Трамп каже, що визнає поразку лише після рішення Верховного суду. Розповідаємо, що буде, якщо він відмовиться залишати Білий дім, і як подібні суперечки розв’язувалися в історії США

Автор:
Яна Собецька
Редактор:
Дмитро Раєвський
Дата:

Bloomberg / Contributor

Джо Байден набрав достатньо голосів, щоб стати президентом США, проте отримати владу йому може бути непросто. Дональд Трамп каже, що вважає вибори нечесними, вимагає перерахунку голосів у кількох штатах і погрожує звернутися до Верховного суду. Подібне відбувається вже не вперше — у минулому деякі кандидати оскаржували результати виборів. Востаннє у 2000 році — тоді демократ Альберт Ґор спершу погодився визнати перемогу Джорджа Буша — молодшого, однак згодом передумав і сказав, що результати ще не остаточні, а Бушу «не варто бути таким незадоволеним через це». Проте жоден кандидат не відмовлявся визнати поразку після того, як юридична боротьба завершилася. «Бабель» розповідає, як на програш реагували різні претенденти на президентське крісло і що буде, якщо Трамп не визнає перемогу Байдена.

Усі кандидати у президенти США, яким не вдалося виграти вибори, рано чи пізно визнавали свою поразку

Традиція мирної передачі влади у США виникла в 1801 році. Її започаткував другий президент США Джон Адамс. Він програв перевибори та вранці 4 березня непомітно покинув Вашингтон, щоб не бути присутнім на інавгурації свого наступника Томаса Джефферсона. Відтоді кожен очільник США, якому не вдалося переобратися на другий термін, добровільно передавав владу своєму наступнику, незалежно від того, якими були їхні особисті стосунки.

Дональд Трамп в Овальному кабінеті. На задньому плані — портрет Томаса Джефферсона. 11 вересня 2019 року.

Згодом зʼявився ще один звичай — офіційно вітати опонента за виборчими перегонами з перемогою. Першим це у 1896 році зробив демократ Вільям Дженнінгс Браян. Програвши вибори республіканцю Вільяму Маккінлі, він надіслав йому телеграму, у якій визнав поразку і привітав суперника. Жест привернув багато уваги та згодом став неодмінною складовою виборів президента у США.

На думку Браяна, це була звичайна ввічливість: «Я не знаю, чому це потрібно сприймати як щось екстраординарне. Ми не боролися один з одним — ми були представниками різних політичних ідей, з яких людям потрібно було обрати одну».

Агітаційний плакат, який зображає 25-го президента Вільяма Маккінлі, 1900 рік. Вільям Дженнінгс Браян, 1896 рік.

У 1912 році президент-республіканець Вільям Говард Тафт повідомив про свою поразку демократу Вудро Вільсону ще в ніч виборів. Герберт Гувер у 1932 році надіслав Франкліну Рузвельту телеграму, у якій пообіцяв допомогти йому. А потім став одним з його найзавзятіших критиків.

Свою поразку визнав і Чарльз Еванс Г’юз, який у 1916 році змагався за президентське крісло з демократом Вудро Вільсоном. Спочатку Гʼюз був впевнений, що переможе — у день голосування здавалося, що східні штати масово голосують за нього. Проте за ніч усе змінилося — до ранку більшість штатів були за Вільсона. Г’юз зачекав 12 днів, однак зрештою привітав Вільсона з перемогою.

Єдиним з часів Браяна кандидатом, який не зателефонував своєму опоненту та не надіслав йому телеграму, був республіканець Томас Дьюї. Програвши у 1944 році президенту Франкліну Делано Рузвельту, він повідомив про поразку по радіо. Це настільки роздратувало Рузвельта, що він надіслав Дьюї телеграму сам і подякував йому «за виступ, який почув на радіо кілька хвилин тому».

Вибори оскаржували кілька разів — востаннє у 2000 році

Результати виборів оскаржували кілька разів. Одними з найбільш контроверсійних стали вибори 1876 року, під час яких кандидат від демократів Семюел Тілден змагався за президентське крісло з республіканцем Резерфордом Хейзом. На перший погляд, він перемагав. Тілден набрав на 260 тисяч голосів більше, ніж Хейз. У нього також було 184 голоси колегії виборщиків — для перемоги потрібно було 185.

Хейз відверто казав журналістам, що програв. Проте республіканська партія оскаржила законність голосування у трьох штатах — Луїзіані, Флориді та Південній Кароліні — і відправила до них спеціальних спостерігачів та федеральні війська. Більшість голосів за Тілдена визнали недійсними, а створена Конгресом спеціальна двопартійна Електоральна комісія присудила перемогу Хейзу — він набрав 185 голосів колегії виборщиків, а Тілден — 184.

Агітаційні плакати виборчої кампанії 1877 року.

Wikipedia

Демократи відверто говорили про те, що вибори були нечесними, але погодилися на компроміс — їх запевнили, що якщо Хейз стане президентом, то виведе війська з півдня і закінчить Реконструкцію. У червні 1877 року Тілден офіційно визнав свою поразку.

Суперечливими були й результати виборів 2000 року. Тоді кандидат від демократів і тогочасний віцепрезидент Альберт Ґор спершу погодився передати владу Джорджу Бушу, однак згодом передумав і зателефонував супернику, щоб узяти свої слова назад.

На той час губернатором Флориди був Джеб Буш — молодший брат кандидата від республіканців. Він переконав Джорджа, що штат проголосував за нього. Про перемогу Буша оголосили всі телеканали. Дзвінок Ґора став для нього несподіванкою.

Тримаючи в руці переможну промову, Буш перепитав: «Я правильно тебе розумію? Ти телефонуєш мені, щоби взяти свої слова назад?»

На що Ґор сказав, що Джеб «вирішує далеко не все». Бюлетені у Флориді перераховували 36 днів, однак 12 грудня Верховний суд зупинив підрахунок і присудив перемогу Бушу — він набрав на 537 голосів більше. Ґору довелося змиритися з поразкою.

Церемонія інавгурації Джорджа Буша — молодшого, 20 січня 2001 року.

Mark Wilson / Staff; Wally McNamee / Contributor

Колишній віцепрезидент Сполучених Штатів Аль Ґор потискає руку новому віцепрезиденту Діку Чейні, 20 січня 2001 року. 

David McNew / Staff

У штабі Дональда Трампа кажуть, що навіть не розглядають визнання поразки — там звинувачують демократів у шахрайстві та готують судові позови

Як свого часу Альберт Ґор, чинний президент США Дональд Трамп не поспішає визнавати перемогу свого суперника Джо Байдена. Він звинувачує демократів у «великому шахрайстві».

Після того як низка ЗМІ дійшли висновку, що Байден переможе у виборах, Трамп заявив, що кандидата від демократів «офіційно не затвердили переможцем у жодному штаті, не кажучи вже про штати, які вагаються, де буде обов’язковий перерахунок голосів».

У понеділок низка ЗМІ повідомили, що дружина Дональда Трампа Меланія, а також його зять і один з найближчих радників Джаред Кушнер закликали його визнати поразку на виборах.

Дональд Трамп разом з дружиною Меланією.

The White House / Flickr

Проте Джейсон Міллер, старший радник передвиборчого штабу Трампа, каже, що насправді погоджуватися з перемогою Байдена наразі ніхто не планує. Натомість прихильники Трампа планують оскаржувати результати та «розслідувати всі випадки шахрайства».

Відомо, що перерахунок голосів точно буде у Джорджії, де Байден лідирує на 14 000 голосів. Команда Трампа також намагається добитися перерахунку в Аризоні та Пенсильванії.

Змінити результати в одному штаті Трампу буде недостатньо. Навіть якщо припустити, що йому вдасться перемогти в Пенсильванії та Джорджії, Байдену вистачить Невади й Аризони, щоб набрати потрібні для перемоги 270 голосів виборщиків.

Трамп неодноразово казав, що визнає перемогу Байдена лише за умови, якщо про це оголосить Верховний суд США. Однак за американським законодавством він не може розглядати жоден позов, поки його не розглянуть усі суди нижчих інстанцій: районні, федеральні, апеляційні тощо. Тож до Верховного суду справа може й не дійти.

Навіть якщо Трамп не визнає поразку, після 20 січня він втратить усі повноваження, а новим президентом стане Байден

Дональд Трамп має повне право вимагати перерахунку голосів у штатах, де результати з певної причини здаються суперечливими. Але його визнання перемоги Байдена не обов’язкове — це просто традиція, що не має жодних юридичних наслідків.

Оскарження результатів виборів — це формальний процес із суворими строками. До 8 грудня 2020 року штати мають затвердити остаточні результати голосування і призначити виборщиків.

До 14 грудня ті мають проголосувати за президента та віцепрезидента. Після цього голоси передадуть до Конгресу. Шостого січня Палата представників і Сенат повинні провести спільне засідання та підрахувати голоси виборщиків, а віцепрезидент Майкл Пенс — їх затвердити.

Якщо після цього Трамп не захоче залишати Білий дім, станеться ось що. Відразу після інавгурації Байден стане наступним президентом США, його накази буде виконувати Секретна служба — її агенти просто виведуть Трампа з приміщення.

Усе це буде можливим за кількох умов: якщо виборщики зможуть проголосувати, їхні голоси затвердять, а федеральні установи — включно з Конгресом, який затверджує результати — виконають усі потрібні процедури.

Адміністрація загальних служб (GSA) США досі не розпочала процес передачі влади — хоча зазвичай має це зробити, щойно стане зрозуміло, що кандидат у президенти набрав достатню кількість голосів для перемоги на виборах. Однак Секретна служба вже суттєво посилила охорону Джо Байдена.

Дональд Трамп на мітингу в місті Седар-Рапідс, штат Айова, 21 червня 2017 року.

Bloomberg / Contributor