За останні тридцять років світ зіткнувся з цілою низкою непередбачуваних криз. Серед них — геноцид у Руанді та Боснії, війна в Афганістані, вторгнення в Ірак, теракт 11 вересня 2001 року, Європейська боргова криза, Brexit та пандемія коронавірусу.
Усі вони такою мірою позначилися на суспільстві, що тепер країни заходу намагаються передбачати катастрофи задовго до того, як вони стануться. Здебільшого — за допомогою Big Data. Проєкти, що базуються на цьому підході, вже існують в Америці, скандинавських країнах, Великій Британії та Німеччині.
Найбільший німецький проєкт — платформа Preview, розроблена у Мюнхенському університеті Федеральних збройних сил Німеччини. Вона обробляє RSS-канали новинних сайтів, банки даних, що відстежують воєнні конфлікти, громадянські протести, дані про кліматичні зміни та інші показники. Потім за допомогою штучного інтелекту формує мапи, де найімовірніше можуть виникнути кризи. Алгоритм може обробляти 500 гігабайтів інформації за одну секунду. За допомогою нього уряд Ангели Меркель за кілька місяців передбачив збройний конфлікт у північній провінції Кабо-Дельгадо в Мозамбіку.
Однак три роки тому німецьке Міноборони вирішило спробувати альтернативний метод прогнозування майбутніх криз — на основі літературних творів. Для цього започаткували спеціальний проєкт «Кассандра» — названий на честь античної віщунки, яка спрогнозувала руйнування Трої.
Засновником проєкту став професор з порівняльного літературознавства Тюбінгенського університету Юрген Вертхаймер. На перший погляд, Вертхаймер був не найкращим кандидатом, щоб дати літературі нове призначення.
Він навчався в університеті у розпал студентських протестів 1968 року у Німеччині, але не цікавився політичним активізмом і більшість часу проводив у бібліотеці, працюючи над дисертацією про Стефана Ґеорґе — поета німецького крила руху l’art pour l’art, який обстоював ідею, що мистецтво не повинно виконувати жодної функції, крім як просто бути мистецтвом.
Література була єдиним захопленням Вертхаймера. Проте після того як Тюбінгенський університет почав виділяти усе більше грошей на ІТ і все менше — на літературу, професор вирішив довести, що вона теж може бути соціально корисною.
Пʼятнадцятого грудня 2014 року Вертхаймер опублікував у мережі листа, адресованого до Урсули фон дер Ляєн. На прикладі конфлікту з ісламістським угрупованням «Боко Харам» у Нігерії професор описав, що збройним конфліктам часто передують словесні. Відповідно, досліджуючи тексти, можна попереджувати війни. Він зазначив, що був би радий перевірити свої теорії на практиці й таким чином допомогти німецьким військовим.
За кілька місяців, навесні 2015 року, Міноборони запросило Вертхаймера на зустріч. Після двох років переговорів з військовими вчений зрештою отримав перше завдання — продемонструвати, як за допомогою літературних текстів можна було передбачити війну у Косові й активізацію «Боко Харам».
Солдат Армії визволення Косова — албанського збройного формування, яке обстоювало самостійність Косова від Федеративної Республіки Югославії, 19 липня 1998 року.
gettyimages.com
Вертхаймер залучив до проєкту «Кассандра» двох дослідників — студента магістратури Флоріана Рогге та аспірантку Ізабель Хольц. Вони не були фахівцями зі штучного інтелекту або політологами та фокусувалися суто на літературних дослідженнях.
Команда щотижня збиралася у невеликій кімнаті на верхньому поверсі університету. Приміщення було завалене гігантськими воєнними мапами та книгами про Нігерію, Алжир та Косово. «Спершу ми думали, що проведемо більшість часу у бібліотеці, читаючи книжки. Проте швидко зрозуміли, що їх надто багато. До того ж вони були написані мовами, яких ми не знали», — пригадує Рогге.
Команда розмірковувала над різними способами аналізу тексту, однак зрештою вирішила досліджувати вплив публікації на суспільство. «Ми цікавилися тим, що викликало бурхливу реакцію. Книга отримала державні нагороди? Або ж її заборонили, а автору довелося втекти з країни?» — каже Рогге.
Щоб краще аналізувати тексти, до проєкту залучили письменників та журналістів з країн, що досліджувалися.
Вже у 2018 році Вертхаймер презентував офіцерам бундесверу перші результати роботи, що стосувалися війни у Косові. У своєму звіті він зазначив, що ознаки майбутнього конфлікту з’явилися у літературі ще за десять років до нього. Серед них — літературний скандал, що виник довкола п’єси Йована Радуловича «Голубина яма», яка розповідає про масове вбивство сербів хорватами, виключення іноземних авторів з Асоціації сербських письменників у 1986 році, а ще — поступове зникнення історій про любов та дружбу між албано-сербськими героями й поява усе більшої кількості ревізіоністських історичних романів. На презентації Вертхаймер зазначив, що література та літературні організації «проклали шлях до війни» у Косові.
До презентації багато німецьких учених вважали проєкт відверто провальним. Німецьке видання Neckar-Chronik писало, що варто запитати, чому військові фінансують щось, від чого вочевидь не буде жодної користі.
Однак вже після першого звіту стало зрозуміло, що проєкт не такий і безглуздий. Команда Вертхаймера змагалася за подальше фінансування з Berlin Fraunhofer Institute — найбільшою у Європі організацією прикладних досліджень та розробок, якій запропонували провести те саме дослідження, але з використанням Big Data.
І саме «Кассандра» отримала кошти ще на два роки. «Наші системи й так можуть передбачити конфлікт за рік або за пів року. Кассандра мала фіксувати їх за 5—7 років — такого раніше не було», — зазначив один з чиновників Міноборони Німеччини, який вирішив залишитися анонімним.
У наступні кілька років проєкт спрогнозував кілька конфліктів. Зокрема, в Алжирі та Нагірному Карабаху.
Наслідки обстрілів, що відбулися під час боїв між Вірменією та Азербайджаном за Нагірний Карабах. Степанакерт, 4 жовтня 2020 року.
gettyimages.com
Під час Арабської весни Алжир був однією з найспокійніших країн і вважався стабільною державою. Однак у лютому 2019 року у країні розпочалися протести. Унаслідок чого президент Абделазіз Бутефліка подав у відставку.
Дослідники проєкту «Кассандра» спрогнозували неспокій у країні ще за два роки до цього на підставі кількох літературних текстів:
- У 2014 році у Алжирі вийшла книга Амара Мездада Yiwen Wass Deg Tefsut («Весняний день») про учасників демонстрації, яку жорстко придушують.
- У 2015 році у Кабілії, що на півночі Алжиру, повторно видали книгу про Берберську весну Algérie, L’Échec Recommence? алжирського письменника Саїда Саді, — вперше її опублікували у 1991 році.
- Того ж року вийшла книжка Буалема Сансаля 2084: La Fin Du Monde — про ісламістського диктатора, який за допомогою релігії контролює, що люди говорять та думають. Сансаль — колишній алжирський високопосадовець, відомий гострою критикою політичного ісламізму в Алжирі. Його книжки в країні заборонені.
А невдовзі після цього Вертхаймер подав до Міноборони ще один звіт — про ситуацію на Кавказі. У ньому йшлося про те, що Міністерство культури Азербайджану пожертвувало грузинським бібліотекам книжки, що містили чіткі антивірменські настрої. Дослідники зазначали, що Азербайджан нарощує пропаганду, готуючись до чергового воєнного конфлікту. Через рік після цього у Нагірному Карабаху почалася війна.
Двоє солдат спілкуються на танку обабіч дороги, де відбулися останні бої між вірменськими та азербайджанськими військами за Нагірний Карабах. Степанакерт, 13 листопада 2020 року.
gettyimages.com
Військові хотіли, щоб дослідники знайшли спосіб перетворити свої спостереження на факти, якими могли б послуговуватися військові стратеги або оперативники. Наприклад, на «емоційні карти» кризових регіонів, які могли б хронологічно відстежувати «зростання мови ненависті».
Для цього команда Вертхаймера створила систему оцінювання книг за дев’ятьма критеріями — тематичне охоплення, цензурування тексту, цензурування автора, медійність, скандальність книги, скандальність автора, літературні нагороди, які отримав автор, літературні нагороди, які отримала книга, та стратегія викладу сюжету.
За кожен критерій можна було отримати від –1 до +3 балів. Що більшою була сумарна оцінка, то небезпечнішим у плані впливу на суспільство вважався твір.
Система мала кілька вад — спершу вченим було до кінця не зрозуміло, враховувати усі реакції чи лише ті, що з’явилися в країні, де опублікували книгу. І чи справді книжка з 24 балами вдвічі «небезпечніша» за книгу з 12 балами. Проте метод працював — літературознавці знайшли реальний зв’язок між літературою та історичними подіями.
Взимку 2020 року «Кассандру» скасували. Чому — до кінця не зрозуміло. Дехто вважає, що у цьому може бути винна пандемія коронавірусу, яка сильно вдарила по державному бюджету. Інші кажуть, що в міністерстві просто змінилося керівництво. Офіційно Міноборони зазначає, що цінує «інноваційний підхід» дослідників, однак про причини закриття проєкту не повідомляє.
Попри це Вертхаймер каже, що не ображений: «Я не схильний до образ, просто меланхолійна людина». Він сподівається, що у проєкту все ж буде майбутнє. А тим часом у ЄС розмірковують над тим, щоб «перенести» «Кассандру» у Брюссель. У майбутньому Вертхаймер сподівається використати свою методику для того, щоб проаналізувати геополітичну ситуацію в Україні, Литві та Білорусі.