Чоловіки сотні років користувалися косметикою та доглядали за собою — навіть суворі вікінги носили косметички зі щіточками для бороди. Але у XVIII столітті чоловіки відмовилися бути красивими

Автор:
Яна Собецька
Редактор:
Дмитро Раєвський
Дата:

Бандус Катерина / «Бабель»

Колишній журналіст та б’юті-редактор Девід Йі написав книгу Pretty Boys: Legendary Icons Who Redefined Beauty (and How to Glow Up, Too). У ній він розповідає, як змінювалися погляди на чоловічу красу. Більшу частину існування людства чоловіки доглядали за собою, вміли користуватися кремами, масками для обличчя, декоративною косметикою. Фараони Стародавнього Єгипту робили манікюр та педикюр і підводили очі. Суворі вікінги ― носили з собою косметички зі щіточками для бороди та волосся. Але у XVIII столітті відбулося «Велике чоловіче зречення» — чоловіки відмовилися від косметики і чепурного одягу, вважаючи, що все це лише для жінок. Оглядач «Бабеля» Яна Собецька прочитала книжку та інтерв’ю Девіда Йі та розповідає, як і чому змінювалися стандарти чоловічої краси.

Неандертальці виготовляють зброю та знаряддя праці.

Getty Images / «Бабель»

Протягом більшої частини людської історії гендерних стандартів краси не існувало. Жінки та чоловіки однаково намагалися вдосконалити свою зовнішність за допомогою косметики та різноманітних «ритуалів» краси — навіть неандертальці виготовляли «тональні основи» та «хайлайтери» з розтертого каміння, щоб виглядати більш привабливими.

У багатьох культурах мати гарний вигляд було ознакою божественності. Давні єгиптяни дотримувались суворих правил гігієни, сформованих у релігійних текстах на кшталт Книги мертвих. Вони стверджували, що людина не може розпочати день, поки не виглядатиме якомога краще.

Особливо це стосувалося фараонів, які вважалися втіленням Гора — бога неба та сонця. Вони дуже прискіпливо ставилися до своєї зовнішності. Кожен ранок фараона Рамзеса ІІ Великого розпочинався з ванни. Купанням правителя опікувалася спеціальна людина — «головний з пахучих олій та сумішей для втирання у тіло його величності». Під його керівництвом команда слуг набирала фараону теплу ванну. Часто — з молока.

Справа наліво: Нефертіті, Рамзес ІІ та Клеопатра.

Getty Images / «Бабель»

Поки Рамзес відмокав, йому на обличчя наносили зволожувальні маски. Якщо був час, слуги видаляли волосся з тіла Рамзеса за допомогою шугарингу. Потім робили манікюр та педикюр.

На фінальному етапі наносили макіяж. Очі фараона підводили зеленою або чорною фарбою. Вона захищала їх від сонячних променів. А ще — символізувала, що фараон перебуває під захистом давньоєгипетських богів.

До складу підводки нерідко входили коштовні інгредієнти — мелені перлини, рубіни, смарагди, срібло або золото. Це надавало макіяжу глянцевого ефекту і символізувало високий статус людини.

Малахіт, з якого давні єгиптяни виготовляли фарбу та косметичні засоби.
Давньоєгипетські тіні та підводка для очей.

Малахіт, з якого давні єгиптяни виготовляли фарбу та косметичні засоби. Давньоєгипетські тіні та підводка для очей.

Представники цивілізації мая поклонялися Юм Каашу ― богу дикої рослинності. І тому вірили, що один з атрибутів привабливості — видовжена голова, що злегка звужується догори, на кшталт качана кукурудзи.

Мая намагалися «сплющити» череп новонароджених за допомогою спеціально прикріплених до голови дощок. У дорослому віці, щоб бути більш привабливими, чоловіки та жінки вставляли в зуби вставки з коштовного каменю, наприклад, з нефриту або бірюзи.

А ще — носили сережки, робили пірсинг губ та носа і розфарбовували тіла різноманітними візерунками. Неодружені чоловіки зазвичай фарбували себе у чорний колір. На тілі воїнів виводили червоно-чорні смужки.

Переймалися своєю зовнішністю і суворі вікінги. У той час як більшість чоловіків у середньовічній Європі купалися лише раз на рік, вікінги милися щотижня. Зазвичай це відбувалося у суботу — день laugardagr, що буквально перекладається як «день купання». Вікінги купалися у гарячих джерелах, використовуючи мило з лугів та рослинної олії.

Після купання — ретельно розчісували волосся. Для вікінгів волосся мало особливе значення. Воно символізувало шляхетне походження воїна та було уособленням його мужності. Стригти волосся вікінга без його згоди було незаконно.

Але ще важливішою була борода. Вікінги відрощували бороди, щоб бути схожими на скандинавських богів, зокрема на Тора, якого часто зображували з завитими вусами й довгою густою бородою. Якщо скандинав хотів принизити переможеного ворога, він відрізав його бороду.

Щоб відростити гарну бороду у вікінгів був лайфхак — її змащували спеціальною олією з козячого жиру та золи бука. Поряд з сокирами та мечами багато скандинавських воїнів носили на поясі невеликі «косметички». У них зберігалися спеціальні гребінці для волосся та бороди, засоби для очищення вух, а також пінцет — щоб вищипувати зайві волоски з брів.

Таке ставлення до зовнішнього вигляду робило скандинавських воїнів привабливими для жінок. Протягом X—XI століть окремі регіони Англії перебували під владою вікінгів, і скандинави нерідко знаходили собі коханок серед місцевих:

«Маючи звичку щодня розчісувати волосся, купатися щосуботи та часто змінювати одяг [....] вони посягали на честь заміжніх жінок і переконували доньок навіть знатних чоловіків ставати їхніми коханками», — писав англійський чернець Іоанн Валлінгфордський.

З поширенням християнства правил гігієни у Європі почали дотримуватися ще менше. Догляд за собою став «гріхом». Однак після XVI століття європейська бʼюті-індустрія отримала нове життя.

Гігієна європейців і досі залишала бажати кращого, проте вони почали приділяти більше уваги моді. Головним реформатором став французький король Людовик XIV, також відомий як «король-сонце».

За його часів стали популярні — спершу серед аристократії, а згодом і серед буржуа — пудра, рум’яна, пишні перуки, взуття на високих підборах. У 1770-х тренд поширився навіть на стриману Англію.

Після Семирічної війни англійці стали більше подорожувати — зокрема, у Париж та Північну Італію. Там — переймали місцеві стандарти краси. Чоловіки, яких у насмішку прозвали «макароні», носили великі перуки у кілька десятків сантиметрів заввишки, яскравий одяг, любили аксесуари. Вони користувалися нічними масками проти зморшок, зволожувальними кремами, зубними порошками та освіжувачами дихання. А ще — «патчами краси», оксамитовими наклейками, за допомогою яких приховували шрами від віспи.

В англійській пресі «макароні» висміювали. У газетах публікували на них різноманітні карикатури. Наприклад, на одній з них шокований фермер дивиться на сина, одягненого в обтислі лосини, взуття на підборах та велику перуку.

Карикатура «Невже це мій син Том?», 1774 рік.

Невдовзі після цього настала епоха, яку британський психоаналітик Джон Флюгель охрестив як «Велике чоловіче зречення». Наприкінці XVIII століття вчені та філософи Просвітництва стали одержимі пошуком відмінностей між чоловіками та жінками.

Вони вирішили, що косметика, одяг на високих підборах, перуки — це атрибути «жіночності». І, за словами Флюгеля, зреклися прагнення бути красивими. Стандартний чоловічий одяг став утилітарним.

Тих, хто використовував косметику і дотримувався інших поглядів на чоловічу красу, почали переслідувати. У 1840-х роках у США кандидат у президенти Вільям Гаррісон агітував виборців голосувати за нього, натякаючи на те, що «жіночний» Мартін ван Бюрен не зможе як слід керувати країною. А в Англії 1880-х років чоловіків, які занадто ретельно доглядали себе, цілком могли відправити на виправні роботи.

Зрештою, вікторіанський колоніалізм та дві світові війни призвели до того, що тренд поширився на весь світ. А екстравагантне чоловіче вбрання та макіяж (майже) залишилися у минулому.

Проте останнім часом серед чоловіків знову набирає популярності догляд за собою як засіб самовираження. «Ми говоримо про Гаррі Стайлса, вбраного у сукню на обкладинці Vogue, ми говоримо про Bad Bunny, який любить акрилові нігті, ми говоримо про Френка Оушена, і ми говоримо про учасників BTS, які носять макіяж і фарбують волосся», — каже Девід Йі.

Щоб «Бабель» змінювався лише на краще, допоможіть редакції донатом.