Вибори в Маріуполі (знову) виграє Вадим Бойченко, якого пов’язують з Рінатом Ахметовим. Чинного мера підтримали близько 70% виборців, і ось чому. Короткий профайл

Старт карʼєри, «Метінвест» і перші вибори

Вадиму Бойченку 43 роки. Він народився і виріс у Маріуполі. За освітою — інженер. У 2001 році Бойченко закінчив Приазовський державний технічний університет і отримав диплом спеціаліста з транспортних технологій. У 2015-му став магістром з бізнес-адміністрування в Донецькому національному університеті.

Уся професійна кар’єра Бойченка до приходу в політику була пов’язана з металургією. У 1995 році, коли йому було сімнадцять, влаштувався слюсарем на металургійний комбінат «Азовсталь». Бойченко пропрацював там 15 років і зрештою став начальником відділу транспортних цехів.

У 2010 році, через кілька років після того як «Азовсталь» увійшла до складу «Метінвесту Холдингу» Ріната Ахметова, Бойченко влаштувався до холдингу начальником дирекції з персоналу. У 2013-му він перейшов на інше підконтрольне «Метінвесту» підприємство — Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (ММКІ), і два роки працював там заступником генерального директора і директором з персоналу та соціальних питань.

У 2013 році трудовий комітет комбінату імені Ілліча висунув його кандидатуру до виконкому Маріупольської міської ради — за Бойченка проголосували одноголосно. У 2015 році він вирішив балотуватися в мери Маріуполя і переміг із шаленим успіхом — набрав 72,8 відсотка голосів, у кілька разів більше за свого найближчого конкурента Юрія Тернавського.

Зв’язки з Ахметовим, статки і популярність серед містян

Перемога Бойченка для багатьох стала несподіванкою — до виборів він майже не брав участі в житті міста. Мер Маріуполя вважає, що переміг, бо дослухався до людей: «Я пішов у кожен двір, спілкувався з людьми. У мене було від шести до десяти зустрічей на день. Я отримував зворотний звʼязок». Проте місцевий активіст Дмитро Чічера вважає, що переміг не стільки Бойченко, стільки «Метінвест»: «Ресурс, піар, гроші та ЗМІ Ахметова зробили свою справу. Голосували за свого. Голосували за представника заводу».

Опинившись на посаді мера, Бойченко зробив своїми заступниками кількох колишніх працівників холдингу, які потрапили до міської ради за списками «Опозиційного блоку». Він не приховує, що маріупольська влада має партнерські відносини з «Метінвестом», проте будь-які особисті зв’язки з Рінатом Ахметовим заперечує. За його словами, він жодного разу не зустрічався з олігархом, а спілкування між ними — мінімальне.

Утім, декларації розповідають іншу історію. У 2016 році, через рік після того як Бойченко став мером, його дружина Галина влаштувалася до «Метінвесту». До цього вона була домогосподаркою, проте лише за один рік роботи в холдингу заробила 2 мільйони 954 тисячі гривень. У декларації Бойченка за 2019 рік суми ще більші, також у ній зазначено, що Галина є власницею квартири в Києві вартістю у 6 мільйонів гривень, паркомісця за 530 тисяч гривень і двох автівок: INFINITI за 1,6 мільйона і Ford Mustang за один мільйон гривень. Якщо мер Маріуполя у 2019 році заробив пів мільйона гривень, то Галина — майже 13 мільйонів.

Хорошу заробітну плату в «Метінвесті» отримують також родичі чинного секретаря міськради Степана Махсми і заступників мера. За словами Дмитра Чічери, подібна практика називається «гібридною корупцією» і саме вона допомагає Ахметову зберігати вплив у регіоні.

Також Бойченка з Ахметовим пов’язує ще одна справа, що стосується так званих тендерних махінацій. За інформацією руху «Чесно», у 2019 році влада Маріуполя виділила майже два 2 мільйони гривень на те, щоб оформити річну передплату на газету «Приазовский рабочий». Це ЗМІ належить Рінату Ахметову.

Згідно з українським законодавством, якщо вартість товарів чи послуг перевищує 200 тисяч гривень, а вартість робіт — 1,5 мільйона, придбати їх можна тільки за умови проведення тендеру. Проте у випадку з передплатою на газету жодного тендеру не було.

Попри усе це, Вадим Бойченко має неабияку підтримку в місті. За останні п’ять років він запровадив реальні зміни в Маріуполі. У 2017 році місто отримало стратегію розвитку, метою якої було за п’ять років зробити його «вітриною відновленого Донбасу».

Реалізовувати стратегію почали того ж року. За 2017—2019 роки місцева влада провела капітальний ремонт багатьох доріг і тротуарів. У міста з’явився новий громадський транспорт — лише у 2017 році міська влада закупила 30 трамвайних вагонів, 7 тролейбусів і 14 автобусів. Також придбали нову техніку, щоб прибирати місто взимку.

У Маріуполі відремонтували кілька лікарень, почали ремонтувати школи та впроваджувати інклюзивну освіту для дітей з особливими потребами. У 2019 році в Маріуполі з’явилися соціальний офіс — «Мультицентр», а також центр розвитку ІТ-стартапів — 1991 Mariupol. У 2019 році в Лівобережному районі міста завершили реконструкцію парку «Веселка» (там висадили понад 100 тисяч тюльпанів). Центр міста, зокрема Театральну й Адміністративну площі, модернізували та обладнали ілюмінацією.

У липні цього року соціологічна група «Рейтинг» опитала мешканців Маріуполя про те, наскільки вони задоволені змінами у країні та місті. Ситуацією у країні задоволені лише 16 відсотків, у місті — 53. Зараз Маріуполь — шостий у рейтингу найкомфортніших для життя міст України та випереджає Київ і Львів.

Екологічна криза, ребрендинг партії та передвиборчі обіцянки

Критикують Бойченка здебільшого через екологію. У Маріуполі — найбрудніше у країні повітря. Найбільше шкоди місцевій екології завдають саме «Азовсталь» і Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча. Бойченко визнає, що промислове забруднення є проблемою, але здебільшого фокусується на комунальній екології — вивезенні сміття та підвищенні якості питної води.

«Метінвест» самостійно ухвалює рішення щодо того, чи робити свої комбінати більш екологічними. Такі рішення є: ще у 2012 році компанія виділила на це близько 270 мільйонів доларів, на «Азовсталі» зупинили агломераційну фабрику і реконструювали частину доменних печей. Аглофабрику на комбінаті імені Ілліча теж модернізують.

Однак одне з найшкідливіших виробництв у місті — коксохімічний завод «Азовсталі» — продовжує працювати. Нещодавно Бойченко сказав місцевому виданню 0629.com.ua, що «Метінвест» планує перенести завод на Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча. Проте в холдингу зазначають, що остаточно ще нічого не вирішили.

Члени партії Вадима Бойченка кажуть, що місцева влада просто не має важелів впливу на металургійні підприємства. Екоактивісти заперечують: Бойченко, наприклад, міг би підняти ставку податку на користування землею для комбінатів, допоки вони не модернізують підприємства. Але мер не хоче йти проти підприємств Ахметова.

Під час парламентських виборів 2019 року Вадим Бойченко був у першій п’ятірці «Опозиційного блоку», але згодом дистанціювався і створив партію «Блок Вадима Бойченка». Напередодні місцевих виборів її підтримали співвласник «Метінвесту» Вадим Новинський і партія «Наші», яку заснував колишній однопартієць Бойченка Євгеній Мураєв.

На думку маріупольської журналістки і керівника інформаційного проєкту 0629.com.ua Анни Романенко, партію створили заради ребрендингу, оскільки парламентські вибори довели, що «Опозиційний блок» втратив рейтинги.

Стратегія, схоже, спрацювала. За попередніми результатами, партія Бойченка набрала 45,96 відсотка голосів на виборах до міської ради. Найближчий конкурент — ОПзЖ із 30,69 відсотка. Сам Бойченко за результатами екзит-полів набрав 69,05 відсотка голосів і переміг ще в першому турі.

Судячи з передвиборчої програми Бойченка, на посаді мера він планує модернізувати медицину, зробити Маріуполь містом нових можливостей, зокрема створити ІТ-кластер і відкрити першу ІТ-школу, а також трансформувати його та Приазов’я в новий туристичний центр. Про промислові викиди у програмі взагалі не йдеться. Натомість містянам обіцяють питну воду з-під крана, як у Європі, розвиток комунальної екології та переробку сміття.