Лукашенко дав велике інтервʼю головному російському телеканалу. Вийшла погана пропаганда про таємний центр США, друга Путіна і «научуваного» Зеленського. Ми не радимо це дивитися — читайте коротко

Автор:
Оксана Коваленко
Редактор:
Катерина Коберник
Дата:

«Бабель»

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко дав велике інтервʼю ведучій головного російського державного каналу «Росія 1» Наїлі Аскер-заде. Вони разом пограли в хокей, покаталися на машині і повечеряли з молодшим сином Лукашенка Миколою. Телеведуча дізналася, чи є у Миколи дівчина, запитала в Лукашенка про друзів, здоровʼя і зовнішню політику, але не поставила жодного запитання про вбивства і тортури білорусів всередині країни. З літа минулого року влада силою розганяє багатотисячні мітинги проти результатів президентських виборів. Опозиція вважає, що голосування відбулося з масовими порушеннями, а багато західних країн відмовилися визнати Лукашенка легітимним президентом. В інтервʼю, більше схожому на дружню бесіду, Лукашенко розповів про таємні центри США, дружбу з Володимиром Путіним і «научувану людину» Володимира Зеленського.

Про Путіна і Росію

Путіна вважаю своїм другом. У цьому році він підтвердив, що є не тільки моїм другом, а й другом білоруського народу. Більше друзів у мене, мабуть, немає. Із Путіним ми можемо посперечатися, посваритися — це тільки з близькими людьми можливо. Захід почав хрестовий похід проти Білорусі, щоб ближче підібратися до Росії, тому не розслабляйтеся.

Про протести в Білорусі і Світлану Тихановську

Вибори — це наша внутрішня справа. На заході смаки різні: хтось визнає вибори, хтось не визнає. Звичайно, мене це засмучує, але не вбиває. Тихановська висловлює думку людей, які за нею стоять. У росіян і білорусів є єдина думка, що цим заправляють США. Під Варшавою створений центр, там працюють понад 100 осіб і звідти смикають за ниточки ляльководи. Світлана [Тихановська] не здатна сформулювати елементарну думку і надати їй якусь форму. Все це пропонується їй з чужих рук.

Я не шкодую, що пішов на зустріч [з увʼязненими опозиціонерами]. Ви в Росії мене спонукаєте [до діалогу з опозицією], точніше, ваше ліберальне крило, але потім ви почали мене обговорювати і сміятися. Я послухав людей, зрозумів, якою була б Білорусь, якби вони [опозиціонери] прийшли до влади. Я продемонстрував, що ми можемо вести діалог із ким завгодно.

Про переговори в Нормандському форматі

Коли [в лютому 2015 року] був Нормандський формат, я їм сало приносив поїсти. Наступна зустріч точно пройде не в Мінську — ми ж «недемократична» держава. Ну, баба з возу — коню легше. Не подобається [в Мінську] — у Парижі можна зустрічатися. Ризикнуть приїхати сюди, в «недемократичну» країну, ми готові завжди прийняти.

Про Зеленського

Я зла не тримаю на Володю Зеленського. Україну довели до такого стану, і в якийсь гострий кут її замкнули, що звідти вихід тільки в одному напрямку — вперед, а вперед не виходить. Відносини [з Україною] у нас добрі, український народ до білорусів ставиться дуже добре, ми до них — ще краще. Ми базис не зруйнували і не порушуємо. Якби побачив Зеленського на заході, сказав би: «Привіт, Володю», я б скоса на нього не дивився. Він молодий президент, научувана людина. Привітався б, але з коліна я б з ним не вітався.

Про відхід і нову Конституцію

Будь-яка робота закінчується, і робота президента — теж. Я вже не так гостро сприймаю, що колись доведеться закінчувати. [Після відходу] буду відпочивати. Якщо треба, буду допомагати, щоб зберегти шматочок землі для дітей. Нове покоління найближчим часом має взяти відповідальність за майбутнє в країні. До кінця року буде проєкт нової Конституції, і тоді на референдумі народ вирішить, бути їй чи ні. Чого стосуватимуться зміни — поки не скажу.