Папа Пій ХІІ до інтронізації був послом Святого престолу у Німеччині і на власні очі бачив становлення нацизму. 1933 року він підписав з Третім рейхом угоду, яка визначала статус римо-католицької церкви у Німеччині. За договором Ватикан отримав певну свободу дій у країні, однак усі католицькі політичні організації заборонялися. Незадовго до вторгнення нацистів до Польщі, у 1939 році, Пія ХІІ обрали Папою.
Під час Другої світової війни Пій ХІІ ніколи не критикував злочини адептів гітлерівської ідеології. У різдвяному привітанні 1942 року понтифік лише побічно згадав «сотні тисяч людей, які без будь-якої провини, а іноді лише через свою національність чи расу приречені на смерть або поступове винищення». А 1943 року у листі до єпископа Берліна написав, що церква не може публічно засудити Голокост з остраху, що це спричинить «більше зло».
Еудженіо Пачеллі (у майбутньому Папа Пій ХІІ) повертається до Рима з Німеччини.
Bettmann / Contributor
Через таку обережність критики неодноразово закидали Папі антисемітизм і прихильність до нацистів. Журналіст Джон Корнвелл у біографії «Гітлерівський Папа: Таємна історія Пія ХІІ» 1999 року навіть відверто назвав понтифіка «ідеальним Папою для плану Гітлера».
Низка істориків, однак, дотримується думки, що він діяв як «сірий кардинал» і рятував євреїв таємно, переховуючи їх у різноманітних інституціях католицької церкви протягом війни.
У намаганні прояснити неоднозначну ситуацію, Ватикан протягом 1965—1981 років оприлюднив 11 томів документів, що стосуються Другої світової війни. У них не виявилося жодної інформації, яка б компрометувала тогочасного Папу.
Чезаре Орсеніго, посол Пія XII у Німеччині впродовж Другої світової війни, з Адольфом Гітлером та Йоахімом фон Ріббентропом.
Wikimedia
Цьогоріч, 2 березня, Святий престол розсекретив ще 2 мільйони документів про діяльність Пія ХІІ. Згідно з регламентом, вони мали бути засекреченими аж до 2028 року — поки не мине 70 років з моменту смерті понтифіка. Проте Папа Франциск зазначив, що «церква не боїться історії», і вирішив прискорити процес.
Дослідники отримали доступ до документів лише на тиждень — через спалах COVID-19 архів довелося закрити. Проте група учених Вестфальського університету імені Вільгельма на чолі з істориком Губертом Вольфом встигла дослідити низку архівних свідчень.
Папа Пій ХІІ вітається з парафіянами наприкінці грудня 1953 року.
ullstein bild / Getty Images
Учені з’ясували, що 27 вересня 1942 року американський дипломат надав Ватикану таємний звіт про масове вбивство євреїв. У ньому зазначалося, що близько 100 тисяч людей було вбито під Варшавою і ще 50 тисяч — у Львові. Звіт ґрунтувався на інформації женевського офісу Єврейського агентства, і Вашингтон попросив Ватикан перевірити інформацію на правдивість. Представники Святого престолу підтвердити дані не змогли.
Хоча, як зазначають дослідники, на той момент Ватикан вже отримав два листи, що підтверджували викладені у звіті факти. Перший надійшов від предстоятеля Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького ще за місяць до цього. У ньому йшлося про масове знищення 200 тисяч євреїв в Україні протягом німецької «відверто диявольської» окупації.
Другий лист у середині вересня написав італійський підприємець на прізвище Мальвецці. У повідомленні монсеньйору Джованні Баттісті Монтіні, помічнику Пія ХІІ і майбутньому Папі Павлу VI, він розповів про вбивство євреїв у Варшаві. Монтіні передав інформацію своєму начальнику, державному секретарю Ватикану кардиналу Луїджі Маґліоне.
Учені знайшли у архівах примітку, що Пій ХІІ прочитав американський звіт. Їм також вдалося відшукати записку, яку написав Папі співробітник Державного секретаріату Святого престолу Анджело Делль’Аква. У ній той застеріг не вірити листам Шептицького і Мальвецці. Бо «євреї легко перебільшують», а «східні люди насправді не є взірцем чесності».
За словами дослідника Губерта Вольфа, записки Анджело Делль’Аква не було серед 11 томів раніше оприлюднених документів. Адже цей документ «містить явний антисемітизм і показує, чому Пій ХІІ не виступав проти Голокосту».
На підтвердження замовчування Ватиканом Голокосту команда Вольфа також знайшла у архіві три світлини, на яких видно вʼязнів концтаборів та трупи, кинуті у братську могилу. Світлини передав послу Ватикану у Швейцарії єврейський інформатор — Святий престол згодом підтвердив отримання знімків.
Однак інші дослідники, які ще не змогли отримати доступ до архівів, у висновках поки обережні. Вони наголошують на тому, що важливо розуміти контекст — чому понтифік вчинив саме так, а не інакше.
«Цим ученим одними з перших вдалося потрапити до архіву, і ми маємо визнати правду, якщо їм справді вдалося зробити нове відкриття. Але я ніколи не стикався з ситуацією, коли 11 томів матеріалів, опублікованих протягом двох десятиліть, опиняються під питанням через один документ. Особливо, якщо той знайдений після кількох днів досліджень», — каже один з провідних польських церковних дослідників Ян Зарін.
Похорон Папи Пія XІІ. Рим, жовтень 1958 року.
Philippe Le Tellier / Paris Match / Getty Images
Вольф, своєю чергою, наразі сподівається знайти в архівах відповідь ще на одне складне питання. А саме, чи знав Пій ХІІ про існування так званих «пацючих стежок», якими нацисти за допомогою католицького духовенства після поразки втікали з Європи до Південної Америки.
Так, саме цим маршрутом скористалися лікар-садист концтаборів Йозеф Менгеле та гестапівець Адольф Ейхман, відповідальний за «остаточне вирішення єврейського питання». Менгеле дожив у Південній Америці до глибокої старості. Ейхмана зрештою знайшли і викрали агенти Моссаду. В Ізраїлі його засудили до смертної кари.
«Чи знав Пій ХІІ про «пацючі стежки»? Наразі ми просто ставимо відкриті запитання і маємо бути готовими до будь-якої відповіді», — каже Вольф.