COVID-19 зачепив майже кожну країну, проте наслідки для них були різними. Станом на 6 травня в Ірані від коронавірусу загинуло 6 тисяч людей. У сусідньому Іраку — 102 людини. Домініканська Республіка повідомила про 8 480 випадків нового коронавірусу. У Гаїті, що межує з нею, зафіксовано близько 100 випадків. У Індонезії COVID-19 вбив 895 людей. У сусідній Малайзії — 107.
Учені з усього світу намагаються знайти пояснення для цієї парадоксальної тенденції. Бо від цього залежить, як у майбутньому країни реагуватимуть на вірус, визначатимуть групи ризику та повертатимуться до нормального життя.
Наразі експерти з інфекційних хвороб, епідеміологи та інші фахівці виокремлюють кілька чинників, які могли вплинути на ситуацію. Серед них — демографічні та кліматичні особливості, культурні відмінності країн та швидкість реагування урядів на загрозу. Проте кожне пояснення має як підтвердження, так і контраргументи.
Коронавірус менше вражає держави з молодим населенням, тому що молодь краще переносить хворобу
Це може бути пов’язано з тим, що молодь частіше має безсимптомний або легкий перебіг хвороби. До прикладу, в Африці понад 60 відсотків населення є молодшим за 25 років. З 1,3 мільярда населення континенту на коронавірус захворіло 45 тисяч.
У Таїланді та іракському місті Ен-Наджаф найбільше хворих на коронавірус серед вікової групи 20—29 років. Однак більшість випадків минають безсимптомно. У Сингапурі та Саудівській Аравії переважну кількість випадків інфекції зафіксували серед трудових мігрантів, що мешкають у тісних гуртожитках. Багато з цих працівників також молоді і навіть не потребують госпіталізації.
Натомість у Італії, одній з найбільш уражених новим коронавірусом країн, середній вік населення — старше 45 років. Загиблим від COVID-19 у країні було у середньому близько 80 років.
Контраргумент: В Японії найстаріша нація у світі. Проте у країні зафіксовано лише 566 смертей від COVID-19, що у рази менше, ніж у Італії, де недуга забрала майже 30 тисяч життів.
Країни, де не тиснуть руку і не обіймаються під час привітання, менш уразливі до COVID-19
Вплинути на захист країн від пандемії можуть і культурні відмінності, яких чимало. У Таїланді та Індії, де випадків коронавірусу небагато, люди вітаються дистанційно. Для цього вони просто з’єднують разом долоні, наче у молитві. У Японії та Південній Кореї, вітаючись, вклоняються. До того ж, жителі цих країн ще до спалаху COVID-19 носили маску, якщо занедужали.
Має значення і різниця у ставленні різних націй до літніх людей. У низці країн Європи осередками спалахів коронавірусу стали будинки для людей похилого віку. У країнах, що розвиваються, таких будинків дуже мало — там заведено піклуватися про старших родичів самостійно.
Контраргумент: У низці країн Середнього Сходу, на кшталт Іраку та держав Перської затоки, чоловіки під час вітання обіймаються та тиснуть руку. Однак статистика поширення коронавірусу там є досить низькою.
У регіонах з теплим та вологим кліматом коронавірус поширюється гірше
Коронавірус стрімко поширився взимку у країнах з помірним кліматом, на кшталт Італії та США. Однак у державах з теплішим кліматом, наприклад, Чаді та Гаяні, випадків недуги небагато.
Це наводить учених на думку, що збудник COVID-19 може погано сприймати тепло. Примітно, що й інші коронавіруси, які спричинюють симптоми застуди, вразливі до теплих і вологих кліматичних умов.
Низка дослідників вважає, що спекотна погода не переможе коронавірус, однак може його послабити.
«Є припущення, що літо допоможе поліпшити ситуацію з коронавірусом. Проте це навряд чи серйозно позначиться на сповільненні поширення хвороби або зменшенні кількості випадків», — каже Марк Ліпсітч, директор Центру динаміки інфекційних захворювань Гарвардського університету.
Контраргумент: Деякі серйозні спалахи хвороби виникли саме у тропічних країнах — у Бразилії, Перу та Індонезії.
У країнах, де вчасно запроваджено карантин, менше інфікованих і загиблих від коронавірусу
Дієвим фактором видається й раннє запровадження обмежувальних заходів. Так, країни, що ввели карантин на самому початку, на кшталт В’єтнаму та Греції, змогли уникнути масового поширення інфекції.
Ефективно спрацювали африканські країни, які раніше мали справу з ВІЛ та Еболою. Уганда та Сьєрра-Леоне вимірювали температуру подорожувальникам в аеропортах, збирали інформацію про контакти та запровадили масковий режим задовго до того, як це зробили США та ЄС.
Коли в Уганді зафіксували перший випадок коронавірусу у подорожувальника з Дубаю, влада країни відправила на карантин усіх, хто незадовго до того побував у столиці Об’єднаних Арабських Еміратів. Відстежили й 800 людей, які приїхали з Дубаю тижнями раніше.
Сенегал та Руанда рано закрили кордони та запровадили комендантську годину ще тоді, коли випадки хвороби були поодинокими.
На Близькому Сході рано закрили мечеті, святині та церкви, що допомогло зупинити поширення недуги у багатьох країнах. Винятком став Іран. Влада країни не закривала деякі святині аж до 18 березня, хоча за місяць до того у паломника виявили коронавірусну інфекцію. Зрештою хвороба поширилася усією територією країни. Загалом у Ірані на COVID-19 занедужали понад 100 тисяч людей.
Контраргумент: Деякі країни відреагували на коронавірусну загрозу пізно і не запроваджували суворих обмежувальних заходів. Наприклад, Камбоджа та Лаос. Перші випадки COVID-19 у цих державах помітили на початку березня. Зрештою у Лаосі недугою інфікувалися 19 людей, у Камбоджі — 122. Нових випадків у обох країнах немає вже три тижні.
Деяким країнам просто пощастило більше
Більшість експертів погоджується, що не можна виокремити одну причину, чому коронавірус сильно уразив одні країни, а інші — пощадив. Ймовірно, спрацювала комбінація одразу багатьох факторів. А також банальна удача. Країни з однаковими культурами та кліматом могли б мати зовсім іншу статистику, якби бодай один інфікований відвідав багатолюдне місце.
Подібне сталося на лайнері Diamond Princess, де один пасажир інфікував 634 інших. А також у Південній Кореї — там парафіянка апокаліптичної церкви пішла на месу у місті Теґу і заразила сотні інших членів релігійної спільноти. Якби вона, до прикладу, просто залишилася вдома, масштабного спалаху у Південній Кореї могло б і не бути.