Де Каруж і Ле Грі були друзями та кумами
Лицарі були майже ровесниками — народилися в 1330-х. Точний вік обох невідомий, ясно тільки, що до дня дуелі в 1386 році їм обом було за пʼятдесят. Але французький історик і їхній сучасник Жан Фруассар у своїх «Хроніках» стверджує, що Ле Грі фізично був набагато сильнішим за де Каружа. Просто від природи чи тому що де Каруж на той час був слабкий здоровʼям — не ясно.
І де Каруж, і Ле Грі походили з сімей дрібних дворян у володіннях графів дю Перш на півночі Франції. Обидвоє пішли на військову службу до місцевого графа Роберта Алансонського і брали участь у декількох кампаніях проти англійців у Нормандії.
До 1370-го життя двох лицарів було цілком щасливим. Ле Грі отримав за службу свій замок і землі. Наслідний замок де Каружа зруйнували англійці, але за наказом короля Карла V йому побудували новий. Десь у той же час де Каруж одружився з Жанною де Теллі й отримав гарне придане. У 1377 році у них народився син, хрещеним батьком якого став Ле Грі — його друг, сусід і товариш по службі.
У тому ж році відносини між друзями почали погіршуватися. Помер граф Роберт, а новим сюзереном Жана і Жака став його брат Пʼєр Алансонський. Він наблизив до себе Ле Грі, зробивши його одним зі своїх постійних радників. А от де Каруж не тільки залишився на узбіччі придворного життя, а й зіткнувся з фінансовими проблемами.
Тут і проявилися різні характери двох колишніх друзів. Де Каружа тягнуло на війну, і саме воювати у нього виходило найкраще. А ось гроші він рахував погано. Ле Грі не був таким успішним командиром, зате легко заводив знайомства при дворі графа і поступово покращував свій добробут.
Три судові тяжби Жана де Каружа
Після 1378 року раптово померли син і дружина де Каружа. Він вирішив, що вдома його більше нічого не тримає, і вирушив воювати з англійцями. Повернувся з походу він у 1380 році з новою дружиною — Маргаритою де Тібувіль. Вона була зі знатного роду, але її батько Роберт кілька разів вступав у змову з англійцями проти французького короля. Життя йому вдалося зберегти, але становище при дворі було втрачено. Тому шлюб Жана й Маргарити був взаємовигідним. Де Каруж був шанованим воїном і ветераном, союз з ним допомагав Тібувілям бодай частково відновити репутацію. А Жан отримував молоду дружину, яка могла народити йому дітей, і яке-не-яке придане, що дозволяло поліпшити матеріальне становище. Саме з приданим і почалися проблеми.
Одружившись із Маргаритою, де Каруж заявив свої права на землі та нерухомість в Ону-ле-Фокон, які належали її батькові. Але зʼясувалося, що вони вже два роки як продані за 8 000 ліврів графу Пʼєру Алансонському. Який передав їх Жаку Ле Грі в нагороду за вірну службу.
Якщо до того де Каруж просто не любив Ле Грі, як більш вдалого карʼєриста, то тепер він його ненавидів. І пішов до суду, щоб предʼявити свої права на землю і маєток. Але і Жан, і Жак були васалами графа Алансонського, тому він же був їхнім суддею в майнових суперечках і автоматично став на бік свого улюбленця Ле Грі. Більш того, саме Ле Грі, як помічник графа, готував усі судові документи і міг писати там що завгодно.
Становище де Каружа ускладнилося ще й тим, що в 1380 році помер старий король Карл V Мудрий, який добре знав його родину. На престол зійшов його син Карл VI, який тоді був ще підлітком і залежав від думки графа Алансонського, свого кузена. Тому король підтвердив право Ле Грі на землю в Ону-ле-Фокон.
Король Франції Карл V. Ця картина входить в серію портретів королів Франції, замовлених між 1837 і 1838 роками королем Луї Філіпом I і написаних різними художниками для Історичного музею Версаля.
Wikimedia
У 1382 році помер батько де Каружа, який керував замком Беллем і був місцевим шерифом. Де Каруж вирішив, що замок і посада по праву належать йому. Можливо, так би й було, якби стосунки з Пʼєром Алансонським не були безнадійно зіпсовані — граф передав замок іншому васалу. Де Каруж знову спробував судитися, і знову невдало.
На наступний рік Жан знову спробував розширити свої володіння — купити землі у сусіда. Але цю угоду мав схвалити граф, який знову образив свого васала і забрав землі собі, компенсувавши де Каружу їх вартість.
Вирішивши, що з нього достатньо цих принижень, де Каруж повернувся до того, що у нього виходило найкраще — відправився воювати з англійцями в Шотландію. Перед цим він, щоправда, зустрівся з Ле Грі на спільному святі, вони випили та потиснули один одному руки.
Похід до Шотландії був для французів невдалим, після кількох великих поразок розбита французька армія повернулася додому. Де Каруж, щоправда, відзначився доблестю і вдалими маневрами, за що йому присвоїли титул лицаря і грошову винагороду.
У 1385 році він повернувся до Франції й відправився в Париж, щоб отримати свою винагороду. Дружина залишилася чекати його в маєтку в селі Капомесніл. Дорогою він заїхав в Аржентан, де зустрівся з Жаком Ле Грі. Про що вони говорили — невідомо, але не виключено, що ця розмова вплинула на подальші події.
Зґвалтування, суд і дуель
На початку 1386 року Жан де Каруж подав до суду на Жака Ле Грі. Він заявив, що 18 січня того ж року, поки він був у Парижі, Ле Грі зʼявився в його маєток, освідчився його дружині Маргариті в коханні й пропонував їй гроші. А коли та йому відмовила, то разом зі своїм слугою затягнув її в льох і зґвалтував. Маргарита все підтверджувала і дала свідчення.
Суддею у цій справі знову виявився граф Пʼєр Алансонський, який виправдав Ле Грі й навіть заявив, що Маргарита мріяла віддатися багатому аристократу, тому і нафантазувала всю історію зі зґвалтуванням. Де Каруж відправився до короля Карла VI, але, розуміючи, що і там вплив Пʼєра Алансонського і Ле Грі занадто великий, запропонував вирішити суперечку судовим поєдинком.
На той час судові дуелі та інші форми «божого суду» зустрічалися у Франції досить рідко. Проти них з 1215 року виступала католицька церква, а світські правителі не хотіли з нею сперечатися. Проте іноді королі та судді надавали такий дозвіл, особливо, якщо вирішити справу опитуванням свідків не виходило.
У цьому випадку в суді було слово Маргарити проти слова Ле Грі, опитування свідків, навіть під тортурами, однозначних результатів не дало. Пʼятнадцятого вересня 1386 року Паризький парламент визнав, що не може встановити істину, і дозволив поєдинок. Король міг би заборонити, але молодий Карл хотів розважити себе видовищем. Для де Каружа перемога в поєдинку була єдиним способом виграти суд. Ле Грі міг відмовитися від поєдинку і перенести розгляд у церковний суд, але планував не тільки принизити де Каружа, а й заволодіти його майном як компенсацією за наклеп.
Ставки були високими для всіх — у разі перемоги Ле Грі Маргариту мали спалити на багатті за лжесвідчення. Поєдинок призначили на 26 листопада, прийняти у себе дуелянтів погодилося абатство Сен-Мартен-де-Шам на північ від Парижа, в якому було своє поле для лицарських поєдинків.
Судовий поєдинок між маршалом Вільгельмом фон Дорнсбергом і Теодором Хашенакером на винному ринку Аугсбурга (1409 р.) Меч Дорнсберга зламався на початку поєдинку, але йому вдалося вбити Хашенакера його власним мечем. Їх щити зберігалися в церкві Святого Леонарда під Аугсбургом до 1542 року.
Wikimedia
З огляду на те, що такі поєдинки траплялися рідко, бій відразу став головною подією для парижан і гостей столиці. Подивитися, як Жан де Каруж і Жак Ле Грі вбиватимуть один одного, зібралися усі визначні аристократи країни. Король Карл VI не встигав повернутися в Париж з Фландрії до кінця листопада, тому зажадав відкласти бій на місяць, і в підсумку дуель відбулася тільки 29 грудня. За день до поєдинку у короля помер його малолітній син, але навіть це не завадило йому прийти насолодитися видовищем. У де Каружа і Маргарити тим часом теж народився син, чиє майбутнє висіло на волосині.
Перед поєдинком Жака Ле Грі посвятили в лицарі. Попри своє багатство і вплив він залишався сквайром і не міг битися з де Каружем, який став лицарем ще в Шотландії. Тепер статус учасників був однаковий і можна було почати поєдинок.
Обидва лицарі були озброєні довгими списами, мечами, бойовими сокирами та мізерікордіями. Бій почався на конях. Тричі лицарі били один одного списами — в щити й шоломи, але не завдали один одному серйозних пошкоджень, на третій раз зламали списи. Після цього почався бій на сокирах. Ле Грі вдалося перебити хребет коню де Каружа, але сам де Каруж швидко підвівся і розпоров коню Ле Грі черево.
Залишившись без коней, лицарі вихопили мечі. Ле Грі, користуючись своєю фізичною перевагою, почав тіснити де Каружа і поранив його в стегно. Але на секунду забарився перед тим як завдавати наступного удару. Досвідченому де Каружу цього було досить, він схопив Ле Грі за шолом і повалив на землю. Що було далі — точно не відомо. За версією Фруассара, де Каруж добив противника мечем. За романтичнішою версією, яка більше схожа на оброслі подробицями перекази, меч не зміг пробити важкий обладунок, тому де Каруж дістав кинджал, вибив ним лицьову частину шолома Ле Грі й зажадав, щоб той зізнався в злочині. Ле Грі відповів, що не винен, і тоді де Каруж убив його ударом в шию.
Що було далі
Тіло Жака Ле Грі, який після поразки автоматично вважався злочинцем, повісили на дереві серед розбійників і злодіїв, а потім поховали в загальній могилі.
Жан де Каруж після перемоги став дуже популярний при дворі Карла VI. Король виплатив йому велику суму відшкодування за дії Ле Грі, призначив щорічну платню, а в 1390 році — прийняв до лав своїх особистих лицарів-охоронців. Маргарита народила йому ще двох дітей.
У 1396 році Франція почала війну з Османською імперією. Де Каруж відправився на Дунай, де армія європейських країн зійшлася з турецьким військом султана Баязіда I. У міста Нікопол турки розгромили хрестоносців, у битві загинув французький командувач адмірал Жан де Вʼєнн. Разом з ним у бою вбили й Жана де Каружа. Його землі перейшли до сина Роберта.
Битва при Нікополі. Мініатюра з «Хронік» Жана Фруассара.
Wikimedia
Дуель Ле Грі та де Каружа називають останньою, але насправді вона була лише останнім поєдинком, що його санкціонував Паризький парламент. Остання судова дуель у Франції сталася в 1540-х роках з дозволу короля Генріха II. Після цього численні дуелі французьких аристократів були переважно незаконними, хоча нікого це не зупиняло.
Підтримайте «Бабель» донатом! Deus vult!