Медведчука. Повідомити про це у відеозверненні мав Віктор Янукович, який утік до росії після Революції Гідності в 2014 році. Планувалося, що це звернення легітимізує владу Медведчука «за підтримки» росії. У цей план не вірили навіть у Москві. «Коли в тебе є соціологія і розвідка, як можна планувати щось серйозно просто тому, що так сказав Медведчук? Якщо він говорить, що йде дощ, треба просто подивитись у вікно — там буде сонце», — розповідає російський високопосадовець.
Ще раз спробувати владнати кризу дипломатичним шляхом путіна просив навіть його давній соратник, секретар Ради безпеки росії Микола Патрушев. За три дні до вторгнення він розповів йому про те, що російська армія не готова до війни. Путін його не послухав і дав відмашку починати.
Частина людей Медведчука стала наводчиками, частина допомогла росіянам практично без опору брати міста на півдні країни. Однак, у більшості потенційні колаборанти просто втекли з російськими грошима або попередили про плани Кремля українську владу.
Путін сподівався, що росія швидко перехопить ініціативу в небі і це стане запорукою бліцкригу. Натомість, у перші дні вторгнення російська армія збила кілька своїх військових літаків.
«Мова не про двозначні цифри, але більше, ніж один чи два, — розповідає колишній високопосадовець США, — «дружнього вогню» було багато. Можливо, у них не було пілотів з бойовим досвідом, готових ризикувати своїми життями в такому божевіллі».
Коли стало зрозуміло, що план путіна провалився, він почав шукати цапа-відбувайла. Такою людиною став Сергій Бесєда — голова пʼятого управління ФСБ, що відповідає за закордонні операції. Це управління закладало основу для вторгнення, вербуючи потенційних колаборантів.
Спочатку Бесєду помістили під домашній арешт, але там він перебував недовго. За кілька тижнів офіційні особи США прибули на зустріч зі своїми російськими колегами, на якій мав бути і Бесєда. Він прийшов зі словами: «Чутки про мою смерть сильно перебільшені».
Швидке повернення Бесєди ще раз довело — лояльність путін цінує значно більше за компетентність. «Він при здоровому глузді. Він розумний. Не божевільний. Але ніхто не може бути експертом у всьому. Їм треба бути з ним чесними, а вони цього не роблять», — каже довірена особа путіна.
Для багатьох представників російської еліти потік брехні став тактикою виживання: більша частина адміністрації президента та економічного кабінету сказали друзям, що виступають проти війни, але відчувають, що безсилі щось із цим вдіяти. «Це справді унікальна війна у світовій історії, коли вся еліта проти неї», — каже колишній високопосадовець з оточення путіна.
А тим часом до путіна почала доходити інформація про масштаби російських прорахунків. Він шукав її серед людей, що перебувають на нижчих рівнях. З минулого літа він провів як мінімум дві закриті зустрічі з російськими блогерами, які підтримують війну. Деякі з них були почесними гостями на церемонії анексії чотирьох українських областей у вересні.
Інколи путін використовував інформацію зі своїх неофіційних каналів, щоб підставити високопосадовців публічно. Минулого місяця заступник премʼєр-міністра Денис Мантуров сказав путіну, що уряд підписав контракти з російськими авіаційними заводами на виробництво нових літаків. Це одна з галузей, що постраждала через західні санкції. «Я знаю, що заводи не мають контрактів. Мені сказали директори. Навіщо ти клеїш дурня?» — розсердився путін.
Однак, досі ніщо не примусило його замислитися над тим, що повномасштабна війна була помилкою, яку треба виправити. У своєму зверненні 21 лютого він ще раз заявив, що війна триватиме до переможного кінця, і повернувся до ядерного шантажу. Останній раз цю тему путін піднімав восени 2022 року, коли сказав, що для свого захисту росія готова використати всі наявні у неї засоби. Ця заява не сподобалась Заходу настільки, що три ядерні держави НАТО — США, Велика Британія та Франція — попередили росію: якщо вона застосує ядерку в Україні, у відповідь вони вдарять конвенційною зброєю.
За словами двох близьких до Кремля людей, путін уже обдумав можливість застосування ядерної зброї в Україні і зробив висновок, що навіть обмежений удар не принесе користі росії.
«У нього немає причин натискати кнопку. Який сенс бомбардувати Україну? Ви кинули тактичну ядерну бомбу на Запоріжжя. Навколо радіація, туди не можна зайти — і все одно це нібито росія. То який сенс?» — каже колишній російський чиновник.
Натомість путін вирішив призупинити участь у Договорі про скорочення стратегічних наступальних озброєнь між росією і США.
«Війна триває вже рік. Путін давно каже, що воює з Заходом, а не з Україною. Про це не можна просто говорити, потрібно зробити кроки, щоб продемонструвати щось вагоме», — каже Аббас Галлямов, колишній спічрайтер путіна. «Інакше в його парадигмі це виглядатиме так, ніби Захід витирає ноги об росію, і [він] нічого не може сказати у відповідь».
Близькі до Кремля джерела пояснюють логіку путіна. На його думку, росія більше віддана війні, ніж Захід — Україні, і достатньо стійка, щоб пережити економічні негаразди. У цьому є рація. Україна ризикує втратити беззаперечну підтримку США, якщо в 2024 році там до влади прийдуть республіканці. А в ЄС досі не визначились, якою конкретно має бути перемога над путіним.
«Ми маємо запитати себе: як ми хочемо закінчити війну. Ми хочемо опинитися в ситуації, коли путін виживе і у нього буде більше часу? — каже міністр закордонних справ ЄС. — Щось на зразок затишшя між Першою та Другою Світовими війнами».
Путін змінив тактику. Якщо раніше він наголошував, що війна не торкнеться простих росіян, тепер він прагне мобілізувати націю і обʼєднати довкола вторгнення. «Патріотичний мітинг» на московському стадіоні «Лужники» — ще одне підтвердження цього. Російські ЗМІ повідомляли, що десятки тисяч державних службовців і студентів за похід на концерт отримали гроші, або їх просто змусили туди піти. Тобто мобілізувати суспільство навколо війни буде непросто і довго — путін це розуміє.
З іншого боку, якщо росія програє, для нього все буде набагато гірше. «Це означає, що були вчинені жахливі помилки, і людина, яка їх вчинила, повинна звести рахунки з життям за допомогою кулі, ціаніду чи чогось іще», — каже колишній кремлівський чиновник.
Щоб «Бабель» разом з вами дожив до цього світлого дня — підтримайте нас: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].