Один з найавторитетніших сучасних астрофізиків Авраам «Аві» Леб народився в Ізраїлі. Він виріс на фермі під Тель-Авівом. Щовечора Аві збирав курячі яйця, а потім їхав трактором у поле, де читав твори Камю, Сартра і Ніцше. Він виписував з них цитати на кшталт «Ось він я — блок клітин, наповнений, мов еклер, смутком», і мріяв стати філософом.
Під час служби в армії Аві запропонували вступити на фізичний факультет Єврейського університету в Єрусалимі за програмою для обдарованих студентів. Вирішивши, що займатися інтелектуальною роботою краще, ніж бігати по полях з автоматом, він погодився, і вже у 24 роки отримав докторський ступінь.
Леб працював над військовими проєктами, а після служби потрапив до Інституту перспективних досліджень у Принстоні. Там йому запропонували зайнятися астрофізикою.
Boston Globe / Contributor
Ця сфера йому не дуже подобалася — Аві займався дослідженнями, які його не цікавили, а роботу сприймав як «шлюб за контрактом». Усе змінилося, коли у 1993 році він влаштувався до Гарварду. Там дослідник отримав більше свободи. Він вивчав темну матерію, гамма-спалахи, чорні діри, намагався зрозуміти, коли і чому утворився Всесвіт, і займався пошуком інопланетян.
Леб вважав, що у Всесвіті існує щонайменше кілька планет, на яких може існувати розумне життя. З його поглядами погоджувалися не всі, однак поступово Леб став одним з найавторитетніших учених у галузі й у 2011 році очолив кафедру астрофізики Гарвардського університету. У 2012 році — увійшов до переліку найвпливовіших людей космічної галузі за рейтингом видання Time.
У 2017 році Леб взяв участь у десятирічному проєкті з пошуку позаземного життя Breakthrough Listen Юрія Мільнера, поки що не надто успішному. Того ж року Леб знайшов своїм поглядам про інопланетне життя інше підтвердження. Улітку 2017 року гавайська мережа телескопів Panoramic Survey Telescope and Rapid Response System зафіксувала в Сонячній системі загадковий об’єкт. Його назвали Оумуамуа, що гавайською означає «далекий посланець». Оумуамуа мав дивну, видовжену форму, що нагадувала сигару, був нетипово яскравим і рухався за специфічною траєкторією: він стрімко наблизився до Сонця, потім дещо сповільнився і знову віддалився.
Швидкість, з якою об’єкт віддалявся, покинувши орбіту зірки, становила 26 кілометрів на секунду — забагато для небесного тіла, що сформувалося в Сонячній системі. Це означало, що Оумуамуа був міжзоряним об’єктом. Про існування таких об’єктів було відомо й раніше. Вважалося, що це шматки льоду або каміння, які випадково опинилися за межами своєї зоряної системи. Проте Оумуамуа не був схожий на типовий метеороїд чи на комету, бо не мав характерного «хвоста».
Науковці почали висувати гіпотези про його походження. Є версії, що це величезний «айсберг» з чистого гідрогену або структура із зоряного пилу.
Аві Леб взявся за наукову роботу, яка могла б пояснити особливості Оумуамуа, улітку 2018 року. Він підійшов до цього, як до «будь-якої іншої наукової аномалії», — спростував більшість версій та залишив лише ті, які здавалися найвірогіднішими.
За кілька місяців досліджень учений дійшов висновку, що з огляду на дивну форму, аномальне прискорення та інші особливості Оумуамуа не може бути астероїдом, кометою або будь-яким іншим природним об’єктом. Разом із постдокторантом Гарвардського університету Шмуалем Бяли він припустив, що Оумуамуа — це величезне металеве «вітрило» завтовшки менше міліметра, яке рухається за допомогою сонячної радіації.
Природним шляхом такий об’єкт утворитися не міг. Леб і Бяли припустили, що Оумуамуа може бути зондом, який доправила в Сонячну систему інопланетна цивілізація.
У жовтні 2018 року Леб і Бяли подали своє дослідження до The Astrophysical Journal Letters. Його помітили наукові блогери, які почали писати про те, що «гарвардський вчений вірить в інопланетян». У Гарварді та вдома в Леба стали дедалі частіше з’являтися репортери.
Невдовзі після публікації дослідження вчений мав виступати на науковій конференції у Берліні. Перед вильотом журналісти запитали його, чи вважає він, що люди самі у Всесвіті. Учений відповів: «До чверті всіх зоряних систем входять планети, що схожі за своїм розміром і поверхнею на Землю. Самовпевнено думати, що ми самі». До того часу, як Леб дістався Німеччини, він став міжнародною сенсацією.
Bryan Bedder / Stringer / Getty Images
Наукова спільнота була налаштована скептично. У сучасній астрономії було чимало випадків, коли вчені вважали, що якийсь феномен має інопланетне походження. У 1960-х випромінювання далеких зірок вважали радіосигналом від розвинених цивілізацій. У 2015 році група вчених вважали, що інопланетний об’єкт міг спричинити затемнення зірки — насправді це виявилася хмара пилу. Поступово серед астрофізиків популярною стала фраза «це ніколи не інопланетяни».
Колеги називали гіпотезу Леба дурною та шкідливою для наукової спільноти. Майже щоразу, коли вчений розповідав свою теорію колегам, у відповідь була лише тиша. Астрофізик Ітан Зігель припустив, що Оумуамуа — це астероїд, а дивну траєкторію можна пояснити нерівномірним нагріванням об’єкта або впливом сонячної радіації. Висновок, якого дійшли Леб і Бяли, він назвав «приголомшливим прикладом сенсаційної, невмотивованої науки». Один учений назвав у Twitter гіпотезу Леба «образливою». Інший сказав: «Якщо наступного разу ми виявимо якийсь незвичний об’єкт, давайте не будемо говорити про нього Аві». Астрофізики почали відмовлятися співпрацювати з Лебом.
Попри це, учений не відмовляється від своєї гіпотези. Минулого місяця Леб навіть випустив книгу про Оумуамуа — Extraterrestrial: The First Sign of Intelligent Life Beyond Earth.
У ній Леб визнає, що його пояснення може бути неправильним, проте інші теорії, зокрема про те, що Оумуамуа — це айсберг з гідрогену або структура з пилу, нічим не кращі. «Немає доказів, що у природі можуть існувати комети з чистого водню», — пише вчений.
На думку вченого, більшість сучасних астрономів страждають на стадний інстинкт і не сприймають можливість існування позаземного життя, як священники ХVI та XVII століть не вірили Копернику та Галілею, коли ті казали, що Земля обертається навколо Сонця.
Леб каже, що сама тема ймовірного існування позаземних цивілізацій табуйована. І це неправильно. «Як можуть вчені уникати цього питання, коли мають технології, щоб його дослідити, цим цікавиться громадськість, а фізики-теоретики розмовляють про інші виміри, теорію струн і Мультивсесвіт? Мультивсесвіт надзвичайно популярний серед науковців. Потрібно запитати себе, як це може бути популярним, а пошуки позаземного життя — ні?»
dottedhippo / Getty Images