До карантину ми робили прогнози по доходах на рік. У 2017-му помилилися на 10 відсотків, у 2018-му — на три, у 2019-му — на пʼять. У 2020 році планували отримати 1,1 мільярда гривень доходу. Коли люди чують «мільярд», то говорять «ого!», але більшу частину цих грошей ми відразу віддаємо дистрибʼюторам [фільмів], ТРЦ
Коли оголосили перший локдаун, ми зібралися на нараду. Був список питань, який зводився до одного — як усе це пережити? Думали, як скоротити витрати, скільки протягнемо на запасах, яким підрядникам скільки платитимемо. За різних розкладів грошей вистачало на два-три місяці.
У нас три основні статті витрат: дистрибʼютори, оренда, зарплати. Дистрибʼюторам ми віддаємо половину від проданих квитків. Якщо не працюємо, то й витрат немає. Цей пункт у березні ми виключили. Зарплату вирішили скоротити всім на 30 відсотків, а в кінці березня — на 50. Боялися сказати про це людям, думали, розбіжаться, але майже ніхто не пішов. Залишилася оренда. Це складна історія. Із багатьма ТРЦ ми домовилися, що платимо тільки комунальні й експлуатаційні, але були ті, хто не пішов на поступки.
Ідея про кризові сертифікати
Навесні, коли був жорсткий локдаун, ми намагалися нагадувати про себе — робили різні проєкти з партнерами. Із «Київстаром» показували фільм у житловому масиві Києва. Люди дивилися кіно з вікон. Ще організували автокінотеатр, в Одесі зробили кінотеатр на воді. Опрацьовували варіанти авто- і літнього кінотеатрів на постійній основі, але коли порахували, стало зрозуміло, що це не про гроші. Це можливо тільки зі спонсорами. Для літнього кінотеатру ми його [спонсора] навіть знайшли, але був липень і відкриватися було пізно. Робили доставку їжі з ресторану REʼLUX. Попрацювали два тижні, не окупили витрати на персонал і відмовилися від цієї ідеї.
Багато хто говорить про наш попкорн, який продається в супермаркетах. Було б круто сказати, що ми придумали і запустили це в карантин, але це не так — ми запустилися в кінці 2019 року, а планували задовго до цього. Це окремий бізнес. Про нього стали більше говорити під час карантину, тому що раніше внутрішні розсилки та якісь публікації «Планети кіно» ми присвячували новим фільмам, а зараз їх немає, і ресурси переключили на промо попкорну.
Коли в липні ми відкрилися, продажі квитків одразу впали втричі. Ми дуже залежимо від фільмів. Як би багато не говорили, що кіно — це івент, вихід у світ, люди все одно йдуть на певну картину. За рік у кіно виходить приблизно 250 фільмів. Шістдесят відсотків наших доходів генерують 10 картин, 80 відсотків — 20. Усі решта — для асортименту. Зараз ці 20 картин ми не отримуємо — студії не дають найбільш очікувані премʼєри, тому що кінотеатри не працюють у всьому світі та існує великий ризик просто не повернути інвестиції. Це замкнуте коло — студії не дають фільми, тому що кінотеатри не працюють. Кінотеатри не працюють, тому що немає фільмів.
Ми збираємо фільми всюди, де можемо дістати: повертаємо старі, показуємо фільми-концерти, у нас стало більше європейського і документального кіно. Були думки, що українські кінотеатри врятує українське кіно, але ні. Нашим немає сенсу випускати фільми у прокат, розуміючи, що вони не окупляться. Повернути у прокат старі картини теж складно. Для цього дистрибʼютору потрібно підписати новий контракт зі студією — це паперова робота, якою студіям просто невигідно займатися при таких оборотах. Нам пощастило з «Гаррі Поттером»: IMAX домовився з Warner Brothers, і фільм під час карантину показали в усьому світі.
У липні ми повернули повні зарплати співробітникам, які працюють з клієнтами, а менеджерам і центральному офісу залишили 70 відсотків. Так ми попрацювали до серпня. У вересні-жовтні ми вже всім платили 100 відсотків. Увесь цей час ми боялися, що люди будуть звільнятися, але з центрального офісу й адміністрації кінотеатрів ніхто не пішов. У липні багато дякували, що ми зберегли хоча б 50 відсотків зарплати.
«Тенет»
MADCATS
У нас складна історія з ТРЦ. Улітку намагалися домовитися, що замість фіксованої орендної ставки платитимемо їм відсоток від обороту — це чесна історія. Кінотеатри — це якорі. Вони генерують потік [відвідувачів ТРЦ]. Якщо потоку не буде, зникнуть інші орендарі, які розташовані поруч із кінотеатрами. Ми з ТРЦ в однаковій ситуації. Їхні ризики навіть вищі.
Карантин вихідного дня — фантастичний ідіотизм. Вихідні дають нам від 60 до 80 відсотків доходу. Коли кінотеатри закрили [у вихідні], люди не стали ходити в кіно у будні. У робочі дні вони їздять у забитому транспорті, ходять в офіси, діти — у школи. Там немає дистанції, а в кіно є правило про 50-відсоткову заповнюваність, хороша вентиляція, люди майже не розмовляють і дистанція. Навіщо закривати кінотеатри? Через цей карантин вихідного дня листопад за цифрами буде як липень — поганим.
Якщо буде новий локдаун, доведеться до мінімуму скоротити співробітників. Перші звільнення почалися в листопаді та торкнулися всіх — у нас більше немає весняного запасу міцності та нічим платити. Ми накопичили великі борги перед IMAX, 4DX, клінінгом, ТРЦ, постачальниками продуктів. З усіма домовляємося про відстрочки, але скоро доведеться вносити свої особисті гроші. Ідеться про кілька мільйонів гривень. Трохи ми вже внесли.
Ми вже не платимо оренду ТРЦ — немає грошей. Найімовірніше, хтось увійде в наше становище, а хтось скаже зʼїжджати. Переїзд кінотеатру — рідкісна історія, але в нас такий досвід є. У 2014 році ми зʼїжджали з ТРЦ в Одесі. Ми не можемо забрати з собою все. У ТРЦ залишаються капітальні конструкції, подіуми із залізобетону, сотні кілометрів кабелів, вентиляція, пожежна система. В одеському ТРЦ ми так залишили близько мільйона доларів. Екран, до речі, теж не можна просто згорнути і забрати — він одноразовий.
Найгарячіша пора в кінотеатрах — різдвяні канікули. Під кінець року студії вирішили випустити кілька очікуваних фільмів, серед них «Чудо-жінка»
MADCATS