На довиборах до парламенту перемагає мер Добропілля Андрій Аксьонов — йому приписують організацію «референдуму за ДНР», російське громадянство й корупційні оборудки. Коротко розповідаємо про майбутнього нардепа

Автор:
Антон Семиженко
Редактор:
Дмитро Раєвський
Дата:

Кароліна Ускакович / Антон Пчолкін / «Бабель»

Переможцем на довиборах до Верховної ради в окрузі на півночі Донецької області, швидше за все, стане Андрій Аксьонов. Офіційно він ще не переміг, але ЦВК вже опрацювала всі бюлетені — Аксьонов набрав 65,46 відсотка голосів. Він відомий тим, що не перешкодив проведенню «референдуму» сепаратистів за «ДНР» у селищі Новодонецьке, яке очолював у 2014 році. Нардеп Олександр Лубінець звинувачує Аксьонова у наявності російського громадянства, а журналісти та активісти з Добропілля — у ймовірних бюджетних маніпуляціях. Хто такий Аксьонов, чим відомий у Добропіллі та чому переміг на виборах? «Бабель» розповідає про минуле майбутнього депутата.

«Референдум», кримінальна справа та російське громадянство

Андрія Аксьонова звинувачують у причетності до організації «референдуму» про відділення Донецької області від України та утворення «Донецької народної республіки». У 2014 році в Новодонецькому стояв намет сепаратистів, у якому «голосували» місцеві. Аксьонов на звинувачення пізніше відповідав, що, мовляв, це був не референдум, а соціологічне опитування — тож і звинувачувати його немає в чому. Також він додав, що, як голова селища, має прислухатися до бажань його мешканців.

Того ж року Аксьонов назвав учасників автопробігу за єдність України «звичайними гівномутами». У 2017 році він відмовився оголосити в міській раді хвилину мовчання на вшанування пам’яті за загиблими в АТО.

Працюючи мером Добропілля з 2015 року, Аксьонов проводив багато часу в окупованому Криму, але виписував документи про відпрацьований ним робочий час: мовляв, він виконує посадові обов’язки за графіком та має отримувати зарплатню. З цього приводу було порушено кримінальну справу про підробку документів і розтрату майна. Розгляд справи триває вже кілька років у Добропільському міськрайонному суді. Останнє на сьогодні засідання в цій справі датується 21 січня 2021 року.

У 2017 році народний депутат Олександр Лубінець заявив, що 25 липня 2014 року Аксьонов, перебуваючи в Криму, нібито отримав паспорт громадянина Російської Федерації. Сам Аксьонов називає це твердження «плодами хворої уяви». Однак, якщо надану Лубінцем інформацію внести в пошуковий запит російського реєстру платників податків, система підтвердить: така особа в РФ зареєстрована.

Закон «Про державну службу» забороняє особам із подвійним громадянством працювати в Україні на державних посадах.

Результати пошуку у російській базі платників податків підтверджують: людина, прізвище, імʼя й по батькові якої, а також дата народження збігаються з даними Аксьонова, має паспорт громаднина РФ. Скриншот із сайту service.nalog.ru від 29 березня 2021 року.

Як Аксьонов став народним депутатом

Аксьонов балотується до Верховної Ради не вперше: він уже намагався стати парламентарем у 2019 році, однак посів на виборах друге місце, програвши Руслану Требушкіну від «Опозиційного блоку». У жовтні 2020 року Требушкін переміг на виборах міського голови Покровська та склав депутатський мандат.

На довибори Аксьонова висунула політична партія «Порядок». Його програма під назвою «Шахтарський характер» складається з чотирьох пунктів. Перший — не допустити «несправедливого» закриття шахт і заводів, створити в регіоні альтернативні робочі місця. Другий — знизити для мешканців Донеччини тарифи на енергоносії мінімум на 30 відсотків. Третій — довести мінімальну пенсію за віком для всіх жителів області до рівня мінімальної шахтарської пенсії. І четвертий — вимагати від центральної влади плану з досягнення миру на Донбасі.

Кандидата активно підтримували мери сусідніх міст, зокрема й колишній опонент Требушкін із Покровська. У лютому 2021 року вони утворили Асоціацію вугільних міст Донбасу з Аксьоновим на чолі — і в цьому статусі він отримав змогу агітувати за себе по всьому регіону. Як «міцний господарник» кандидат розглядав проблеми з водогоном, дитячими майданчиками, зупинками громадського транспорту, обіцяючи їх вирішити. І навіть брав участь у церемонії відкриття ліфта в одному з житлових будинків Покровська.

Чим Аксьонов відомий у Добропіллі

Аксьонова обрали мером завдяки обіцянкам облаштувати Добропілля. Місцеві жителі, які попросили не називати їхніх імен, розповіли «Бабелю», що 15 років тому в місті не було вуличного освітлення, облаштованих парків і асфальтованих доріг. Майже кожен у Добропіллі носив із собою кишеньковий ліхтарик: інакше зорієнтуватись у райцентрі після заходу сонця було непросто.

У ході адміністративної реформи місцеві бюджети відчутно зросли — за результатами 2020 року в міському бюджеті залишилося понад 13 мільйонів гривень невикористаних коштів.

Також у Добропілля, як близьке до фронту місто, вкладали гроші міжнародні агентства. У місті знаходиться шахтове управління «Добропіллявугілля», яке з 2010-го по кінець січня цього року орендувала компанія ДТЕК Ріната Ахметова. Структури олігарха теж інвестували в розвиток міста. З часом у Добропіллі з’явились дороги, тротуари та ліхтарі. Відремонтували міський парк та палац спорту.

Попри різні джерела поліпшення ситуації в Добропіллі, популярність зростала саме в Аксьонова. Місцеві кажуть: коли стало відомо, що мер хворий на рак, містом ходили бабусі й збирали гроші на його лікування. Зібрали близько 20 тисяч гривень, Аксьонов за його словами, про ініціативу не знав. І потім передав ці гроші на лікування іншій людині.

Однією з істотних міських проблем у Добропіллі є зграї бродячих собак. Депутатка міськради від «Голосу» Тетяна Пустовойтова розробила програму обліку та стерилізації собак. Її втілення потребує близько 1,5 мільйона гривень. На розвʼязання проблеми бродячих собак із невикористаних залишків торішнього бюджету виділили лише 50 тисяч гривень.

«Недавно місто взяло кредит на будівництво дороги на 18 мільйонів гривень, — розповідає «Бабелю» місцевий журналіст Артем Лютий. — Кредит короткостроковий, і за рік чи півтора доведеться повертати вже 25 мільйонів. Маючи такі залишки в бюджеті, можна було б пустити їх не на закупівлю стелажів чи демонтаж міських декорацій, на що пішла частина грошей, а на те ж будівництво дороги. Тоді б — скажімо, наступного року — ще додаткові гроші в місті могли залишитись, і можна було би взагалі без кредиту обійтись».

Це не єдине питання, яке виникає до управління Аксьонова містом. Наприклад, мера звинувачували в причетності до махінацій із вибором виконавця стели з написом I love Dobropolye.

Крім того, в Добропіллі досі бракує робочих місць. Після повернення «Добропіллявугілля» у державну власність головне підприємство міста не може підтримувати ту саму кількість штату й рівень зарплат, що були раніше. Колишні шахтарі, за словами місцевих, не знаходять можливостей у рідному місті й активно вирушають на заробітки до Польщі.