Польща претендує на лідерство в ЄС, критикує Німеччину і напряму спілкується зі США. Це через війну в Україні? — Загалом так, але все почалося раніше

Наприкінці серпня 2022 року канцлер Німеччини Олаф Шольц відвідав Прагу з офіційним візитом. Тоді він закликав прискорити вступ України, Молдови та Грузії до ЄС і заявив, що «Центр Європи рухається на схід». Політичні експерти кажуть, що це був не просто політичний реверанс у бік Чехії, а констатація факту.

«Шольц має рацію. До голосів Центральної та Східної Європи дедалі більше дослухаються [...] серйозно, і на столі переговорів лежить велика програма для розширення на схід», — каже Тімоті Гартон Еш, історик із коледжу Святого Антонія в Оксфорді, спеціаліст з сучасної історії Європи.

Директор з аналізу компанії Stratfor Адріано Босоні виділяє три ключові події, які змінили баланс сил у Європі:

Вихід Великої Британії з ЄС. Босоні пише, що Британія завжди виступала за більшу економічну самостійність країн всередині союзу, а отже — проти обʼєднання фінансових ресурсів різних країн і виділення фінансової допомоги окремим державам. А це було вигідно менш заможним країнам сходу та півдня Європи. Вихід Британії з ЄС посилив їхні позиції.

Пандемія коронавірусу, яка спричинила економічну кризу в багатьох країнах Європи. У липні 2020 року ЄС оголосив масштабну програму допомоги країнам-членам на €750 мільярдів. Найбільше отримали Італія та Іспанія. Франції та Німеччині довелося погодитися на такі значні кошти, бо причиною кризи була не невдала економічна політика країн Європи, а пандемія, яка від них не залежала. Босоні пише, що програма допомоги створила прецедент, що далеко не все в ЄС вирішують найбагатші країни.

Війна в Україні. Окрім очевидного факту, що Польща, Литва, Латвія та Естонія гостріше та швидше відреагували на російську агресію, є й економічний аспект. Відмова від російських енергоносіїв відкрила новий стратегічний потенціал країн Південної та Східної Європи. Поки Німеччина перебувала в залежності від російських газових труб, Іспанія та Італія вже мали свої СПГ-термінали. Крім того, відмова від російського газу змусила ЄС поблажливіше ставитися до країн, які використовують багато вугілля, як, наприклад, Польща.

Агресія росії загострила ще одну проблему — багато країн Європи останні 20 років зменшували військові бюджети. А Польща, навпаки, збільшувала та реформувала армію. Стандарти НАТО передбачають, що військовий бюджет країни-члена має становити не менше 2% від її валового внутрішнього продукту. Німеччина з 1992 року витрачає на оборону менше, аж до 1,1% у 2016 році. У 2022 році країна збільшила свій оборонний бюджет на 100 млрд євро, але досі не дотягує до стандарту НАТО.

Польща активно реформувала збройні сили з початку 2000-х. Наприклад, ще у 2002 році вона почала купувати американські винищувачі F-16 і до 2011 року вже мала три ескадрильї. На початку 2020-х Польща почала активно співпрацювати з Південною Кореєю і підписала контракт на купівлю передових танків K2 Black Panther та гаубиць K9 Thunder. Польський військовий бюджет був 20-м у світі і давно перевищив натівський стандарт — зараз він становить мінімум 2,1% ВВП.

Після повномасштабного російського вторгнення в Україну, в травні 2022 року, польський парламент прийняв закон «Про оборону Батьківщини». За ним оборонний бюджет збільшать удвічі, як і кількість військовослужбовців — зі 150 тисяч до 300 тисяч. Армія Польщі поступово стає найпотужнішою в Європі.

Слабкість європейської безпеки перед великою війною — ще одна причина, чому держави, що розташовані поблизу кордонів росії, шукають власний оборонний шлях. У 2018 році президент Франції Макрон заявив, що «Європа має вибудовувати власну автономію безпеки». Він неодноразово казав, що європейські країни не мають збільшувати оборонні бюджети лише для того, щоб купувати зброю у США. Але зараз усе відбувається навпаки. Нерішучість Франції та Німеччини у допомозі Україні та слабкість німецької армії переконують держави Європи, наприклад Фінляндію та Швецію, що шлях до безпеки — це співробітництво зі США та НАТО.

Польща теж дедалі більше орієнтується на оборонні контракти зі США та Південною Кореєю, аніж з Німеччиною, як було раніше. На початку лютого 2023 року в Вашингтон приїхали голова управління міжнародної політики Канцелярії президента Польщі Мартін Пшидач та голова Бюро національної безпеки Яцек Сівера. Вони обговорювали не тільки допомогу Україні, але й військову присутність США в Польщі, нові закупки зброї та військових технологій. Тоді ж Пшидач сказав, що президент США Джо Байден доволі скоро особисто приїде в Польщу для подальших перемовин.

Між Польщею і ЄС досі триває конфлікт, який розпочався у 2017 році через судову реформу. Правлячу партію «Право і справедливість» та президента Дуду звинувачують у тому, що вони порушують принцип незалежності судочинства, який є одним з базових для Євросоюзу. Європейський суд у Люксембурзі у 2020 році постановив, що Польща має призупинити роботу Дисциплінарної палати Верховного суду через сумніви щодо її політичної незалежності. Конституційний суд Польщі, своєю чергою, вирішив, що рішення Європейського суду порушує польську конституцію та державний суверенітет. Але в незалежності Конституційного суду Польщі в Брюсселі теж сумніваються, бо ще у 2017 році туди призначили прихильників ПіС.

Ця суперечка не вирішена й досі, і Польща втрачає через неї гроші — на початок 2022 року їй заблокували доступ до €75 мільярдів з бюджету ЄС. Останні роки союзником Польщі у цій справі була Угорщина, щодо незалежності судової системи якої у ЄС також були сумніви. Зараз відносини між країнами охололи, тому що Угорщина займає доволі проросійську позицію. Ще у квітні 2022 року віцепремʼєр польського уряду та голова ПіС Ярослав Качинський заявив, що Польща не співпрацюватиме з Угорщиною, доки позиція Орбана щодо війни путіна проти України не зміниться.

У 2022 році Польща почала часто критикувати Німеччину. Качинський вже двічі — в серпні та грудні 2022 року — згадував у своїх промовах «німецько-російський план панування над Європою». У питаннях танків Польща відверто тиснула на Німеччину та заявила, що може передати Україні Leopard і без погодження з Берліном.

Британський політичний журналіст Вільям Наттрасс вважає, що Польща вдало використовує лідерство у підтримці України, щоб владнати власні негаразди з ЄС.

«Антинімецька стратегія Варшави груба, але хитра. Юридична суперечка з ЄС обходиться Польщі в мільярди євро, а представлення Німеччини, яка має більший вплив на політику ЄС, ніж будь-яка інша країна, як морально нікчемної, тонко дискредитує втручання в польську судову систему з боку лідерів ЄС», — пише Наттрасс.

Дістається від Польщі й Австрії, яка періодично закликає послабити санкції проти росії чи запросити голову російського МЗС Сергія Лаврова на саміт ОБСЄ в польське місто Лодзь. Поляки Лаврова не пустили й заявили, що обурені пропозицією австрійців.

Політичні оглядачі радять не переоцінювати слабкість Німеччини та Франції. Коло питань, які щоденно вирішує Євросоюз, не обмежується Україною та обороною. І в більшості економічних питань слово найбільших країн ЄС досі має вирішальну вагу.

Але на думку історика та політолога Луука ван Мідделаара, і в інших питаннях вплив німців та французів поступово слабшає. Він повʼязує це ще з тим, що Макрон і Шольц не змогли створити ефективний тандем, який був, наприклад, у президента Франсуа Міттерана та канцлера Гельмута Коля у часи розпаду СРСР та обʼєднання Німеччини. Коли почалося російське вторгнення, Шольц і Макрон заледве знали один одного.

«Не було ані робочих відносин, ані професійної близькості, які потрібні в такі моменти», — каже Ван Мідделаар.

Тому в перші місяці після вторгнення вони не змогли швидко сформулювати відповідь на нову загрозу. А політика Польщі показує, що будь-який вакуум у керівництві ЄС є кому заповнити.

А в нас немає ніякого вакууму, бо ми завжди відчуваємо підтримку читачів. Підтримати «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].