У 1954 році британський автовиробник AEC створив нові двоповерхові автобуси «Рутмастер», які мали замінити тролейбуси на вулицях Лондону. На маршрути вони вийшли на початку 1956 року. На фото: Один із перших «Рутмастерів» у Лондоні, лютий 1956 року.
Getty Images / «Бабель»
У 1962 році автобуси остаточно замінили тролейбуси. А останній з 2 876 «Рутмастерів» вирушив з конвеєра на вулиці Лондону в 1968 році. На фото: «Рутмастер» на маршруті, 30 грудня 1962 року.
Getty Images / «Бабель»
Основними завданнями розробників були підвищена місткість і маневреність автобуса. Головною особливістю стала відкрита платформа ззаду, через яку можна було входити та виходити. Дверей в автобусі не було. На фото: Пасажири сідають в автобус із двох боків через задню платформу, 1957 рік.
Getty Images / «Бабель»
Така платформа без дверей цілком відповідала британському духу свободи: пасажири могли вільно заходити і виходити не лише на зупинках, але й поки автобус стояв на перехрестях або в заторах. А кондуктор продавав квитки під час поїздки, що не створювало черг і не відволікало водія. На фото: Вид із задньої платформи «Рутмастера» на зупинці біля вокзалу Чарінг-крос у Лондоні, 9 квітня 1973 року.
Getty Images / «Бабель»
«Рутмастер» швидко став найвідомішим у світі автобусом і одним із символів Лондону нарівні з Тауерським мостом і годинниковою вежею Біг-Бен. Характерним кольором автобуса був червоний. Інші кольори додавали тільки на визначні події. На фото: «Рутмастер» біля Тауерського мосту в Лондоні, пофарбований у сріблястий колір на честь Срібного ювілею — 25-річчя правління королеви Єлизавети II, липень 1976 року.
Getty Images / «Бабель»
«Рутмастер» завантажують на борт судна в порту Лондону. Його на місяць відправили до Філадельфії для участі у виставці «Британія». На ньому можна було безкоштовно покататися у штаті Пенсильванія і сусідніх Нью-Джерсі та Делавері, 12 вересня 1963 року.
Getty Images / «Бабель»
Довжина автобусів першої серії становила 8,4 метра, більш пізніх моделей — 9 метрів. Салон був розрахований спочатку на 64, потім на 72 сидячі місця. На фото: Циркова слониха Морін намагається зайти до «Рутмастера» під час прогулянки у Гайд-парку, 29 травня 1979 року.
Getty Images / «Бабель»
У 1980-х автобуси почали поступово списувати. Серед головних причин — небезпечна відкрита платформа та незручність для людей похилого віку і пасажирів з інвалідністю. На початку 1990-х на автобуси, що лишилися, встановили нові більш екологічні двигуни та продовжили термін їх використання на 10 років. На фото: Пасажирка застрибує на задню платформу «Рутмастера», 18 лютого 1992 року.
Getty Images / «Бабель»
З 2003 року «Рутмастери» почали зникати з лондонських вулиць. Останній «Рутмастер» проїхав 159 маршрутом, уздовж усього шляху стояли натовпи людей, які прийшли попрощатися з автобусом. На фото: Останній «Рутмастер» проїжджає Вестмінстерським мостом неподалік від годинникової вежі Біг-Бен у Лондоні, 9 грудня 2005 року.
Getty Images / «Бабель»
На сьогодні лишилося 1 280 «Рутмастерів». Кілька автобусів віддали до Лондонського музею, частина повернулися на вулиці як туристичні. Кілька «Рутмастерів» продали до США, Канади, Австралії, Індії, Китаю, Хорватії та інших країн. Купити легендарний автобус може кожен охочий приблизно за £10 тисяч. На фото: «Рутмастери» маршруту 73 за день до останнього виходу на вулиці Лондону, 27 жовтня 2005 року.
Getty Images / «Бабель»
Уберегти «Бабель» від «останнього рейсу» допоможе ваш донат.