Російські війська обстрілюють Миколаїв та область від початку повномасштабного вторгнення. Цей регіон залишається однією з найгарячіших точок війни. Росіяни обстрілюють цивільні обʼєкти та житлові будинки щодня.
У ніч на 28 червня російські військові вкотре вдарили ракетами по Миколаєву. По місту запустили 11 ракет, частину з них збила ППО. Тоді ж обстріляли Очаків — місто за 60 кілометрів від Миколаєва. Шестеро людей дістали поранень, троє загинуло — восьмирічна Єва серед них. Дівчинка померла під завалами: вона спала, коли російські ракети дісталися її дому. Фото Єви опублікував та закликав поширити ексуповноважений президента України у справах дітей Микола Кулеба. Півтора місяця тому в неї був день народження.
Чотирнадцятого травня Єві Смульській виповнилося вісім років. Нещодавно батьки перевели її в нову школу. Протягом останнього року дівчинка займалася малюванням, і в неї це добре виходило. Єва обожнювала поратися по господарству. Дівчинка народилася і виросла під час війни, була однією з п’яти сестер у родині. Мама Маргарита називає її особливою дитиною.
― Єва — моя копірка. Усе повторювала за мною, чим би я не захоплювалась, — розповідає Маргарита. — Я творча також, але захоплення швидко змінювала. Ось беру бісер — і вона також, вʼяжу гачком — і вона старається. Навіть їм картоплю смажену — і Єва також. Ніхто з моїх доньок не була так привʼязана до мене.
Маргарита каже, Єва завжди допомагала їй. Але найголовніше — робила це із задоволенням, легко: чи то з посудом допомогти, чи за сестричкою подивитися, поки мама вибігла в магазин.
― Я завжди давала їй вибір, і Єва завжди обирала допомогти мені, — розповідає Маргарита.
Єва. Фото з архівів родини.
Вечір напередодні обстрілу родина провела разом.
― У нас у літній кухні був маленький ремонт, — пригадує Маргарита. — Я увімкнула музику, ми доробляли якісь дрібні побутові справи, підспівували. Ми багато танцювали і сміялись, ще й погода була дуже класна. Раніше, коли я приходила з роботи дуже втомлена, Єва мазала мені ноги кремом, і в цей вечір також. Донька сама запропонувала і зробила таку приємність, а потім ми лягли спати. Ми були такі втомлені, що навіть не побажали одна одній добраніч.
О котрій годині Маргарита прокинулась, не памʼятає, але було темно. Каже, що сигнал повітряної тривоги не звучав, бо вона завжди його чує і разом з доньками йде в укриття — гардеробну кімнату. Це єдине місце в будинку, що вціліло після обстрілу. Жінка одразу збагнула, що трапилось, але не розуміла, що робити, була розгублена, адже дівчатка спали в різних кімнатах.
― Я почала кричати, горло зірвала, поруч плакали наймолодша донька і онук. На цей крик прибігла моя 13-річна донька Тоня. У ту ніч лише вона спала в укритті. Просто прокинулась серед ночі й перелягла туди. Тоня — наш янгол-охоронець, вона допомогла вибратись з-під завалів мені, і ми разом розгрібали інших. Єву знайшли рятувальники. Сказали, що відкопають і привезуть у лікарню, але не привезли. Мені довго не хотіли говорити [що вона загинула], але я давно зрозуміла. Я знала, де Єва спить, і бачила, куди прилетіло. Інших варіантів не було, — розповідає Маргарита.
Окрім Єви, загинула мама Маргарити — 50-річна Галина Сіднева, а 15-річна донька Віолетта зі своїм тримісячним сином у комі. Лікарі кажуть, стан хлопчика покращується, а Віолетті гірше. Однак точних прогнозів немає.
Ми не забудемо жодного злочину росіян. Підтримайте «Бабель», щоб ми далі могли розповідати про найважливіше:
🔸 Patreon
🔸 PayPal: [email protected]