Євгеній Шевченко у столиці Казахстану Нур-Султані, 8 січня 2021 року.
Украина Евгения Шевченко / Telegram
Ким Євгеній Шевченко був до парламенту?
Політику 48 років, він народився в Мелітополі. Відслужив у армії в Прилуках, після демобілізації на початку 90-х «довелося заробляти тим, що їздив на бурові вишки й скуповував масло, соляру, міняв це в колгоспах на цукор, а цукор продавав на ринках», — розповідав Шевченко. На зароблений капітал він відкрив салони відеопрокату, магазини з продажу телевізорів та цех із їх складання. З 1998 року, за його словами, зайнявся аграрним бізнесом і залишався в цій сфері до приходу у Верховну Раду.
У 2012 і 2014 роках Шевченко був директором компанії «Агросталь» і намагався пройти в парламент, але не зміг. У 2019-му він став довіреною особою кандидата в президенти Володимира Зеленського, а пізніше пройшов до Верховної Ради від президентської партії «Слуга народу» як мажоритарник.
Шевченко характеризує свою політичну позицію як «самостійницьку» — каже, що хоче, щоб Україна розвивалася, не озираючись на побажання інших країн. Вважає, що зараз країна перебуває під зовнішнім управлінням країн Заходу. Воліє, щоб українською його називали не «Євген», а «Євгеній».
Євгеній Шевченко підтримує:
- Анатолія Шарія, публікуючи в своєму Telegram-каналі його відео, пропонуючи «взяти владу в оренду» і навіть висунути Шарія на Нобелівську премію з економіки за дистанційне керування своєю політсилою.
- Олександра Дубінського. Його недопуск до виборів мера Києва депутат вважає стратегічною помилкою. «Саша для Києва свій! Як не крути», — написав він. А виключення Дубінського з партії «Слуга народу» назвав подією, яке переверне свідомість українців.
- Михайла Добкіна, називаючи його своїм другом. Той, у свою чергу, назвав Шевченка «найкращим дипломатом 2020 року».
- Миколу Азарова, вважаючи його економічну політику правильною. «Ми розвивалися, країна йшла в правильному напрямку. Але бандит Янукович створив інститут «смотрящих», кошмарив бізнес, віджимав — і довів країну до Майдану», — заявив Шевченко в інтервʼю.
- Миколу Скорика, якого підтримав на виборах мера Одеси.
- Телеканал «НАШ». Шевченко зізнався, що після закриття телеканалів Віктора Медведчука, він ходить на ефіри «не на чотири канали, а на один, що економить час та бензин».
- Дмитра Разумкова, називаючи його «єдиним адекватним і справедливим» у процесі запровадження санкцій проти офіційного власника «телеканалів Медведчука» Тараса Козака. Разумков тоді утримався від підтримки рішення РНБО.
- «Сильну руку». Описуючи модель оптимального розвитку України, Шевченко згадав про «сильнішу вертикаль управління». А коли до автомобіля керівника парламентської фракції «Слуга народу» Давида Арахамії прикріпили пристрій стеження, депутат прокоментував це фразою: «Може, все-таки згадаємо, що таке влада й для чого вона?»
Євгеній Шевченко проти:
- Джорджа Сороса і «соросят». Пишається, що сам вигадав останнє слово й підказав його Дубінському, який активно використовує його щодо налаштованих на співпрацю з ЄС, МВФ і США політиків та активістів. Правління попереднього премʼєр-міністра Олексія Гончарука Шевченко прокоментував так: «Гончарук сидів під соросятами, щоб продати країну Соросу. Все продати, все продати — в нього іншого не було».
- Одностатевих шлюбів.
- Міністра закордонних справ Дмитра Кулеби. «Давайте краще порохобота Кулебу знімати з посади. Кожна його заява — мінус ярд у бюджеті», — заявляє депутат.
- Голови «Нафтогазу» Андрія Коболєва.
- «Євромайдану». Політик закликав учасників подій визнати їх «помилкою і держпереворотом. Зробити висновки, перегорнути сторінку і почати збирати каміння».
- Квот для україномовного продукту на телебаченні та радіо.
- Нового українського правопису. «Всі ваші етери, Атени, павзи йдіть туди, відкіля прийшли», — відреагував він на скасування судом мовної реформи.
- Активіста Сергія Стерненка. «Вироком убивці Стерненку задоволений. Хоча при нормальній правовій системі сидів би він більше. Набагато більше», — впевнений політик.
- Арсена Авакова. Шевченко вважає його «найбільш негативною персоною у владі». «Він же, як Лукашенко, засидиться. Арсен Борисович — подивіться на Олександра Григоровича! Зробіть висновки», — сміється Шевченко.
Шевченко називає себе пробілоруським політиком
«Всі, хто на Батьку ллють цю брехню, — кінчені м*даки і виродки. Лукашенко — від народу і для народу», — так народний депутат від «Слуги народу» Євген Шевченко відреагував на фільм «Золоте дно» білоруського опозиційного ресурсу Nexta, присвячений ймовірним корупційним діянням та розкішному способу життя Олександра Лукашенка.
«Мені подобається стиль управління в народному господарстві Олександра Григоровича Лукашенка. [...] Бо якщо подивитися, в чому претензії білорусів до нього — так вона тільки одна: він їм набрид, занадто довго сидів. А якщо починаєш конкретно говорити: «А що у вас з криміналом?» — «Немає криміналу». — «А що у вас з дорогами?» — «Як у Німеччині». — «А що у вас з економікою?» — «Усі працюють, на вулицях людей не знайдеш. Усі на роботі».
Депутат каже, що підтримує Лукашенка через економічну політику в Білорусі. Як аргумент він наводить, наприклад, «суцільний соціалізм» для робітників і можливість поїхати на курорт за 10 відсотків від вартості путівки. Шевченко визнає, що з політичними свободами в Білорусі не все гаразд. І формулює це так: «Є перегини певні в політичному житті. У Білорусі немає партій політичних — і, в принципі, білоруська влада займалася лише економікою, тільки тим, щоб захистити народ і створити блага для його життя. А раптом несподівано хтось там іззовні почав займатися у них політикою».
Шевченко не дає характеристики опозиції, але протестувальників називає «змагарами» — так само, в негативному контексті протестувальників називають білоруські державні ЗМІ. Альтернативний біло-червоно-білий прапор Білорусі, який використовують опоненти режиму Лукашенка, Шевченко порівнює з «використаною жіночою прокладкою».
Шевченко їздить до Мінська
Після початку протестів політик був у Мінську як мінімум двічі: 21 грудня минулого року і 10 лютого цього. Перший раз він поїхав туди як народний депутат нібито для переговорів про співпрацю; згодом він виклав фото з головою комісії з міжнародних відносин Національних зборів Білорусі.
Вдруге Шевченко поїхав на Всебілоруські народні збори. Цей зʼїзд проходить кожні пʼять років, за стилістикою і суттю нагадує зʼїзди Комуністичної партії Радянського Союзу. На «загальних зборах представників народу, гілок влади, керівників і трудівників підприємств, діячів науки і культури», як правило, схвалюють озвучений зі сцени порядок денний: навіть у шапці офіційного сайту зборів — тільки цитати Олександра Лукашенка або фото з його участю.
У ході зʼїзду Шевченко записував відео, фотографувався на тлі Лукашенка і цитував уривок з його більш ніж тригодинної промови. «Щоб ви розуміли, комунікація Білорусі та України — це я. Немає більше жодного політика, який був би таким близьким до комунікації між нами», — пояснює він свій мотив, уточнюючи, що займається передовсім економічною дипломатією.
Які економічні результати поїздок Шевченка до Мінська — невідомо. Окрім його заяви, що Україні варто імпортувати білоруську електроенергію. Заступник голови парламентської фракції «Слуга народу» Євгенія Кравчук заявила, що Шевченко був на зʼїзді як приватна особа і ніяких представницьких функцій не виконував. І додала, що в той же час інші депутати фракції зустрічалися з лідеркою опозиції Світланою Тихановською.
«У мене питання до таких, як Женя Кравчук. Ну, посварилися ви з Білоруссю, не хочете спілкуватися з їх владою. А далі що? — відреагував на це Шевченко. — Що з економікою буде? Що з тарифами? Як народу України виживати з таким злиденним рівнем доходів? Коли ви, бл*дь, думати почнете своєю головою, а не жопою?»
Що ще варто знати про Шевченка
Депутат нестримано реагує на спроби назвати його прихильником «русского мира». Він не вважає себе ані шанувальником Росії — особливо після накладення на нього як на члена фракції «Слуга народу» російських санкцій, ані ностальгує за СРСР.
Шевченко стверджує, що Україні варто економічно співпрацювати з Білоруссю, Казахстаном, Азербайджаном, Афганістаном, Пакистаном та іншими країнами регіону.
Позитивно Шевченко оцінює і владу Казахстану. Він був у столиці країни Нур-Султані принаймні один раз — як спостерігач на виборах. «У мене склалося відчуття, що правляча партія підтягує опозицію в парламент. Як молодшого брата або сестру тягне до себе», — сказав він.
За рік роботи на посаді народного депутата Шевченко отримав від держави 180 тисяч гривень компенсації за оренду житла, необхідної інформації про житло він не надав. У майновій декларації Шевченко зазначив, що живе в селі Козин під Києвом, але в декларації ніякої нерухомості в цьому селі у нього немає. «У мене багато юросіб, тому якщо ви [будете орієнтуватися] по декларації, ви помилитеся, — зреагував він на спробу дізнатися про деталі його матеріального становища. — Я взагалі не люблю, коли люди рахують чужі гроші, лізуть, куди їм не слід. І сам не лізу ніколи».
За словами депутата, йому пропонували змінити фракцію «Слуга народу», з багатьма представниками якої у нього серйозні розбіжності, на іншу. Він відмовився: «Вважаю, що це зрада». У керівника фракції «Слуга народу» Давида Арахамії інша інформація: за його словами, після грудневої поїздки в Білорусь Шевченко «кожні три дні підходить і просить виключити його з фракції. А я кажу: ні, будеш мучитися до кінця».
Можливо, Шевченко хоче створити свою партію. Двадцятого січня в його Telegram-каналі зʼявилося опитування. «Як назвати нову політичну партію лівоцентристського спрямування?» Серед варіантів відповідей: «Самостійна Україна», «Соціальна Україна», «За Разумкова» і «За Лукашенка».