102 роки тому відбувся перший радянський суботник. Ідею безоплатної праці у вихідний підхопила пропаганда, і суботники стали добровільно-примусовими. Як це було (багато архівних фото)

Автор:
Сергій Пивоваров
Редактор:
Євген Спірін
Дата:
102 роки тому відбувся перший радянський суботник. Ідею безоплатної праці у вихідний підхопила пропаганда, і суботники стали добровільно-примусовими. Як це було (багато архівних фото)

Жителі Молотовського району (з 1957 року район перейменований на Шевченківський) Києва на недільнику з благоустрою нового гідропарку на Трухановому острові, жовтень 1948 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

У суботу, 12 квітня 1919 року, 15 робочих Московського депо вирішили попрацювати «на благо революції» — після закінчення робочого дня вони повернулися в цех ремонтувати паровози. Ініціатива сподобалася керівництву більшовиків на чолі з Леніним. Комуністичні суботники і недільники перетворилися на потужний засіб пропаганди, швидко поширилися по всьому СРСР і залишалися добровільно-примусовими аж до розвалу Радянського Союзу. З часом ідея безоплатної праці у вихідний викликала все менше ентузіазму. Суботники стали темою для глузувань і анекдотів. «Бабель» згадує історію комуністичних суботників і публікує архівні фото 1920—1980-х років.

Гірники бригади Серьогіна В. Б. шахтоуправління імені Леніна після зміни в день Всесоюзного комуністичного суботника, Лутугинський район Ворошиловградської (нині Луганської) області, 22 квітня 1978 року.
Вище керівництво більшовиків — глава Всеросійського центрального виконавчого комітету Михайло Калінін (ліворуч) і голова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету Григорій Петровський (другий праворуч) на суботнику в Харкові, 1920 рік.
Робочі Київського машинобудівного заводу «Червоний екскаватор» випустили в день Всесоюзного комуністичного суботника 10 екскаваторів, 20 квітня 1974 року.

Гірники бригади Серьогіна В. Б. шахтоуправління імені Леніна після зміни в день Всесоюзного комуністичного суботника, Лутугинський район Ворошиловградської (нині Луганської) області, 22 квітня 1978 року. Вище керівництво більшовиків — глава Всеросійського центрального виконавчого комітету Михайло Калінін (ліворуч) і голова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету Григорій Петровський (другий праворуч) на суботнику в Харкові, 1920 рік. Робочі Київського машинобудівного заводу «Червоний екскаватор» випустили в день Всесоюзного комуністичного суботника 10 екскаваторів, 20 квітня 1974 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного; Архів Луганського обласного краєзнавчого музею

Весна 1919 року була скрутним часом для радянської влади. Економіку колишньої Російської імперії підкосила Перша світова війна, а тепер добивала Громадянська. Заводи і фабрики зупинялися, а робочі або йшли воювати, або втікали з міст від розрухи. У квітні 1919 року лідер більшовиків Володимир Ленін виступає із закликом покращити роботу залізниці, насамперед для військових потреб. На той час більш ніж половина залізничних составів Московського вузла стояли несправними.

У відповідь на заклик слюсар депо Москва-Сортувальна Московсько-Казанської залізниці, голова місцевого партійного осередку Іван Бураков запропонував безоплатно попрацювати «на благо революції». Увечері в суботу, 12 квітня, після робочого дня 15 людей повернулися в цех. Пропрацювавши 10 годин, до ранку вони відремонтували три паровози. «Робота йшла дружно й ладилася так, як ніколи раніше. О шостій годині ранку ми зібралися в службовому вагоні, де, відпочивши і попивши чаю, стали обговорювати поточний момент і вирішили нашу нічну роботу — з суботи на неділю, продовжувати щотижня... Потім проспівали «Інтернаціонал» і стали розходитися», — написав Бураков у протоколі для райкому партії.

Володимир Ленін виголошує промову перед відправкою частин Червоної Армії на радянсько-польську війну. У конфлікті також брали участь війська Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, лютий 1919 року.

Архів Луганського обласного краєзнавчого музею

Наступний суботник відбувся на тій самій Московсько-Казанській залізниці 10 травня 1919-го, на нього вийшли 205 людей. Цю ініціативу активно підтримала комуністична пропаганда. У травні 1920 року більшовики влаштували «Всеросійський суботник», у якому взяло участь партійне керівництво. На прибирання Кремля вийшов і сам Ленін. Так зʼявився сюжет «Ленін і колода», який став одним із канонічних за весь час існування Радянського Союзу.

В Україні перший суботник відбувся 11 січня 1920 року в Харкові. Наступного року вони стали вже поширеним явищем. У 1921-му тільки в Юзівському районі їх влаштували близько 500, а взяли участь у них близько 70 тисяч осіб. Щоправда на той час безоплатна праця припадала на єдиний вихідний — неділю. Але зрештою прижилася саме назва «суботник».

Недільник з відновлення залізничного транспорту в депо станції Мелітополь, 1920 рік.
Учасники Всеукраїнського недільника у Мелітополі, 1921 рік.
Недільник на будівництві понтонного мосту через Дніпро після захоплення Києва більшовиками, на задньому фоні руїни Миколаївського ланцюгового мосту, 1920 рік.

Недільник з відновлення залізничного транспорту в депо станції Мелітополь, 1920 рік. Учасники Всеукраїнського недільника у Мелітополі, 1921 рік. Недільник на будівництві понтонного мосту через Дніпро після захоплення Києва більшовиками, на задньому фоні руїни Миколаївського ланцюгового мосту, 1920 рік.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

У 1920-х суботники були переважно добровільними. У них брали участь комуністи, комсомольці і так звані співчуваючі. У 1930-ті роки до засобів «виховання комуністичного ставлення до праці» додалися ударники виробництва, стаханівський рух, соціалістичні змагання. А суботники стали обовʼязковими. Тих, хто відмовлявся брати в них участь, ганьбили на плакатах і навіть могли виключити з партії.

Недільник службовців союзу «Рабіс» (працівників мистецтв), Сталіно (нині Донецьк), 1934 рік.
Суботник, організований Дніпропетровською міськрадою, 1934 рік.

Недільник службовців союзу «Рабіс» (працівників мистецтв), Сталіно (нині Донецьк), 1934 рік. Суботник, організований Дніпропетровською міськрадою, 1934 рік.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Під час Другої світової та в повоєнні роки суботники і недільники відіграли значну роль. Адже відновлювати довелося буквально все. У той час люди виходили на суботник, як на свято.

«Памʼятаю величезний суботник, який організували, після всіх урочистостей, на честь Перемоги... З музикою духових військових оркестрів, з танцями і парами, які кружляють у ритмі вальсу! Але й робота ладналася теж у цьому ритмі. Працювали всім містом, всім селом — старі й малі. І атмосфера була урочиста. Незважаючи на пил і брудну роботу, учасники намагалися причепуритися, а ветерани надягали ордени. Якщо не вистачало суботника, виходили на недільник», — згадував один із учасників післявоєнного суботника.

Кияни на недільнику з відновлення Хрещатика, 10 квітня 1944 року.
Жителі Ворошиловграда (нині Луганськ) на суботнику біля стадіону імені Ворошилова (з 1962 року — стадіон «Авангард» ), 4 вересня 1950 року.
Недільник з облаштування міських парків у Києві, 7 квітня 1959 року.

Кияни на недільнику з відновлення Хрещатика, 10 квітня 1944 року. Жителі Ворошиловграда (нині Луганськ) на суботнику біля стадіону імені Ворошилова (з 1962 року — стадіон «Авангард» ), 4 вересня 1950 року. Недільник з облаштування міських парків у Києві, 7 квітня 1959 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Робочі Миколаївського суднобудівного заводу, що шефствував над середньою школою № 37, на недільнику з ремонту школи, Миколаїв, 2 червня 1946 року.
Білення школи силами колгоспників під час суботника в селі Іспас Чернівецької області, червень 1947 року.
Робочий Миколаївського суднобудівного заводу, що шефствував над середньою школою № 37, на недільнику з ремонту школи, Миколаїв, 2 червня 1946 року.

Робочі Миколаївського суднобудівного заводу, що шефствував над середньою школою № 37, на недільнику з ремонту школи, Миколаїв, 2 червня 1946 року. Білення школи силами колгоспників під час суботника в селі Іспас Чернівецької області, червень 1947 року. Робочий Миколаївського суднобудівного заводу, що шефствував над середньою школою № 37, на недільнику з ремонту школи, Миколаїв, 2 червня 1946 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Згодом ентузіазм пішов на спад. Але суботники лишалися добровільно-примусовими для робітників, службовців, колгоспників, студентів і школярів. А пропаганда їх називала «характерною рисою соціалістичного способу життя». Частота суботників була непостійною. Іноді їх могли організовувати щотижня, іноді — кілька разів на рік.

Якщо суботники відбувалися за місцем роботи, то люди виконували свою звичайну, повсякденну роботу. Але іноді суботники влаштовували за місцем проживання. Тоді люди займалися облагородженням місцевості: будували і фарбували паркани, штукатурили будівлі, висаджували газони і дерева, облаштовували клумби, парки, дитячі майданчики.

Недільник у Первомайському житловому масиві Соломʼянського району Києва, липень 1960 року.
Київські студенти на Набережному шосе на недільнику під час місячника із благоустрою та озеленення міста, квітень 1968 року.

Недільник у Первомайському житловому масиві Соломʼянського району Києва, липень 1960 року. Київські студенти на Набережному шосе на недільнику під час місячника із благоустрою та озеленення міста, квітень 1968 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

У 1970-х партійне керівництво спробувало вдихнути в суботники нове життя. У 1970-му, в рік сторіччя з дня народження Леніна, на суботник вийшли 119,2 мільйона людей — половина населення Радянського Союзу. Безоплатній праці у вихідний день намагалися повернути атмосферу свята. На заводах робочих зустрічав духовий оркестр, керівники підприємств і чиновники міністерств виступали на урочистих мітингах.

Додатковою мотивацією, на думку пропагандистів, мала стати робота «на благо братніх народів» Азії, Африки та Південної Америки. Насправді ж директори часто використовували добровільну працю своїх робітників «в інтересах підприємства», економлячи сотні тисяч рублів на заробітній платі.

Робітники заводу «Запоріжсталь» йдуть на Всесоюзний комуністичний суботник, 15 квітня 1972 року.
Фрезерувальник цеху № 5 Київського заводу верстатів-автоматів Харченко П. Д. виступає на зборах, присвячених обговоренню плану проведення ювілейного комуністичного суботника, 10 квітня 1969 року.
Ділянка текстильного цеху Черкаського заводу хімволокна у день Всесоюзного комуністичного суботника, 21 квітня 1979 року.

Робітники заводу «Запоріжсталь» йдуть на Всесоюзний комуністичний суботник, 15 квітня 1972 року. Фрезерувальник цеху № 5 Київського заводу верстатів-автоматів Харченко П. Д. виступає на зборах, присвячених обговоренню плану проведення ювілейного комуністичного суботника, 10 квітня 1969 року. Ділянка текстильного цеху Черкаського заводу хімволокна у день Всесоюзного комуністичного суботника, 21 квітня 1979 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Члени штабу з проведення Всесоюзного комуністичного суботника Запорізького автомобільного заводу обговорюють план роботи, 12 березня 1982 року.
Колгоспники колгоспу «Шлях до комунізму» Малинського району (район ліквідований 19 липня 2020 року) Житомирської області їдуть на суботник, 15 квітня 1972 року.
Спуск на воду судна «Улан», побудованого на Київському суднобудівному заводі «Ленінська кузня» (зараз завод «Кузня на Рибальському» ) у день Всесоюзного комуністичного суботника 21 квітня 1985 року.

Члени штабу з проведення Всесоюзного комуністичного суботника Запорізького автомобільного заводу обговорюють план роботи, 12 березня 1982 року. Колгоспники колгоспу «Шлях до комунізму» Малинського району (район ліквідований 19 липня 2020 року) Житомирської області їдуть на суботник, 15 квітня 1972 року. Спуск на воду судна «Улан», побудованого на Київському суднобудівному заводі «Ленінська кузня» (зараз завод «Кузня на Рибальському» ) у день Всесоюзного комуністичного суботника 21 квітня 1985 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Але ставлення до суботників чим далі, тим ставало все менш серйозним. На підприємствах типовою була ситуація, коли всю заявлену «безкоштовну» продукцію випускали протягом тижня, а більшу частину суботи присвячували «неформальному спілкуванню».

Суботники за місцем проживання проводили раз на рік — у квітні, до дня народження Леніна. У пізньорадянську добу суботники стали обʼєктом жартів і анекдотів. Дійшло до того, що навіть на естраді стали висміювати легендарний сюжет про «Леніна і колоду».

Урочистий мітинг на Київському машинобудівному заводі «Червоний екскаватор» на підтримку ініціативи провести 21 квітня Всесоюзний комуністичний суботник, березень 1984 року.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного

Джерела:

Lewis H. Siegelbaum. Soviet State and Society between Revolutions, 1918—1929. Cambridge University Press, 1992. 

James Von Geldern. Bolshevik Festivals, 1917—1920. Berkeley: University of California Press, 1993.

Моисеенко Г. Н. Эпоха победителей. Воспоминания пламенных лет. М., 2006.

Роман Лебедь. Back to the USSR! Всі на суботник! BBC Україна, 03.05.2010.

Коммунистические субботники в Москве и Московской губернии в 1919—1920 гг. М., 1950.

Автор:
Сергій Пивоваров
Редактор:
Євген Спірін
Теги:
історія
СРСР

Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter — ми виправимо