Наркокартель відправив саморобний підводний човен і трьох моряків через Атлантику з кокаїном на 100 млн доларів. Вони ледь не загинули й ледь не втекли від поліції — переказуємо матеріал WSJ

Рано вранці наприкінці листопада 2019 року в скелястій бухті працівники іспанської поліції спостерігали, як неподалік від берега троє чоловіків вилізли з люка підводного судна незвичної конструкції. Потім судно повільно пішло на дно, а чоловіки попливли до берега. Тут поліція затримала двох із них. Третього знайшли за кілька днів.

Коли через два дні затонуле судно відбуксирували до найближчого порту, то на його борту виявили близько трьох тонн колумбійського кокаїну на суму приблизно 100 мільйонів доларів. Так європейські правоохоронці вперше затримали саморобний підводний човен наркоторговців, який перетнув Атлантичний океан.

Картелі Південної Америки постійно намагаються знайти нові маршрути контрабанди кокаїну на свої основні ринки — Європу та США. Колумбійські наркобарони використовували саморобні підводні човни для доставки кокаїну в Центральну Америку ще з 1990-х. Будували їх зазвичай на таємних базах у джунглях. Їхня собівартість приблизно мільйон доларів за штуку, але тільки за один рейс такі судна могли перевозити наркотиків на суми в сотні разів більші.

Підводний човен колумбійських наркокартелів, здатний перевозити близько 8 тонн кокаїну. Місцева поліція виявила його в 2011 році;

Miami Herald / Contributor / Getty Images

Саморобний підводний човен, здатний перевозити кілька тонн кокаїну. Виявлений у річковій притоці поблизу кордону Еквадору та Колумбії в 2010 році.

Wikimedia

Такі підводні човни мають невелику глибину занурення — близько чотирьох з половиною метрів. Більшість суден не можуть занурюватися під воду повністю, однак пофарбовану в сірий колір рубку, що ледь видніє над водою, помітити на тлі горизонту практично неможливо. Будують наркосубмарини кустарно, часто використовують легкі композитні матеріали, як-от пластмасу та скловолокно. Тому їх майже неможливо виявити за допомогою гідролокатора або радара. Плавати на таких підводних човнах небезпечно, за що вони отримали прізвисько «водяні труни».

Зараз такі наркосубмарини рідко дістаються до США — насамперед через дії американської берегової охорони. Свою роль також зіграли й мексиканські картелі, яким вигідно, щоб колумбійці возили наркотики через їхню територію.

Але найголовніше — за словами представників американського Управління з боротьби з наркотиками, в останні роки саме Європа стала найбільшим світовим ринком збуту кокаїну. Більшу частину переправляли у великі морські порти в контейнерах з іншими легальними товарами, наприклад, із фруктами. Але про те, що кокаїн можуть перевозити через Атлантичний океан на підводних човнах, ходили тільки чутки. І наркосубмарина біля берегів Іспанії стала першим їхнім підтвердженням.

Правоохоронні органи Іспанії, США та інших країн витратили майже рік, щоб зʼясувати маршрут цього підводного човна та історії членів екіпажу. Їхнє сіре судно зі скловолокна побудували на території з охороною, прихованій густим тропічним лісом, неподалік від бразильського міста Макапа в гирлі Амазонки. У жовтні 2019-го сюди прибув екіпаж. Пілот і механік були з Еквадору. Їм заплатили завдаток, кілька тисяч євро, решту суми вони мали отримати після повернення.

«Капітаном» був Агустін Альварес із іспанського міста Віго, який у разі успіху заробив би сотні тисяч євро. У нього були навички морської навігації та звʼязки з іспанською мафією. В Альвареса не було судимостей, повʼязаних із наркотиками. У поліції підозрюють, що до цього він був причетний до торгівлі людьми.

Наприкінці жовтня наркосубмарина спустилася Амазонкою в океан. Біля берегів Бразилії на швидкісних катерах доставили 152 пакунки з кокаїном, які завантажили на борт. Після цього екіпаж узяв курс на Іспанію, що була на відстані приблизно шести з половиною тисяч кілометрів. Понад 20 днів екіпаж провів у тісному відсіку разом з пакунками кокаїну, затиснутими між гуркітливим дизельним двигуном і баками з приблизно 20 тисячами літрів пального. З припасів у них були печиво, шоколадні цукерки й вода. Під час подорожі в підводного човна зламалася система вентиляції. Тому, щоб не задихнутися, екіпаж був змушений відкрити люк, через що вони ризикували затонути.

Пʼятнадцятого листопада іспанська поліція отримала інформацію від своїх британських колег, що невпізнане судно з кокаїном перетинає Атлантику. Однак через три дні наркосубмарина непоміченою підійшла до південно-західного узбережжя Іспанії. Тут кокаїн планували перевантажити на швидкісні катери, але це виявилося неможливим через сильний шторм.

Екіпаж чекав два дні, а потім, обігнувши Португалію, вирушив на північ, в іспанський регіон Галісію поблизу мису Фістерра. Тут вантаж мала забрати рибальська шхуна. Але вона так і не зʼявилася, побоюючись поліції, яка посилила патрулювання узбережжя.

В екіпажу закінчувалася їжа та пальне. Тоді Альварес придумав план — затопити судно на мілководді, щоб або забрати вантаж пізніше, або довести колумбійським та іспанським наркобаронам, що він його не вкрав. Вони попливли на південь, у район порту Віго. Тут Альварес займався дайвінгом і прекрасно знав узбережжя з маленькими затишними бухтами. Він зателефонував знайомому у Віго й попросив привезти в умовлене місце три комплекти одягу та взуття, їжу й воду, ліхтарики та нову SIM-карту для себе.

Цю розмову перехопила поліція. Уже кілька днів близько 250 офіцерів на машинах, човнах і гелікоптерах прочісували узбережжя, проте підводний човен не вдавалося виявити. «Ми приблизно знали, де вони, але через шторми знайти їх не могли», — каже капітан Франсіско Торрес із Національної гвардії Іспанії.

Уранці 24 листопада патруль зупинив машину, в багажнику якої були три комплекти одягу. Правоохоронці відпустили водія і простежили за ним до однієї із заток. Тут вони побачили судно, що стояло приблизно за 100 метрів від берега. Потім команда відкрила нижні клапани, щоб затопити його. І тут зʼясувалося, що двоє еквадорців майже не вміють плавати. «Вони б загинули, якби іспанець їм не допоміг», — сказав один із офіцерів, який брав участь в операції.

Обох еквадорців заарештували, коли вони, знесилені, намагалися віддихатися на березі. Альваресу вдалося втекти. Через пʼять днів його знайшли в одному з невеликих деревʼяних будинків неподалік. Спочатку він заперечував причетність до наркоторгівлі, кажучи, що простий рибалка. Але потім зізнався й зі словами «усе скінчено» накинувся на їжу й воду, яку принесли працівники поліції.