На вулиці Першотравневій електрики оновлюють мережу, посічену уламками російської ракети. Комунальники змітають скло, вибите з вітрин вибуховою хвилею, і забивають їх деревʼяними плитами. На сусідній з нею вулиці Халаменюка був розташований «Амстор» — найбільший торговий центр міста. Зараз від нього залишилося тільки згарище площею в 10 тисяч квадратних метрів. На обвуглених металоконструкціях ще тримаються дві сплавлені вивіски: Comfy та Rozetka. Територію навколо ТЦ огородили червоно-білою стрічкою, а по периметру стоять військові. Підходити ближче можна тільки за спецперепустками — поліції, ДСНС, слідчим, медикам, владі та журналістам. Рятувальники досі розбирають завали: вони шукають людей, безвісти зниклими наразі вважаються понад 30 осіб.
Євгеній Завгородній / «Бабель»
— Я на 20 хвилин сюди запізнився, — зненацька каже повний чоловік років пʼятдесяти в жилетці «Благоустрій Кременчука», він вантажить металеві друзки у візок і пояснює, — думав сюди заїхати, а потім передумав. Думаю, піду спочатку на базар. Ну, слава богу.
— А що тут було? — питаю.
— І кафе, і магазини, і побутова техніка, і продукти, й аптека. Гіпермаркет, словом. Було. Було. У мене тут багато знайомих… — голос починає тремтіти. — Не можу говорити.
У ТЦ влучили через 7—10 хвилин після сигналу повітряної тривоги, а ще за кілька хвилин спалахнула пожежа. Одноповерхова каркасна будівля зайнялась дуже швидко, через високу температуру плавилися скло і метал.
— Уже загуділа сирена, я оділася і хотіла виходити, і воно ото як шандарахнуло, — згадує 62-річна Валентина, що живе в будинку через дорогу від «Амстора». — Раз, тоді другий. Усе в диму. Вихожу, а тут хлопці в ранах, і кров. Пішла, хотіла в підвал, а там на асфальті теж кров. Це жах такий, страшне. Дітки кричать, там люди валяються — мабуть, хвилею їх відкинуло. Куди вони цілили? Гади, скільки народу загинуло!
Точна кількість загиблих в «Амсторі» досі невідома, та й навряд буде відома найближчим часом. Рятувальники досі розбирають завали та знаходять на згарищі фрагменти тіл, які можна ідентифікувати тільки лабораторно. Найбільше жертв, за даними ДСНС, знайшли у правій частині будівлі — саме туди влучила ракета. Там були магазини Comfy, Eldorado і «Будинок іграшок».
Євгеній Завгородній / «Бабель»
— Я був на роботі, у Comfy. Вийшов на перекур, почалася тривога, вирішив не повертатися, а піти до сховища, — розповідає 28-річний Роман, високий дужий чоловік із густою чорною бородою. — І тільки зайшов, стався вибух. Далі все як в тумані, почали всім телефонувати — хтось виходить на звʼязок, хтось не виходить. Намагались забігти в ТЦ, але це було неможливо — дим, попіл. Побігли на задній двір, а там навіть асфальт горів.
Роман прийшов до лікарні, щоб підтримати поранених колег. Каже, що їх тут четверо, ще шістьох досі шукають під завалами.
Євгеній Завгородній / «Бабель»
Попри сигнал повітряної тривоги, який розпочався хвилин за десять до атаки, у торговому центрі залишалися люди. «Двадцять третього червня адміністрація «Амстора» вирішила не закривати ТЦ під час повітряної тривоги», — розповіла 33-річна Вікторія. Вона працювала там керуючою острівком з продажу тютюнових девайсів Glo.
— Майже два місяці [після повномасштабного вторгнення] ми не працювали, — каже вона. — Потім відкрилися за умови, що зачиняємось під час повітряної тривоги. Так і робили, хоча 23 червня адміністрація ТЦ написала: «Ми більше не зачиняємося». Я звернулась до свого керівництва зі словами, що ми в будь-якому разі будемо зачинятися під час повітряних тривог, тому що я розумію всю хиткість цієї будівлі, розумію всю відповідальність за життя своїх працівників і за своє життя — я ще хочу пожити, досить молода.
Євгеній Завгородній / «Бабель»
Коли пролунав сигнал, Вікторія була на складі. Вона зізнається, що промайнула думка проігнорувати тривогу. Але все-таки покликала двох своїх підлеглих і разом з ними вирушила до укриття — через дорогу від «Амстора». Зайти не встигли — усіх занесло всередину вибуховою хвилею.
Однак більшість працівників ТЦ тоді залишились на своїх робочих місцях, разом із клієнтами.
— Я керівник магазину торгової мережі «Алло». Двадцять сьомого червня я була вихідна, — говорить 27-річна Яна. Вона прийшла, щоб сфотографувати наслідки ракетного удару для менеджерів мережі. — Одразу після прильоту працівники мені подзвонили. Слава богу, усі живі. Я досі не вірю, що це сталося. Двоє вийшли в сирену. Троє, на жаль, залишились працювати. Ми не могли сказати клієнтам: «Вибачте, вийдіть із магазину». Вибух, усе в диму, вони не втратили свідомість і, наскільки мені відомо, вилізли через аптеку разом з клієнтами.
Євгеній Завгородній / «Бабель»
22-річна Юля два місяці тому з родиною евакуювалася з Харкова у Кременчук.
— Я стажувалась в «Амсторі», на роботу влаштовувалась, — каже Юля. — Тривог було багато. До цього ми виходили з ТЦ, а тут якось усе швидко. Клац — я сиджу, усе добре, клац — я вже під завалами й нічого не можу зробити, паніка. А потім я вже на вулиці лежу, потім у лікарні.
У Юлі численні осколкові поранення рук і шиї, їй зашивали голову, але її життю нічого не загрожує. Під час вибуху вона була на острівці з продажу мобільних аксесуарів, неподалік від виходу. Можливо, саме це й врятувало її життя — дівчину встигли витягнути до початку пожежі. 55-річному кременчанину Ігорю пощастило не втратити свідомість і самому вибратися з охопленої димом будівлі.
Євгеній Завгородній / «Бабель»
— Я пішов туди телефон робити. Віддати в ремонт у Comfy. Але не встиг, не дійшов. Бачив, як залетів червоний такий спалах. Вибух кілька секунд. Усе в гару, у пилюці. Далі навпомацки виходив, виповзав.
Євгеній Завгородній / «Бабель»
Парамедик і волонтер Юрій Гудзь був серед тих, хто почув вибух і приїхав рятувати поранених. Він каже, що перш ніж почалась пожежа, рятувальники встигнули витягнути кількох людей.
Євгеній Завгородній / «Бабель»
— Були волонтери, які, не боячись нічого, намотували собі мокрі футболки на обличчя. Це прості містяни, які опинилися в цей час там. І не просто стояли дивилися. Ішла одна команда зліва, поряд ще одна, поліція, Нацгвардія, волонтери. Це була реально така наша українська тєма, коли ми згуртовуємось і просто робимо неймовірні речі. Якоїсь миті хтось почав кричати: «Медика, медика!» Їх було багато, усі ломанулися на цей крик. Але це була просто рука під уламками.
Представники росії заперечують свою вину. Кажуть, що цілили по ангару з боєприпасами, який нібито розташований поруч із ТЦ. Речниця ДСНС Полтавської області Світлана Рибалко у відповідь на ці закиди провела для журналістів екскурсію заводом дорожніх машин «Кредмаш», куди влучила друга ракета.
Євгеній Завгородній / «Бабель»
— Немає ані жодної військової техніки, ані зброї, ані військових, ніякого обладнання, спорядження військового взагалі. Цей завод виготовляє обладнання для ремонту доріг. Бетонозмішувачі та мобільні заводи для ремонту. І росія це знає. Зараз він стоїть, майже не працює — на мінімальних потужностях. Під час воєнних дій це не те виробництво, на яке є попит.
Робоча зміна на заводі закінчилась за пів години до вибуху. Тому більшість працівників на час атаки вже покинули територію. Ракета зруйнувала один з виробничих цехів, двоє людей поранені.
Євгеній Завгородній / «Бабель»