На початку лютого 2020 року американська газета The Washington Post, німецька телекомпанія ZDF і швейцарська SRF Television опублікували матеріали спільного розслідування секретної операції часів Холодної війни Thesaurus/Rubicon. Зʼясувалося, що в 1970 році ЦРУ і німецька служба зовнішньої розвідки BND таємно придбали швейцарську фірму з виробництва шифрувального обладнання Crypto AG.
Crypto AG створювала шифрувальні пристрої ще в період Другої світової війни. І з часом перетворилася на провідного виробника у сфері криптографії. Компанія заробила мільйони доларів на продажах обладнання в понад 120 країн Європи, Азії, Африки, Північної і Південної Америки. Виняток становили Радянський Союз і Китай.
ЦРУ і BND не встановлювали грубі «чорні ходи» на обладнанні Crypto AG. Вони лише маніпулювали криптографічними алгоритмами, які «оптимізували процес зламування коду, іноді скорочуючи до кількох секунд завдання, на яке могли б піти місяці». На початку 1990-х німецьке агентство, побоюючись викриття, вийшло з операції і продало свою частку у фірмі американським колегам. А ЦРУ таємно керувало Crypto AG аж до 2018 року.
Одним із фахівців, до яких журналісти зверталися по допомогу в розслідуванні, був Барт Джейкобс. Він із числа провідних нідерландських експертів із компʼютерної безпеки, професор університету Радбоуд і член Наглядового комітету з нагляду за секретними службами Нідерландів (CTIVD). У документах про операцію Thesaurus/Rubicon згадувалося, що крім США і Німеччини, деякі країни теж могли перехоплювати і розшифровувати повідомлення пристроїв Crypto AG. Зокрема, йшлося про Нідерланди.
Портативний механічний шифрувальний пристрій M-209, розроблений на початку Другої світової війни Борисом Хагеліним, засновником Crypto AG. Електронний шифрувальний пристрій H-460, розроблений Crypto AG наприкінці 1970-х під керівництвом спецслужб.
The Washington Post / Contributor
Це зацікавило Джейкобса. Він кілька місяців спілкувався зі своїми джерелами в розвідці. І з подивом зʼясував, що в Європі ще з 1970-х років у існує таємний альянс Maximator, який спеціалізується на криптографії і зборі розвідувальних даних шляхом перехоплення сигналів (SIGINT). Причому, про нього мало кому відомо навіть у шпигунських колах. Перші результати свого розслідування Джейкобс нещодавно опублікував у профільному журналі Intelligence and National Security.
Історія цього альянсу розпочалася в 1976 році, коли одна зі спецслужб Данії запропонувала своїм колегам зі Швеції та Німеччини обʼєднати зусилля зі збору і перехоплення розвідданих. У 1978 році до них приєдналися Нідерланди. На той час між розвідками цих країн вже існувало двостороннє співробітництво. Ідея нового альянсу полягала в тому, щоб обʼєднати зусилля, розділити завдання і, головне, — заощадити на дорогому обладнанні, необхідному для перехоплення супутникових сигналів.
У 1985 році за наполяганням Німеччини до альянсу приєдналася Франція. Тісна співпраця спецслужб цих двох країн розпочалося після Другої світової. Як згадує колишній глава французької розвідки Бернар Барбʼє, «французькі технарі дуже добре працюють спільно з німцями, а от із британцями — не дуже».
Члени шпигунського альянсу Maximator:
Данія
Кодове ім'я: Concilium
Спецслужба: Forsvarets Efterretningstjeneste (FE)
Швеція
Кодове ім'я: Thymian
Спецслужба: Försvarets radioanstalt (FRA)
Німеччина
Кодове ім'я: Novalis
Спецслужба: для перехоплення сигналів: Bundesnachrichtendienst (BND); для криптоаналізу (до 1991 року): Zentralstelle für das Chiffrierwesen (ZfCh)
Нідерланди
Кодове ім'я: Edison
Спецслужба: Technisch Іnformatіe Verwerkingscentrum (TIVC); з 1996 року: Strategisch Verbinding Inlichtingen Centrum (SVIC); з 2014 року: Joint Sigint Cyber Unit (JSCU)
Франція
Кодове ім'я: Marathon
Спецслужба: Direction Générale de la Sécurité Extérieure (DGSE)
Схема ліній зв'язку між партнерами Maximator у 1990 році, наведена в статті Джейкобса. З неї випливає, що головним комунікаційним вузлом була Данія, а Німеччина — посередником між Нідерландами і Францією.
Karolina Uskakovych / «Бабель»
До альянсу хотіли вступити ще кілька європейських країн. Але Норвегію, Іспанію та Італію не взяли через «відсутність відповідного досвіду й технологій». А Бельгію — через провал у системі безпеки. Її спецслужби скомпрометували свої канали комунікації після помилки в керуванні ключами шифрування.
У своїй статті Джейкобс описує, як зʼявилася назва для нового альянсу — Maximator. У 1979 році представники розвідслужб тоді ще чотирьох країн зустрілися в барі передмістя Мюнхена, неподалік від тодішньої штаб-квартири BND. «У якийсь момент вони подивилися в свої келихи, наповнені пивом Doppelbock місцевого бренду Maximator, і тут їх пройняла ідея».
Тепер стає зрозуміло, чому жодна з країн-учасниць альянсу Maximator не купувала обладнання Crypto AG. Адже завдяки своїм німецьким партнерам з BND вони не лише могли знати про операцію Thesaurus/Rubicon, а й перехоплювати повідомлення уразливого шифрувального обладнання.
Альянс Maximator відіграв важливу роль у перемозі Великої Британії над Аргентиною у Фолклендській війні 1982 року. Аргентина використовувала обладнання Crypto AG для шифрування військових і дипломатичних повідомлень. А Maximator перехоплював і передавав Британії ці дані.
Ударні винищувачі Super Etendard військово-морської авіації Аргентини, оснащені протикорабельними ракетами Exocet, які використовувалися під час Фолклендської війни.
Википедия
Джейкобс детально описує діяльність нідерландського підрозділу Maximator — Центру з криптоаналізу і перехоплення сигналів (TIVC). За допомогою інформації BND про алгоритми в пристроях Crypto AG вони перехоплювали секретні повідомлення урядів близько 75 країн. Крім цього, нідерландські фахівці розробляли обладнання для ЦРУ і АНБ.
Спільно з нідерландською фірмою Philips криптографічний підрозділ TIVC розробив пристрій електронного шифрування, яким користувалися навіть деякі члени НАТО, наприклад, Туреччина. Але нідерландські шпигуни вбудували в нього спеціальний чип, який дозволяв розшифрувати закодовані повідомлення. Цією технологією TIVC поділилися зі своїми партнерами у Maximator. Однак, за словами Джейкобса, «ця картина далеко не повна і потребує доповнення та нових розслідувань, особливо на основі інформації від спецслужб інших країн-учасниць Maximator».
У світі існує кілька глобальних альянсів розвідувальних служб різних країн. Найвідоміший з них Five Eyes — союз США, Великої Британії, Канади, Австралії та Нової Зеландії, який діє з 1946 року. Однак їхня діяльність широко задокументована, на відміну від альянсу Maximator, що протягом десятків років діяв не менш ефективно, залишаючись при цьому в тіні.