Книгу «Справа Василя Стуса» написав український журналіст, головний редактор «Історичної правди» Вахтанг Кіпіані. Вона вийшла друком у травні 2019 року. У книзі майже сімсот сторінок, переважно це збірник архівних документів про другу справу проти українського поета й дисидента в 1980 році. За понад рік видавництво надрукувало три тиражі книги, усього — понад 10 тисяч примірників. За словами директорки з маркетингу та комунікацій Vivat Катерини Аврамчук, за останні дні розкупили майже все. «Зараз люди почали купувати активніше. Нещодавно книжку замовив клієнт із Криму і написав: відправляти не треба, я просто хотів вас підтримати», — каже вона.
Адвокатом Василя Стуса в другій справі був Віктор Медведчук — тоді юрист, а нині співзасновник партії «Опозиційна платформа — За життя» і кум президента Росії Володимира Путіна. Медведчука призначили на прохання суду і всупереч бажанню самого поета. «Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою», — писав колега Стуса, дисидент Євген Сверстюк. Вахтанг Кіпіані, посилаючись на свідків того часу та історичні документи, стверджує, що Медведчук не раз порушував адвокатську етику і здійснив проти Стуса моральний злочин. Наприклад, не повідомив його родину про початок судів, а також фактично визнав вину свого підзахисного. Сам Стус ніколи не визнавав вини.
Справи проти Василя Стуса
Василя Стуса судили двічі. Вперше його заарештували у 1972 році, звинуватили в антирадянській пропаганді й засудили до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Восени 1979 року Стус повернувся до Києва, до своєї родини, але вже у травні наступного року його знову заарештували — саме про другу справу розповідає книжка Вахтанга Кіпіані.
У другій справі Стуса звинуватили у виготовленні й розповсюдженні «ворожої літератури». За версією слідства, він хотів «підірвати радянську владу». Йшлося про його вірші, а також листи до Андрія Сахарова, Петра Григоренка, Левка Лукʼяненка, Анни-Галі Горбач із Німеччини, члена «Міжнародної Амністії» Кристини Бремер, Президії Спілки письменників України та інших. Стуса визнали особливо небезпечним рецидивістом та засудили до 10 років виправних робіт і 5 років заслання. Він помер у тюремному карцері у 1985-му. Йому було 47 років.
Медведчуку не сподобалася книга Кіпіані. Хоча невідомо, чи він її взагалі читав. Книгу вивчав його адвокат Ігор Кириленко, він же склав позовну заяву проти Кіпіані, видавництва та типографії. «Але він [Медведчук] точно читав позов, і я зосереджував його увагу на конкретних моментах», — каже він. Кириленко називає Кіпіані «псевдоісториком», який не розібрався у справі про Стуса та написав неправду про Медведчука. «Якщо б вони дослідили документи, запросили істориків, правників, звернулися до самого Медведчука, то не було би ляпів», — каже адвокат.
Фрази з книги «Справа Василя Стуса», через які Медведчук подав до суду:
«…розпинав поета, — призначений державою адвокат Медведчук»
«…Віте, що виховувався у родині політзасланця (…кажуть шуцман (шуцман — працівник охоронної поліції Третього рейху)»
«… чи була можливість у Стуса обрати «менше зло». Проте є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук»
«Адвокати відверто «відбували номер», не забуваючи, правда, здирати гонорари з убитих горем родин…»
«… шістка комуністичної системи Медведчук…»
«… «син поліцая»…»
«…Медведчук на суді визнав, що всі «злочини», нібито вчинені його підзахисним, «заслуговують на покарання»
«…він [Медведчук] фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?…»
«Злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще й тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи… Боявся КГБ чи просто завжди був циніком і аморальним типом?»
Медведчук позивається за статтею про захист честі, гідності та ділової репутації, а також про спростування недостовірної інформації. Претензії стосуються дев’яти пунктів авторського тексту Кіпіані, який супроводжує архівні документи. «Він [Кіпіані] говорить, що Медведчука у справу надала служба держбезпеки. А потім друкує відповідні документи, які це спростовують: що Медведчук потрапив у справу за зверненням суду до Київської міської колегії адвокатів», — наводить приклад адвокат. Кіпіані стверджує, що деякі формулювання дійсно могли образити політика, але більшість зауважень вирвані з контексту. «Наприклад, вони скаржаться на фразу «син поліцая». Але я ніде не стверджую, що це так. Я пишу, що дехто пише, що це так, але насправді — ні», — каже автор книжки. Медведчук судиться з автором книги Вахтангом Кіпіані, видавництвом Vivat та типографією «Юнісофт». Сторони захищаються в суді спільно, але кожна зі своїми адвокатами.
Кіпіані й видавництво Vivat кажуть, що Медведчук хоче заборонити книжку про Стуса, адвокат стверджує — лише вилучити з неї фрагменти. «Є теза в позовній заяві: «заборонити розповсюдження в будь-якій формі на будь-якій території», — цитує журналіст. Натомість адвокат Медведчука стверджує, що вони просять вилучити лише конкретні шматки тексту, які вважають брехнею. «Це дуже важлива книжка, вона повинна бути. Але не така людина, як Кіпіані — політично заангажований журналіст — повинна її писати», — говорить Кириленко. Матеріальної компенсації Медведчук поки не вимагає. Автор книги і видавництво неодноразово заявляли, що позов політика — тиск на свободу слова. Адвокат Медведчука відповідає, що «ці інсинуації — від лукавого».
Адвокат Медведчука переводить справу в процес проти Стуса, а не проти книги про нього, вважає Кіпіані. Той нібито намагається довести, що це Стус був слабкою людиною й боявся КДБ, а не Медведчук. «Вони виривають із контексту слова Стуса зі справи 1972 року, яка взагалі не є предметом цієї книги», — говорить Кіпіані. Адвокат Медведчука стверджує, що змушений цитувати ці слова, бо інших свідчень поета не збереглося. Під час засідання він запитує у відповідачів про цинізм та моральне обличчя Медведчука та Стуса.
Якщо Медведчук виграє суд, Кіпіані й видавництву Vivat заборонять розповсюджувати книгу в будь-якому вигляді. «Нам заборонять видавати, розповсюджувати книгу, поширювати будь-яку інформації про неї в ЗМІ та в інтернеті», — говорить представниця видавництва Катерина Аврамчук. Заборона не стосуватиметься вже розкуплених книжок — вони залишаться у їхніх власників. У разі такого рішення суду Кіпіані й Vivat збираються подавати апеляцію і йти до Європейського суду з прав людини.