«Спочатку кава, потім «Альфа», за ними журналісти. Якщо вибух — одразу на підлогу». СБУ знадобилося понад дві години, щоб затримати «київського терориста». Як операція виглядала зсередини — репортаж

Автори:
Євген Спірін, Марія Жартовська
Редактори:
Гліб Гусєв, Катерина Коберник
Дата:

Кароліна Ускакович / Артем Марков / «Бабель»

Опівдні понеділка, 3 серпня, 32-річний Сухроб Карімов зайшов у відділення Універсал Банку у київському бізнес-центрі «Леонардо». Він оголосив, що в його рюкзаку лежить вибухівка і що він захоплює працівників у заручники. Через кілька хвилин вулицю оточила поліція — тоді Сухроб зажадав, щоб до нього привезли журналістів. Карімов не вимагав грошей чи транспорту, але наполягав, що повинен пояснити свої дії на камеру. Операцією зі звільнення заручників керували співробітники СБУ — вони і викликали журналістів на місце подій. Головний редактор «Бабеля» Євген Спірін і кореспондент Марія Жартовська приїхали до відділення банку і дві години спостерігали, як СБУ готує та проводить операцію. Останню заручницю звільнили о 15:00, а Сухроба Карімова затримали. Ось як це відбувалося.

О першій годині дня, коли новина про терориста вже зʼявилася в усіх медіа, Марія Жартовська вирішила дізнатися подробиці ситуації в одного зі своїх джерел в СБУ. Замість коментаря їй запропонували приїхати на місце подій — мовляв, зловмисник вимагає журналіста, «а краще двох». Марія Жартовська і Євген Спірін вирушили до банку. До цього часу вулиці навколо бізнес-центру «Леонардо» вже перекрила і оточила поліція. Журналістів не пускали далі огорожі на розі вулиць Володимирської та Богдана Хмельницького. Від перехрестя до Хрещатика тягнувся затор. Спіріну довелося вийти з таксі та піти пішки, Жартовська йшла з редакції — на вулицях, прилеглих до Богдана Хмельницького, швидко утворився затор. До «Леонардо» йшов і журналіст «Громадського» Богдан Кутєпов. Біля оточення нас із журналісткою «НВ» зустрів співробітник СБУ і провів за загороджувальну стрічку, Кутєпов залишився за периметром.

«Бабель»

«Бабель»

Через дорогу від відділення банку, яке захопив «терорист», розташована Шевченківська районна адміністрація — там розмістили штаб операції. У холі будівлі з колонами юрмилися люди: поліція, Національна гвардія, журналіст телеканалу ZIK Андрій Лащ, знімальні групи «1+1» і «112». Чоловік у синій футболці проводив інструктаж. Це генерал-майор Олег Головаш — начальник Головного управління СБУ в Києві та області, він відповідає за планування операції.

— Значить так, панове журналісти. Пояснюю: він висуватиме вимоги, а ви кивайте. Нехай озвучує, що йому там потрібно. Як працювати, я вам розповім згодом. Наше завдання наступне — створити натовп, дезорієнтувати терориста і знешкодити його, коли він забариться. Головне — не робіть різких рухів.

«Бабель»

Щойно закінчився інструктаж, з-за колони зʼявляється захеканий Кутєпов:

— Я стрічку підняв і як побіг! Поки ніхто не бачив. Біжу, раз слідом ніхто не кричить — значить, можна. Зайшов до будівлі. Хотів зверху вулицю сфоткати, піднявся на поверх, а там снайпер. Вирішив не фоткати.

У холі стає ще більше людей, чоловік у синій футболці запрошує всіх у кімнату для нарад. До кімнати заходять журналісти, патрульні, рятувальники, пожежники, Нацгвардія, співробітники «Альфи», глава патрульної поліції Юрій Зозуля. Головаш просить всіх сісти.

— Так, у нас тут повинні залишитися тільки керівники груп. Решту прошу вийти. Зараз будемо плануватися. Журналісти, ви підете всередину будівлі. З вами підуть співробітники «Альфи». Вони начебто теж журналісти. Бейджики ми їм вже друкуємо. Одна з вимог загарбника — щоб все було в прямому ефірі. Але не починайте стримити, поки ми не скажемо, що можна. Поки ви ставитиме запитання, співробітник «Альфи» захопить терориста. Є інформація, що до його ноги привʼязаний трос і якщо він ногою смикне — усе вибухне. Тому, щойно ми крикнемо: «Лягай», одразу падайте на землю.

Інший співробітник СБУ з ноутбуком у величезній валізі доповідає:

— Товаришу генерал, ми встановили звʼязок. Ну, тобто підключилися до вебкамер усередині. Тепер ми можемо все бачити.
— І де це ми можемо бачити? Ви що, в інтернет транслюєте?
— Чому в інтернет. Усе секретно. Ми у Viber нам транслюємо.

Прес-служба Служби безпеки України

Головаш схвально киває і продовжує інструктаж:

— Так, журналісти, потрібна ваша згода на участь в операції, що ви усвідомлюєте ризики і все інше. Усі згодні?

Журналісти мукають. Усі згодні.

— Добре. Поїхали далі. Заходимо групою, перший йде той, хто несе каву. Терорист попросив дві кави. Потім за ним йдуть ряжені, а за ними йдуть журналісти, тобто справжні журналісти. Розсідаємося, ставимо запитання, транслюємо все. На вулиці будуть спецпризначенці СБУ, пожежники і рятувальники. Рації у всіх є?

Встає людина в цивільному одязі:

— Ні, товаришу генерал, рацій немає у підрозділів...
— Тобто немає рацій? Ну, так видайте їм рації, або де?
— Є! Видам.

Дістаю телефон, щоб зняти нараду, ззаду по спині мене плескає чоловік у формі:

— Хлопче, не треба тут стримити. У нас секретна операція. В ефір можна тільки за командою, коли все буде готово.

Ховаю телефон. У Головаша дзвонить телефон, він відповідає на дзвінок:

— Так, слухаю. Так! Зрозумів, прийняв.

2.

Кореспондентка «Бабеля» Марія Жартовська прийшла на місце, але не змогла пройти через оточення. Сюди ж, на Богдана Хмельницького приїхав мінібус з військовими номерами. Двоє чоловіків у військовій формі почали встановлювати апарат, який, найімовірніше, глушить звʼязок. Коментарі журналістам ні вони, ні поліцейські не давали.

«Бабель»

До оточення прорвався літній чоловік із маскою на підборідді. Він ставав перед камерами, голосно обурювався і вимагав дати йому слово.

— Я тут чотири місяці зарплату не отримую, покажіть це! Це все Зеленський!

Журналісти відмахувалися від нього, поліцейський у жилетці «Поліція діалогу» намагався чоловіка заспокоїти. До перехрестя підʼїхав величезний сірий автомобіль із написом «Поліція спеціального призначення». Пенсіонер не вгамовувався:

— Скільки камер! Це на які гроші у вас всі ці камери! Землю йдіть орати!
— А що ж ви її не орете? — не витримав один з журналістів.
— Я?! Я орав!

3.

У кімнаті для нарад генерал поговорив по телефону.

— Перший дзвонив. Пора починати, за 10 хвилин. Ще раз все перевіряємо: хто прикриває, хто накриває. Спочатку кава, потім «Альфа», за ними журналісти. Якщо вибух — одразу на підлогу. Головне — не зробіть так, щоб у нього замість одного заручника стало десять і він не зажадав мільйон доларів і літак у «Борисполі». Наше завдання — звільнити заручницю, співробітницю банку, а не дати йому можливість полетіти з країни. Рації є?

Зі стільця знову встає та сама людина в цивільному:

— Ні, товаришу генерал, рацій немає у наступних підрозділів...
— Ви що, знущаєтесь? Я сказав забезпечити всіх раціями, щоб у руках тримали. А ще потрібен ноутбук, телефон і автобус. Це є?
— Ні, товаришу генерал.
— Так що ж це таке!

Головаш, а слідом за ним і всі інші керівники груп виходять у хол, за ними йдуть журналісти. На виході з будівлі стоять кілька спецпризначенців з автоматами і в повній амуніції. Головаш ще раз пояснює, що і як робити:

— Виходимо зараз, перетинаємо вулицю, підходимо до будівлі, за командою заходимо у відділення банку. Далі ви знаєте. Уперед.

«Бабель»

Спецпризначенці відкривають двері та йдуть до будівлі бізнес-центру. За ними колона журналістів. У будівлі центру вже стоять кілька спецавтомобілів, пожежна машина, вулиця оточена, вдалині на перехресті Хмельницького та Володимирської товпляться журналісти та роззяви. Головаш підводить нас до центрального входу до «Леонардо» і показує на двері збоку:

— Нам ось туди. Заходимо, але за командою. А тепер рахуємо, скільки нас? Раз, два, три, чотири, пʼять, шість, сім, вісім... Разом — 13. Як апостолів. Давай вперед з камерою.

Уперед проходить людина, тупцює на місці, оступається. Головаш невдоволено дивиться на нього:

— Так, зрозуміло, інший піде.

У цей час людина у цивільному, схоже теж із СБУ, звертається до співробітника:

— Толя, ти довбой*б, відійди в сторону, іншого знайдемо.

Спецпризначенець відчиняє бічні двері і запускає всередину журналістів. Головаш рахує, скільки зайшло, і йде. Коли заходять журналісти «112», ZIK, інший співробітник СБУ перегороджує шлях мені, журналістці «НВ» Олені Пашковській і Богдану Кутєпову:

— А ви всередину не підете.
— Це чому це? Ми теж хочемо терориста подивитися, самі покликали.
— Тому що не підете і все! Ви ж не ZIK.

За пʼять метрів від входу в бізнес-центр товпиться КОРД. Один зі співробітників кричить: «Трансляха пішла». СБУшники дістають телефони і включають стрим телеканалу зсередини будівлі. На відео загарбник Сухроб Карімов сидить у відділенні банку, а журналісти ставлять йому запитання. Терорист каже, що незадоволений президентом Володимиром Зеленським і хотів би, щоб планетою керував «Святий Дух», тобто він сам.

Ліворуч від будівлі шикуються спецпризначенці, вони готуються зайти всередину — на допомогу «Альфі», яка скрутить терориста. За спецназом одразу вибухотехніки. Вони повинні перевірити, чи немає в будівлі вибухівки. Один з журналістів всередині підтверджує, що у Карімова на нозі трос, який привʼязаний до бомби.

«Бабель»

«Бабель»

Ми все ще намагаємося пройти всередину, але СБУшник нас не пускає.

— Відійдіть на безпечну відстань, нічого тут стояти, зараз почнеться секретна операція, ніхто не повинен знати про неї. Он спецпризначенці вже біля будівлі. Це таємно і не потрібно знімати. Ніхто не повинен знати про штурм.

У цей час в ефірі ZIK, який включений у СБУшника на телефоні, ведуча говорить: «Отже, зараз «Альфа» починає штурм!» Із будівлі вибігають журналісти, хтось кричить: «Стріляти, стріляти!» Кореспондент ZIK Андрій Лащ, спотикаючись, відбігає на пару метрів від дверей, у будівлю забігають спецпризначенці. Лащ одразу ж включається в прямий ефір: «Зараз ми вам покажемо, як затримують київського терориста! Це прямо в ефірі!» Із дверей банку виводять Карімова, журналісти знімають, фотографують. Терориста запихають у синій мікроавтобус і вивозять. Лащ з оператором підходить до Головаша і начальника Київської поліції Андрія Крищенка:

— Ну, ви, прямо сказати, на 12 відпрацювали! На пʼятірку! А от скажіть, могли б його ліквідувати, якби довелося?

Головаш киває:

— Спасибі. Ми робимо все для безпеки.

Із будівлі, слідом за спецпризначенцями, вийшла начальниця відділення банку Наталя Чучупака. Це вона майже три години розмовляла із Карімовим. За її словами, він прийшов у відділення близько 12:00, погрожуючи, що в його сумці вибухівка. Чучупака спочатку подумала, що це жарт.

— Сказав, що потрібно викликати поліцію, тому що у нього бомба. Я взагалі подумала, що це жарт. Грошей він не вимагав.

Чучупака розповіла, що спочатку Карімов поводився «трохи агресивно», але потім його поведінка змінилася, і вони «говорили про погоду, зірки і тварин». Журналіст Богдан Кутєпов засмутився, що так і не зміг зайти всередину:

— Може, ми пиками не вийшли.

«Бабель»

Увесь цей час за огорожею стояли журналісти, яких взагалі не пустили до будівлі. До них вийшов «уповноважений представник СБУ» Сергій Пунь — заступник керівника з питань реформування СБУ:

— Операція проведена успішно, зловмисник затриманий.

Пунь про всяк випадок кілька разів наголосив, що керівництво спецоперацією взяли на себе СБУ в координації з Національною поліцією. На всі інші запитання журналістів, які ті ставили навперебій, Пунь не відповів. Близько 15:15 поліція зняла оточення, вибухотехніки підтвердили, що вибухівку не знайшли. Журналісти включалися в ефіри і писали перебивки до вечірніх сюжетів. «Толя», якого не пустили в будівлю, стояв поруч із сумним обличчям. Його колега по службі штовхав ліктем у бік:

— Ось, Толя! Я говорив, що ти довбой*б. Могли б щас у тебе всі інтервʼю брати.