В історії людства медики не завжди перемагали епідемії, людям просто набридало боятися хвороби. Так може закінчитися пандемія коронавірусу — переказуємо матеріал NYT

Автор:
Сергій Пивоваров
Дата:

В історії людства були різні епідемії, які забирали мільйони життів. Вони закінчувалися двома способами: хвороба йшла на спад зусиллями медиків або люди самі долали «епідемію страху» перед захворюванням. На думку вчених, пандемія нового коронавірусу може закінчитися за другим сценарієм. Люди просто втомляться від постійної паніки і вчитимуться жити з хворобою. Так було з чумою та іспанським грипом, який не змогли перемогти медики. А на вакцину від віспи людство чекало кілька тисяч років. «Бабель» переказує статтю The New York Times про те, як закінчувалися різні пандемії, і про прогнози щодо COVID-19.

Епідемія страху виникає навіть без спалаху хвороби і від цього не менш небезпечна

Один з таких прикладів описує доктор Сʼюзан Мюррей з Королівського коледжу хірургів в Дубліні. У 2014 році вона працювала в сільській лікарні в Ірландії. А в цей час у Західній Африці вирувала епідемія гарячки Ебола, яка вже забрала понад десять тисяч життів і була дуже заразна.

В Ірландії наростала суспільна напруженість, хоча не було зафіксовано жодного випадку хвороби. «Навіть кольору шкіри було достатньо, щоб на вас косо дивилися в поїздах або автобусах. А якщо ви хоч раз кашлянете, то люди просто відсідатимуть».

У лікарнях Дубліна медики були в паніці через те, що не мали захисного спорядження. Одного разу у відділення невідкладної допомоги привезли пацієнта, який був родом з країни, де вирувала Ебола. Ніхто з медперсоналу не захотів до нього наближатися. Оглянути його погодилася тільки доктор Мюррей. Виявилося, що у нього була остання стадія раку, і через кілька днів він помер.

Згадуючи цей випадок, доктор Мюррей написала у своїй недавній статті: «Страх може завдати непоправної шкоди людям навіть там, де не було жодного випадку інфікування. А епідемія страху може мати значно гірші наслідки, коли вона ускладнюється питаннями раси, соціального стану і мови».

Чума була і залишається найстрашнішою хворобою в історії людства

Історики виділяють три масштабні спалахи чуми, які забирали мільйони життів — у VI столітті, в середині XIV століття і в другій половині XIX — на початку XX століття.

Серед учених і досі немає єдиної думки, чому епідемії чуми йшли на спад. Одні стверджують, що допомогла холодна погода. Інші бачать причину в зміні поведінки переносників чуми — гризунів. Треті вважають, що збудник хвороби — бактерія Yersinia рestis — стала менш смертоносною.

Хресна хода в Римі під час чуми 590 року. Гравюра для ілюстрації тому «Середні віки» LʼIllustrazione Italiana, 1890 рік.

DEA / ICAS94 / Contributor / Getty Images

Але навіть за таких умов людям набридало жити в постійному страху. Під час спалаху бубонної чуми в середньовічній Європі були ті, хто «намагався насолоджуватися життям повною мірою, багато пити, співати й розважатися, задовольняти всі свої бажання, ставлячись із гумором до загрози захворіти».

Останній масштабний спалах чуми стався в Китаї у 1910 році. Тоді її вдалося зупинити суворими карантинними заходами. Але сама хвороба нікуди не зникла. Випадки зараження чумою зустрічаються і сьогодні. Хоча вони дуже рідкісні і їх можна успішно лікувати антибіотиками, але будь-яка згадка про чуму досі викликає у людей страх.

Віспа вбивала людей протягом тисяч років, поки не зʼявилася вакцина

Спалахи віспи ставалися протягом щонайменше трьох тисяч років. У XVII столітті завезена європейцями віспа вбивала цілі племена корінних американців.

Наприкінці XVIII століття медикам вдалося створити ефективну вакцину проти віспи. Вірус-збудник Variola major не передається через тварин. Тому усунення захворювання у людей означало його повне знищення. Крім того, віспа має унікальні симптоми, які ні з чим не сплутаєш. Це дозволило ефективно організувати карантин і відстежувати контакти.

Останній відомий випадок зараження віспою був у 1977 році — у кухаря лікарні в Сомалі. Тоді йому ввели вакцину і він одужав, але у 2013 році помер від малярії.

Пароплав Червоного Хреста, на якому ізолювали і лікували пацієнтів під час спалаху віспи.

Universal History Archive / Universal Images Group / Getty Images

У 1918 році іспанський грип забрав мільйони життів, але сьогодні про це рідко згадують

Епідемія іспанського грипу в 1918—1919 роках забрала від 50 до 100 мільйонів життів. Тоді пандемію вдалося перемогти соціальними методами: карантином, дистанціюванням і глобальною реформою медицини.

«Перша світова війна закінчилася. Люди були готові до нового початку, нової ери і прагнули покласти кінець жахіттям хвороб і війн», — каже історик з Єльського університету Френк Сноуден.

З часом цей грип перетворився на більш легку сезонну форму. І про страх, який був з ним повʼязаний, поступово забули. І саму пандемію «іспанки» 1918 року до недавнього часу згадували рідко.

Пандемія COVID-19 закінчиться так само, як іспанський грип?

На думку вчених, у випадку з коронавірусом соціальний фактор може переважати над медичним. В першу чергу, справа у психології. Люди можуть настільки втомитися від обмежень, що оголосять пандемію завершеною ще до того, як медикам вдасться знайти вакцину або ефективне лікування.

Інша причина — економічна криза, що насувається через обмеження. Історик з Гарварду Аллан Брандт каже, що «питання про так званий кінець COVID-19 визначаються не медичними даними, а соціально-політичними та економічними процесами».

Учені сходяться на тому, що пандемія коронавірусу не закінчиться раптово. Люди можуть навчитися жити з хворобою, але «це буде довгим і важким процесом».