Джо Байден народився в 1942 році в Скрентоні — невеликому містечку в штаті Пенсильванія. Після школи вступив до Університету Делавера і отримав ступінь бакалавра з історії та політології. У 1968 році Байден закінчив юридичну школу Сіракузького університету в штаті Нью-Йорк зі ступенем доктора права (Doctor of Law).
В університеті він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Нейлією Хантер, у 1966 році вони побралися і переїхали в Делавер, незабаром у Байденів народилися діти. У 1970 році, коли Байдену виповнилося 27 років, він уперше балотувався і виграв вибори до місцевої ради округу Нью-Касл.
Уже через два роки Байден знову виграв вибори і на цей раз став наймолодшим сенатором. Через кілька тижнів його дружина Нейлія і дочка Наомі загинули в автокатастрофі, двоє синів отримали травми. Байден хотів відмовитися від посади сенатора, щоб проводити час із синами в госпіталі, але його переконали, і він складав присягу просто в лікарняній палаті.
У 1974 році Байден став членом комітету з міжнародних справ Сенату. Тоді ж редакція журналу Time включила сенатора Байдена в число «200 осіб майбутнього, які творитимуть історію». Байден почав багато подорожувати і зустрічатися зі світовими лідерами, багато з них нині вже померли. Про це Байден любив жартувати, коли став віцепрезидентом за часів Барака Обами. Зустрічаючись із колишнім президентом РФ Дмитром Медведєвим у 2011 році, Байден сказав: «Перший російський лідер, з яким я зустрівся, був Брежнєв, ось такий я старий. До речі, якщо говорити про те, скільки мені років: я знав як Джексона, так і Вейніка».
Премʼєр-міністр Ізраїлю Голда Меїр
У 1973 році, за 40 днів до війни Судного дня Байден уперше вирушив у закордонне відрядження. Спочатку в Єгипет, де зустрічався з різними чиновниками і міністром пропаганди. Байдена переконували, що ніякої війни з Ізраїлем не буде. Після Єгипту Байден вирушив до Ізраїлю і зустрівся з Голдою Меїр.
Як згадує Джо, Меїр гортала перед ним карти, курила сигарети одну за одною і розповідала про Шестиденну війну. Поруч з нею сидів її військовий аташе Рабин. Пізніше всі разом вийшли до зали, щоб сфотографуватися. Меїр запитала в Байдена, чому він напружений. Він сказав, що це через її розповіді про війну. На це Меїр відповіла, що Ізраїль має одну секретну зброю. Байден очікував почути якусь таємницю. Але Меїр сказала: «Ви розумієте, нам, євреям, нікуди більше йти».
З того часу Байден зустрічався з кожним наступним премʼєром Ізраїлю.
Голда Меїр померла в грудні 1978 року.
Премʼєр Великої Британії Маргарет Тетчер
Байден не раз зустрічався з Тетчер, коли був членом комітету з міжнародних справ. Вони познайомилися у сімдесятих. У 1975 році Тетчер обрали лідером консервативної партії. Вона приїхала до США. У Капітолії на її честь давали обід, на якому був присутній і Джо Байден. У вісімдесяті Байден і Тетчер зустрічалися частіше, оскільки Тетчер і тодішній президент США Рональд Рейган підтримували розвиток консерватизму.
Президент Єгипту Анвар Садат
26 березня 1979 року Єгипет і Ізраїль підписали мирний договір. Церемонія відбулася у Вашингтоні в присутності президента США Джиммі Картера. Тоді Байден і зустрівся з Садатом.
Садат помер у жовтні 1981-го, йому було 63 роки.
Президент Югославії з 1953 по 1980 рік Йосип Броз Тіто
У 1979 році Байден входив до делегації, яку США відправили на похорон найближчого соратника Тіто — Едварда Карделя.
Байден зустрівся з Тіто в його резиденції у Спліті. Він розповідає, що на зустрічі також був американський дипломат Аверелл Гарріман. За словами Байдена, це була «одна з найбільш захопливих зустрічей». «І мені здавалося, що я заново переживаю конкретні події Другої світової війни. Вони обидвоє погано чули, ми сиділи за невеликим обіднім столом, і вони кричали один одному, щоб краще чути. Я слухав, як вони говорили про Франкліна Рузвельта і Йосипа Сталіна — і для мене історія оживала», — згадував Байден. Після цього Байден не раз приїжджав до Сербії та інших Балканських країн, одним з перших назвав Слободана Мілошевича злочинцем і в 1999 році підтримав інтервенцію НАТО проти Сербії через війну в Косово і вигнання звідти майже мільйона албанців.
Тіто помер у травні 1980 року у віці 88 років.
Голова Ради Міністрів СРСР Олексій Косигін
У серпні 1979 року Байден на прохання президента США Джиммі Картера очолив делегацію сенаторів для поїздки в Радянський Союз. Тоді Байден займався темою обмеження озброєнь. Перед його поїздкою в СРСР американський Сенат провалив ратифікацію Угоди про обмеження стратегічних озброєнь, яку Картер і Брежнєв підписали у Відні 18 червня 1979 року. Байден і делегація мали пояснити роль Сенату і переконати радянський уряд у важливості цієї угоди. Уже в грудні 1979 року СРСР увів війська до Афганістану, а американський Сенат так і не ратифікував угоду.
У березні 2011 року Байден, виступаючи перед студентами Московського університету, згадував цю поїздку так: «Я привіз групу сенаторів домовитися щодо обмеження стратегічних озброєнь. [Леонід] Брежнєв був дуже хворий і відразу пішов. А [голова Радміну СРСР Олексій] Косигін тоді сказав нам: «Ми вам не довіряємо, а ви нам. І у всіх на те є вагомі причини». Зустріч Косигіна і Байдена тривала три години.
Косигін помер у грудні 1980 року.
Андрій Громико — колишній міністр закордонних справ СРСР, голова Президії Верховної Ради СРСР
У січні 1988 року Байден знову приїхав до Росії. Верховна Рада СРСР тоді мала ратифікувати Договір між двома країнами про ліквідацію ракет середньої і малої дальності. Байден зустрівся з Андрієм Громиком, який до 1985 року протягом 28 років був міністром закордонних справ, а в момент приїзду Байдена — головою Президії Верховної Ради СРСР.
Як згадує перекладач Віктор Прокофʼєв, який був на зустрічі: «Байден представляв Америку і Сенат США, а Громико — фактично як глава держави — був тим, хто вирішував питання ратифікації договорів в СРСР».
На зустріч Байден прийшов із сином Хантером, що було «дуже незвично для тих років і для того середовища». «Ви не проти, якщо мій син посидить і послухає? Юнак цікавиться дипломатією і міжнародними відносинами», — згадує слова політика Прокофʼєв. Хантеру Байдену було 18 років.
З Горбачовим Байден теж зустрічався, але вже в 2009 році, через 18 років після розпаду СРСР.
Колишній політвʼязень, а потім президент ПАР Нельсон Мандела
Байден літав до Південної Африки у 1977 році. Там він висловлювався за санкції проти ПАР через апартеїд. Тоді ж він намагався зустрітися з Нельсоном Манделою, який у цей час перебував у вʼязниці і вийшов звідти лише в 1990 році. Байдену у зустрічі відмовили. Він спілкувався з іншими південноафриканськими лідерами, які боролися з апартеїдом. Пізніше політик розповідав, як у ПАР його змушували пройти через двері «для білих». Він намагався пройти зі своїми темношкірими колегами-сенаторами через одні двері, але його не впускали і просили пройти через «білі двері».
У 1994 році, коли Мандела вийшов із вʼязниці, став президентом і приїхав до США, вони зустрілися. І, за словами Байдена, той дякував йому за підтримку боротьби з апартеїдом.
Папи Римські
За час своєї карʼєри в політиці Байден зустрічався з трьома Папами. У 1980 році Байден і його дружина Джилл приїхали до Ватикану, де зустрічалися з Папою Римським Іваном Павлом II.
У червні 2011 року він зустрічався з Папою Римським Бенедиктом XVI, у 2013 році разом із сестрою Валері зустрічалися з Папою Римським Франциском.
Українські політики
В Україні Байден спілкувався з президентами Віктором Януковичем, Петром Порошенком, в. о. президента Олександром Турчиновим і багатьма іншими політиками. Байден приїжджав в Україну двічі в 2014 році, один раз у 2015-му і дуже часто розмовляв по телефону з експрезидентом Порошенком.
Про Януковича Байден згадує у своїх мемуарах «Пообіцяй мені, тату». За словами Байдена, він переконував Януковича не застосовувати силу проти учасників Євромайдану. Байден телефонував тодішньому президенту багато разів. Останній раз — 20 лютого 2014 року, коли снайпери вбивали людей на Інститутській. Байден розповідає, що він подзвонив Януковичу і сказав, що все скінчено, час відкликати його озброєних убивць, а також що «російські друзі» його не врятують. Байден радив Януковичу йти, оскільки він втратив довіру українців. Наступного дня після розмови Янукович утік до Росії.