Про посаду премʼєр-міністра
«У мої плани ніколи не входило стати премʼєр-міністром, власне, я взагалі ніколи не думала про посади. [...] Стала премʼєр-міністром — і стала, точнісенько так само, як мій молочник став командиром нашого аванпосту на горі Хермон. Ані мені, ані йому особливого задоволення робота не приносила, однак і він, і я намагалися виконати її якомога краще».
Про Ізраїль
«Мойсей водив нас пустелею 40 років, щоб привести до єдиного місця на Близькому Сході, де геть немає нафти».
Rolls Press/Popperfoto / Contributor / Getty Images
Про те, як керувати невеликою країною
«Світ жорстокий, егоїстичний і брутальний. Страждань малих націй він не помічає. Навіть найосвіченіші уряди та демократії, очолювані порядними людьми, які представляють порядних людей, не надто схильні тепер думати про проблему справедливості в міжнародних відносинах. [...] Ми не завжди можемо керуватися їхніми порадами і тому повинні мати сміливість дивитися на речі реально та діяти так, як нам підказує інстинкт самозбереження».
Про Голокост
«[...] Зрозуміло, що тоді ще ніхто й уявити не міг, що гітлерівську обітницю знищити євреїв виконуватимуть буквально. На мою думку, це свідчить на користь нормальних, пристойних людей: ми не могли повірити, що такий жахливий злочин можна скоїти або що світ дозволить йому здійснитися. Ні, ми не легковірні. Просто ми не могли уявити того, чого наша уява ще не знала. Проте тепер для мене не існує жахів, які б не можна було уявити».
Про незалежність
«Дві небезпеки підстерігають тих з нас, хто зʼявився як нова самостійна держава: по-перше, небезпека засидітися в минулому; по-друге, ілюзія, що політична незалежність негайно розвʼяже всі наші проблеми».
Central Press / Stringer / Getty Images
Про війну
«Ми не могли дозволити собі розкіш песимізму, тому ми будували зовсім інші розрахунки, що базувалися на тому, що в усіх нас — у всіх 650 тисяч — була така сильна воля до життя, яку навіть не можна було зрозуміти за межами Ізраїлю. Якщо ми не хотіли, щоб нас зіштовхнули в море, нам залишалося тільки перемогти. І тому ми перемогли».
Про мир
«Це буде великий день, коли арабські фермери перейдуть Йордан не на танках, а на тракторах, і простягнуть руку дружби — як фермер фермеру, як людина людині. Можливо, це і мрія, але я впевнена, що одного чудового дня вона здійсниться».
Про життєві проблеми
«[...] Я засвоїла дуже важливий урок: людина завжди може зробити трохи більше від того, що вчора здавалося межею її можливостей».
Про становище жінок
«Те, що я жінка, ніколи мені не заважало. Ніколи у мене не виникали почуття незручності та комплекс неповноцінності, ніколи я не думала, що чоловіки кращі за жінок або що народити дитину — нещастя. Ніколи. І чоловіки зі свого боку ніколи не надавали мені якихось особливих пільг. Але, як на мене, правда і те, що для жінки, яка хоче вести не лише домашнє, але й громадське життя, усе значно важче, ніж для чоловіка, бо на неї лягає подвійний тягар».
«Варто розповісти анекдот, який колись ширився Ізраїлем: ніби Бен-Гуріон сказав, що я — єдиний чоловік в його кабінеті. Кумедно, що він (або той, хто це вигадав) вважав, що це найбільший комплімент, який можна зробити жінці. Сумніваюся, що якогось чоловіка потішило б, якби я сказала, що він — єдина жінка в уряді».
Rolls Press/Popperfoto / Contributor / Getty Images