У нас одразу обірвався ліфт, [вибухова] хвиля пройшла, і затрясся будинок. Мій будинок розташований за пʼять кілометрів від місця вибуху. Я живу на шостому поверсі. Потім все це затихло, будинок перестав хитатися, але вибухнуло вдруге, і вибуховою хвилею вибило всі вікна. Усі вікна винесло, усе зруйновано. Дуже багато людей поранені просто склом, уламками. Деяким потрапило в шию, перерізало її. Повмирали люди.
Зараз немає ніяких волонтерських місій, ніяких організацій, люди не збираються — нічого не відбувається. Люди виходять хаотично на вулиці, дивляться, розглядають, намагаються когось знайти, цікавляться, телефонують один одному, знімають відео. Уряд поки нічого не робить. Людей просять за можливості приїхати здати кров. Ніяких поки рухів якихось волонтерських у них немає.
Місто зачепило дуже сильно, всюди руйнування, тому що Бейрут маленький. Від того, яким потужним був вибух, і від удару вибухової хвилі практично скрізь усе [зруйновано]. У квартирах повилітали двері, ліфти обірвалися, меблі попадали. Таке практично в кожному будинку.
Влада поки що ні з яким офіційним зверненням чи рекомендаціями не зверталася. Усе це люди роблять самотужки. Переважно зараз швидкі їздять, армійські вертольоти всюди літають, скидають воду на пожежу, яку досі не загасили. Звернення з боку влади буде пізніше, але вона гальмує.
Нічого не зрозуміло. Там [у порту] все зметено, все знесено, [влада] намагається зібрати людей. Кажуть, що в Бейруті ще не було таких руйнувань. У них тут війна була, всяке таке, але такого у них ще не було.
Паніки зараз в місті немає, люди просто у шоковому стані. Запасатися [гречкою і консервами] ніхто не біжить по супермаркетах. Усе нормально. Телебачення є, інтернет є, електрика є — її спочатку не було, тут усе працює на генераторах. Ось зараз ми дивимося телевізор — це все генератори. Якби їх не було, була б жопа. Вода теж є. Найголовніше — ліванська влада у прострації: жодних порад, жодних рекомендацій.