Нацистські воєнні злочинці тікали з Європи і змінювали імена. На них полювали, викривали і судили навіть через пів століття. Ось 7 гучних історій нацистів-утікачів (так-так, ми натякаємо)

Адольф Ейхман

Які злочини скоїв: Ейхман був відомий як один з «архітекторів Голокосту». Наприкінці 1939 року він очолив відділ гестапо, який відповідав за «остаточне вирішення єврейського питання» — тобто за винищення євреїв у Європі. Уже з 1940 року Ейхман організовував «евакуації» євреїв, яких насправді вивозили до гетто або до таборів смерті. А потім їздив по цих концтаборах, звітуючи керівництву про ефективне виконання плану зі знищення євреїв. Ейхман був причетний до вбивства близько шести мільйонів людей. А після смерті Гітлера та трибуналу над його поплічниками він став «найбільш розшукуваним нацистом у світі».

Як йому вдалося втекти: наприкінці Другої світової Ейхман знищив усі архіви очолюваного ним відділу гестапо разом зі своїми фотографіями воєнного періоду. Коли він потрапив у полон до американців, то представився молодшим офіцером СС Отто Екманом. За майже рік його перебування у таборі для військовополонених ніхто так і не впізнав у ньому «архітектора Голокосту».

На початку 1946 року Ейхману вдалося втекти з табору. Наступні роки він переховувався у сільській місцевості, кілька разів змінюючи імʼя і працюючи на фермах. Потім Ейхман однією з «пацючих стежок» дістався Італії. Там він за допомогою католицьких священників отримав паспорт від Міжнародного комітету Червоного Хреста на імʼя Рікардо Клемента. Із цим паспортом Ейхман у 1950 році виїхав до Аргентини, де влаштувався на філію заводу Mercedes-Benz. За кілька років він наважився повернутися до Німеччини. Тут Ейхман удруге взяв шлюб зі своєю дружиною, вже під прізвищем Клемент, і вивіз її до Аргентини разом із трьома їхніми синами. Так вони спокійно собі зажили у передмісті Буенос-Айресу.

Як його впіймали: на Ейхмана полювали західнонімецькі і американські спецслужби, та особливо ізраїльський Моссад. Вполювати нацистського злочинця допоміг колишній вʼязень концтаборів, німецький єврей Лотар Херман, який після війни теж емігрував до Аргентини. Від доньки він почув, як сусідський хлопець Ніколас Клемент вихвалявся «героїчними заслугами батька перед рейхом і особисто перед фюрером». Херман повідомив про це ізраїльську розвідку. Її агенти приїхали до Аргентини і пересвідчились, що під імʼям Рікардо Клемента справді ховався «найрозшукуваніший нацист у світі».

Моссад спланував операцію з викрадення Ейхмана, у якій взяли участь 30 агентів. Вони довго відстежували маршрути пересування і 11 травня 1960 року викрали Ейхмана на автобусній зупинці біля його дому буквально за кілька секунд. Його накачали транквілізаторами і під виглядом хворого члена екіпажу вивезли літаком до Ізраїлю. У квітні 1961 року Ейхман постав перед судом у Єрусалимі, суд тривав понад пів року. Ейхмана визнали винним у злочинах проти єврейського народу і проти людяності та засудили до страти. Його повісили 31 травня 1962 року. Тіло спалили, а останки розвіяли над морем поза територією Ізраїлю.

Йозеф Менгеле

Які злочини скоїв: німецький лікар Менгеле був відомий як «ангел смерті з Освенціму». Саме в цьому концтаборі він проводив експерименти над вʼязнями: препарував живих немовлят, кастрував хлопчиків і чоловіків без анестезії, бив жінок струмом, щоб перевірити їхню витривалість, намагався змінити колір очей людей, вприскуючи хімікати. Особливо жорстокими були його експерименти над близнюками. Менгеле особисто відбирав вʼязнів для своїх дослідів, а решту відправляв на каторжні роботи або одразу у газові камери. Його вважають причетним до загибелі близько 400 тисяч людей.

Як йому вдалося втекти: у квітні 1945 року Менгеле затримали у цивільному одязі неподалік Нюрнберга. Його врятувало те, що, вступаючи до нацистської партії, він відмовився робити характерне татуювання із групою крові. У ньому не впізнали нацистського злочинця і зрештою відпустили як цивільного німця. Кілька років він переховувався по селах. Та згодом його прізвище усе частіше почало зʼявлятись у газетах після викриття злочинів в Освенцімі. Він, так само як і Ейхман, скористався «пацючими стежками» і підробленими документами від католицьких священників, щоб у 1949 році втекти до Аргентини. При цьому видавав себе за німецького єврея. Менгеле теж оселився у передмісті Буенос-Айресу, де займався підпільними абортами і згодом відкрив власну аптеку.

Як він уникнув правосуддя: глава Моссаду Ісер Гарель, який планував операцію з викрадення Ейхмана, згадував у своїх мемуарах, що в той час його агенти також викрили Менгеле. Гарель довго роздумував над тим, щоб вивезти обох нацистських злочинців. Та зрештою вирішив зосередитись на Ейхманові. Дізнавшись про викрадення Ейхмана, Менгеле втік з Аргентини. Він опинився спочатку в Парагваї, а потім у Бразилії, де жив під іменем Вольфганг Герхард. У лютому 1979 року у Менгеле стався інсульт під час купання в океані, і він потонув. Його могилу знайшли й розкрили у 1985 році. Однак підтвердити, що останки належать саме Менгеле, вдалося тільки у 1992 році після ДНК-тесту. Зараз скелет Менгеле використовують як навчальний матеріал студенти-медики університету Сан-Паулу в Бразилії.

Франц Штангль

Які злочини скоїв: австрійський нацист Штангль був відомий як «біла смерть» через те, що любив носити білу військову уніформу. Штангль був комендантом таборів смерті Собібор і Треблінка. Тільки за час його керівництва Треблінкою з 1942 по 1945 рік там загинуло від 700 до 900 тисяч людей. Він також був одним з керівників програми евтаназії Aktion T-4, в рамках якої нацисти знищували людей з ментальними та невиліковними хворобами.

Як йому вдалося втекти: у 1945 році Штангля в Австрії заарештували американці і відправили до табору військовополонених. У 1948 році він утік з табору і за допомогою «пацючих стежок» дістався Італії. Звідти він спочатку втік до Сирії, а потім до Бразилії. Тут він працював на філії автозаводу Volkswagen.

Як його впіймали: у 1960-х Штангля вистежив один з найвідоміших мисливців за нацистськими злочинцями, уродженець міста Бучач на Тернопільщині, який пережив Голокост, Симон Візенталь. У 1967 році бразильська поліція заарештувала Штангля. Згодом його екстрадували до Західної Німеччини, де засудили до довічного увʼязнення. У 1971 році Штангль помер у вʼязниці Дюссельдорфу від серцевої хвороби.

Вальтер Рауфф

Які злочини скоїв: Рауфф спочатку служив на флоті. Потім звільнився і у 1941 році очолив відділ служби безпеки, де брав участь у розробці нових моделей мобільних газових камер — газвагенів. Найголовніша особливість — тепер вони могли вміщувати до 60 людей. Потім Рауфф очолив спеціальний підрозділ СС, який займався масовим винищенням євреїв у Північній Африці. Його вважали причетним до загибелі щонайменше 100 тисяч людей.

Як йому вдалося втекти: наприкінці війни Рауфф здався у полон американським військовим в Італії. У грудні 1946 року він утік з табору і деякий час переховувався в італійських монастирях. Потім виїхав спочатку до Сирії, а згодом до Еквадору. У 1958 році переїхав до Чилі, де керував крабоконсервним заводом.

Як він уникнув правосуддя: влаштувавшись у Чилі, Рауфф осмілів настільки, що відправив до Німеччини листа з проханням надсилати йому військову пенсію на чилійську адресу. У 1962 році його заарештували за запитом німецької влади. Однак Верховний суд Чилі відмовив у екстрадиції Рауффа і звільнив його з-під варти. У подальшому Німеччина ще кілька разів направляла запити про видачу нацистського злочинця. Однак щоразу отримувала відмову, причому як за часів президента-соціаліста Сальвадора Альєнде, так і за часів правого диктатора Аугусто Піночета. Моссад намагався викрасти або вбити Рауффа, однак їхні плани провалилися. Зрештою Рауфф помер від раку у 1984 році. Його з помпою поховали у чилійській столиці Сантьяго під вигуки «Хайль Гітлер, хайль Рауфф».

Йозеф Шваммбергер

Які злочини скоїв: австрійський нацист Шваммбергер був комендантом трьох концтаборів в окупованій Польщі. Він особисто займався катуваннями і стратами вʼязнів. Тільки у концтаборі у Перемишлі він організував масову страту тисяч євреїв. Особливо полюбляв забивати вʼязнів батогом на смерть або натравити на них собак.

Як йому вдалося втекти: у 1945 році Шваммбергера заарештували в Австрії і збирались судити за воєнні злочини. Однак йому вдалося втекти з вʼязниці. А далі все за класикою — «пацючою стежкою» до Італії, а потім з підробленим паспортом від Червоного Хреста до Аргентини. Там Шваммбергер жив відкрито під своїм прізвищем і навіть отримав аргентинське громадянство.

Як його впіймали: у 1973 році Німеччина нарешті домоглась від аргентинської влади дозволу на екстрадицію цього нацистського злочинця. Однак Шваммбергер заліг на дно, змінивши прізвище. Він успішно переховувався до 1987 року, поки його не видав анонімний інформатор за винагороду у 300 тисяч доларів. Шваммбергера заарештували і нарешті відправили до Німеччини. На суді він заперечував усі звинувачення, однак таки отримав довічне увʼязнення. Шваммбергер помер у вʼязниці у 2004 році у віці 92 років.

Клаус Барбі

Які злочини скоїв: начальник гестапо в окупованому французькому Ліоні був відомий як «ліонський мʼясник». За визнанням свідків, перші його слова при призначенні на цю посаду були: «Я прийшов, щоб убивати». Власноруч страчував євреїв та членів французького Руху опору. Катував навіть малих дітей. А жінок часто ґвалтував сам або використовував для цього спеціально навчених собак.

Як йому вдалося втекти: після війни Барбі «пацючою стежкою» втік до Болівії за підробленими документами на імʼя Клауса Альтмана. Там він був військовим радником кількох болівійських диктаторів, брав участь у військових переворотах, боровся із партизанами кубинського революціонера Че Гевари.

Як його впіймали: поки Барбі ховався у Болівії, протягом 1940—1950 років у Франції його тричі заочно засудили до смертної кари. Тільки на початку 1980-х мисливцям за нацистами, журналістам Сержу та Беаті Кларсфельд вдалося викрити Барбі. У 1983 році новий болівійський уряд екстрадував його до Франції. У 1987 році його засудили до довічного увʼязнення, а в 1991 році Барбі помер від раку у французькій вʼязниці.

Еріх Прібке

Які злочини скоїв: Прібке відомий як організатор і учасник масового вбивства в Ардеатінських печерах у Римі 24 березня 1944 року. За день до цього італійські партизани напали на колону СС і вбили 33 солдатів. Німецьке командування вирішило розстріляти десять італійців за кожного вбитого німця. До розстрільного списку потрапили полонені партизани, євреї і мирні мешканці села, поблизу якого стався напад на німецьких військових. Прібке так захопився розстрілами, що стратив на пʼять людей більше, ніж було у списку.

Як йому вдалося втекти: наприкінці війни Прібке заарештували британці і збирались судити за масову страту. Та у 1946 році він утік з табору, а потім за допомогою католицьких священників отримав фальшивий паспорт Червоного Хреста і виїхав до Аргентини. Там він жив відкрито під своїм прізвищем, отримав аргентинське громадянство, а згодом поновив і німецьке у місцевому посольстві Німеччини.

Як його впіймали: Прібке спокійно дожив би свій вік, якби у 1994 році не дав інтервʼю американському журналісту каналу ABC Сему Доналдсону. Через 50 років після злочину Прібке вирішив, що вже може відверто розповісти, як усе відбувалось. При цьому всіх страчених він називав терористами. Інтервʼю викликало неабиякий резонанс. Прібке екстрадували до Італії і почали судити. Однак суд спочатку його виправдав. Та після масових протестів і демонстрацій Прібке знову взяли під варту і зрештою засудили до довічного увʼязнення.

Через похилий вік і погане здоровʼя Прібке дозволили відбувати покарання під домашнім арештом. Він помер у Римі 11 жовтня 2013 року на сто першому році життя. Однак італійська влада заявила, що не дозволить ховати нацистського злочинця на своїй землі. Його тіло відмовились приймати і Аргентина, і Німеччина. Італійські неонацисти вимагали поховати Прібке з усіма почестями. Проти виступили місцеві антифашисти. Почалися сутички, у які довелося втручатись поліції. Зрештою Прібке поховали у таємному місці в Італії, яке відоме лише його найближчим родичам.

Ми, як й інші журналісти, збираємо і документуємо воєнні злочини росіян в Україні, щоб жоден з винних не уникнув покарання. Аби ми могли і надалі це робити, підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні,🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon,🔸 PayPal: [email protected].