Олександр Курдінович захищав суспільну мораль за Ющенка і навчав журналістів «правильно» розповідати про Януковича. Що він робить в Офісі Зеленського — короткий профайл

Старт карʼєри, робота з Едуардом Прутніком і прихід до Держкомтелерадіо

Олександру Курдіновичу 43 роки. Про перші етапи його життя та карʼєри відомо мало. Народився в Молдові, закінчив економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 1998 до 2000 року працював у Нацагентстві з питань розвитку та європейської інтеграції, міністерствах економіки та зовнішньоекономічних звʼязків. Із 2000 до 2004 року завідував відділом в управлінні економічної політики Адміністрації президента (АП) Леоніда Кучми.

Після Помаранчевої революції, у 2005 році Курдінович разом із радником премʼєр-міністра Віктора Януковича Едуардом Прутником заснував експертно-аналітичний центр «Соціум». Офіційно він проводив дослідження «з найважливіших напрямів і проблем українського суспільства, щоб сприяти захисту національних інтересів України». Керував правлінням центру Прутнік, Курдінович був його заступником.

Згадуючи спільну роботу, Прутнік каже, що його колишній підлеглий був справним, володів англійською і мав аналітичний склад розуму. «Він із тих, кому дав доручення і можна забути, — розповідає він «Бабелю». — У його особі влада отримала цінного співробітника».

У вересні 2006 року, за президента Віктора Ющенка, Прутнік став головою Держкомтелерадіо, а Курдінович знову посів місце його заступника. У 2007-му він очолив Нацкомісію з питань захисту суспільної моралі, змінивши на цій посаді віцепремʼєр-міністра Дмитра Табачника. Після приходу Курдіновича комісію критикували за те, що в її складі не залишилося жодного представника громадських організацій — лише посадовці та члени держструктур.

Влітку 2007 року в Курдіновича стався конфлікт із тодішнім головою Харківської обласної телерадіокомпанії Зурабом Аласанією — Держкомтелерадіо несподівано вирішило перевірити роботу регіональної філії. В акті за результатами перевірки від 11 липня 2007 року ревізори фактично скаржилися на те, що Харківське відділення прагне підвищити свою конкурентоспроможність і це заважає виконувати першочергові завдання обласної телерадіокомпанії. У підсумку Курдінович викликав Аласанію до Києва і попросив написати заяву про звільнення за власним бажанням. Аласанія згадує, що нічого підписувати не став, повернувся до Харкова і ще два роки пропрацював на тій самій посаді.

Після перемоги Януковича на виборах президента, у вересні 2010-го Курдінович став в. о. голови Держкомтелерадіо, а в 2011 році очолив його.

Курдінович не був публічним чиновником і неохоче спілкувався з журналістами. В інтервʼю «Детектору медіа» він розповідав, що його мета — за рік підготувати законопроєкт про суспільне мовлення, на практиці запустити закон «Про доступ до публічної інформації» та реалізувати програму «Українська книга».

Денис Іванеско, колишній глава пресслужби АП Януковича, розповідає, що зробити доступ до публічної інформації більш прозорим Курдіновичу вдалося. Багато в чому — завдяки правкам Держкомтелерадіо до законів, які стосувалися службової інформації. У закону, за словами Іванеска, було багато критиків: посадовці, наприклад, стверджували, що за пʼять днів відповісти на запити журналістів неможливо (це була одна з норм закону). Переконати владу у зворотному Курдінович зміг на засіданні у першого віцепремʼєра Валерія Хорошковського. На цій зустрічі, згадує Іванеско, голова Держкомтелерадіо багато розповідав про досвід США та інших західних країн.

Серед заслуг Курдіновича Іванеско також називає початок роздержавлення комунальних ЗМІ та закон «Про суспільне мовлення», який писали в Держкомтелерадіо.

Скандал із «Зеонбудом» і темники для регіонів

Курдіновича часто критикують за те, що він лобіював інтереси компанії «Зеонбуд» — оператора ефірного цифрового телебачення. У 2011 році Держкомтелерадіо і Нацрада з питань телебачення і радіомовлення рекомендувала «Зеонбуду» закодувати телесигнал. Це, на думку чиновників, повинно було допомогти ринку боротися з піратами. Після кодування глядачам потрібно було купити спеціальні тюнери, які продавав «Зеонбуд». У підсумку компанія мала отримати великий прибуток і фактично контроль над центральними каналами країни. Багато гравців ринку побоювалися, що якщо інформполітика каналу не сподобається владі, «Зеонбуд» його просто «вимкне». Своїх кінцевих бенефіціарів компанія ретельно приховувала, тому, а також через активний лобізм її інтересів владою, багато ЗМІ й учасники ринку повʼязували «Зеонбуд» із «сімʼєю» Януковича.

У березні 2012 року Курдінович фігурував у ще одному скандалі. Як голова Держкомтелерадіо, він розіслав листи з поміткою «терміново» генеральним директорам обласних і регіональних держтелерадіокомпаній. За два дні він вимагав створити або адаптувати теле- і радіоформати та «запустити спеціальні лінійки програм за участю керівників або представників органів місцевої влади, відомих фахівців і експертів». Програми повинні були розповідати про соціальні ініціативи Віктора Януковича і виходити в ефір щонайменше двічі на тиждень. Відзвітувати про результати Курдінович просив своєму підлеглому — Олександру Поливачу. Той формував і надсилав у регіони перелік тем, про які медійники мали розповідати у вечірніх новинах.

Коли журналісти опублікували копії цих листів і звинуватили відомство Курдіновича у створенні темників, він заявив, що крамоли в цьому немає, а «соціальні ініціативи президента критично важливі... І як можна детальніше і конкретніше наші громадяни мають бути поінформовані та знати про ці ініціативи». До того ж Курдінович пообіцяв, що це не перший і не останній такий лист, а все, що Держкомтелерадіо проситиме, є обовʼязковим до виконання як частина держзамовлення.

На посаді голови Держкомтелерадіо Курдінович пропрацював три роки — парламент звільнив його в березні 2014-го. Чим він займався після Євромайдану — нам зʼясувати не вдалося. Разом із колишнім депутатом від Партії регіонів Давидом Жванією Курдінович заснував громадську організацію «Інститут ядерної, енергетичної та техногенної безпеки». Чим вона займалася — невідомо. Ми спробували звʼязатися зі Жванією, але на дзвінки «Бабеля» він не відповів.

Робота в ОП

Про те, що Курдінович співпрацює з владою, ми випадково дізналися з листа заступника голови Офісу президента Кирила Тимошенко. У ньому він просив голів обладміністрацій правильно розповідати про програму президента «Велике будівництво», брендувати транспорт, спецтехніку тощо (більше про це читайте тут). Звітувати про роботу місцева влада мала Курдіновичу.

На запит «Бабеля» про статус і завдання колишнього чиновника в ОП відповіли, що Курдінович керує Службою з питань інформполітики Офісу. Функціонал цієї структури в ОП формулюють складно й абстрактно: «Вона забезпечує експертно-аналітичне здійснення президентом своїх повноважень з питань державної інформаційної політики; готує пропозиції щодо формування і реалізації державної інформаційної політики, зокрема в регіонах; аналізує загрози інформаційній безпеці України».

На роботу в Офіс президента Курдіновича привів радник глави ОП Михайло Подоляк (великий профайл про нього читайте тут). Подоляк розповів «Бабелю», що знайомий з Курдіновичем тільки по роботі, а підбираючи кадри, він орієнтується виключно на професійні якості. За словами Подоляка, в ОП Курдінович відповідає за те, щоб «сигнали по президентській вертикалі потрапляли до потрібних департаментів облдержадміністрацій». Кажучи коротко, Курдінович відповідає за роботу з регіонами.

Розповісти більше про свої завдання і проєкти сам Курдінович відмовився. Він тільки раз відповів на дзвінок «Бабеля» і пообіцяв, що на всі запитання відповість «уповноважена людина» — цього так і не сталося.