Дмитре, чим ви займалися до того, як почали співпрацювати з Денисом Єрмаком?
Дмитро: За освітою я слідчий, криміналіст, юрист-правознавець, кандидат юридичних наук. Довго працював у міліції, числився в Інституті внутрішніх справ. Мене відряджали в різні структури, там я проходив «стажування». Потім у мене виникли проблеми — посадив одного афериста в Харкові, він мені помстився і в 2014 році через це довелося піти з органів МВС.
Зараз у мене є невелика частка сільгосппідприємства в Рівненській області. Є непрацююча фінкомпанія, яку ніяк не можу запустити — то грошей бракує, то часу. Ще є юридична практика, якою я займаюся останні пʼять років — це супровід бізнесу.
На фото Дмитро Штанько. Сергій Шумський фотографуватися відмовився.
Юлія Вебер / «Бабель»
У минулому ви фігурували у справі про дачу хабара: як керівник компанії «Фінгрант» самі його й давали. Але у справі проходили як свідок. Чому такий статус?
Дмитро: Я хотів розмістити політичну партію, домовився про приміщення, але мене вирішили «розвести» і вимагали гроші за приміщення для партії. Я написав заяву до правоохоронних органів і дав хабар під їхнім контролем.
Яка партія?
Дмитро: Не має значення.
У вас залишилися звʼязки в правоохоронних органах?
Дмитро: Звісно. Як може колишній міліціонер не спілкуватися з купою правоохоронців? Це приватне спілкування.
Юлія Вебер / «Бабель»
Сергію, як ви почали співпрацювати з СБУ? До того моменту ви були знайомі з Денисом Єрмаком?
Сергій: З СБУ я почав співпрацювати приблизно з 2015 року. Зараз я штатний негласний співробітник — людина із зарплатою, але без погонів. Все почалося зі спеціальних операцій при штабі АТО — займався питаннями розвідки і контррозвідки. У мене була антитерористична і антидиверсійна група, яка безпосередньо підпорядковувалася генералу [Віталію] Малікову, який потім став заступником голови СБУ.
Тоді ми збили російський безпілотник — він став першим доказом присутності на Донбасі російських військ. Відразу роблю застереження: жодного стосунку до цієї операції Денис Єрмак не мав, ні в якій групі він не був. Я з ним тоді перетинався просто на дружній нозі, і все. Розповідь [командира 5-ї роти батальйону «Дніпро-1» Володимира] Шилова — це його думки [більше про цю історію читайте тут]. Він фактажу не знає.
Денис Єрмак приїжджав у Піски — це правда. Влітку 2015 року ми там познайомилися, мене попросили його зустріти, супроводити в Красноармійськ, посадити на поїзд до Києва. Ми спілкувалися з третьої години дня до пів на пʼяту ранку. Заприятелювали. Ось нещодавно він мав хрестити мою дитину. Тоді Денис кілька разів супроводжував заступника секретаря РНБО [Олександра Литвиненка].
Що він робив у Пісках?
Сергій: Не знаю. Я тільки згодом дізнався, що його по лінії РНБО просили приїжджати в АТО і збирати інформацію про ситуацію там. У нас було кілька зустрічей, коли він супроводжував Литвиненка — могли чай попити, поспілкуватися. Але коли говорять, що Денис воював, можу сказати: сидіти в окопі і на чиєсь прохання дивитися в потрібний бік — це не бойові дії.
У нього була зброя — гвинтівка?
Сергій: Так, зброя в АТО — це логічно. Я в нього нічого не питав — там не годилося ставити зайві запитання. Він говорив, що зустрічається з хлопцями з «Правого сектора», з батальйону «Айдар».
Сергію і Дмитре, як ви познайомилися один з одним?
Дмитро: З Сергієм ми познайомилися випадково, через спільного знайомого Ігоря, прізвища не знаю. Він був товаришем по службі Сергія. Після знайомства ми якось зійшлися. Сергій дізнався, що у мене багато цікавих і багатих клієнтів [в юридичній практиці] і запропонував зайнятися підбором кадрів на державні посади.
Сергію, розкажіть детальніше про вашу першу зустріч з Андрієм Єрмаком.
Сергій: Після президентських виборів Денис запросив мене до себе додому — це в районі метро «Дружби народів». Сказав, що нова команда не дуже орієнтується в ситуації і потрібна моя порада. Попередив, що на зустрічі буде Андрій [Єрмак]. Я приїхав, ми поспілкувалися і так познайомилися.
Дмитро: Андрій [Єрмак] почав користуватися послугами Сергія [Шумського]. Сергій пробивав людей — зʼясовував їхні звʼязки, дізнавався, хто сидів [у вʼязниці], перевіряв на токсичність.
Сергію, про гроші тоді не говорили? У бесіді вас нічого не насторожило?
Сергій: Ні, абсолютно. Просто поспілкувалися. Мене просили висловити думку про деяких людей, яких вони [команда Зеленського] збиралися залучити до роботи.
Про кого йде мова?
Сергій: Це закрита інформація. Зараз ці люди при владі. Можу сказати, що до моєї думки стосовно деяких кандидатів не дослухалися.
Дмитре, як ви познайомилися з Денисом Єрмаком?
Дмитро: Сергій познайомив нас наприкінці літа 2019 року. У мене до того моменту було багато забезпечених клієнтів, частина з них раніше була при владі й воліла б туди повернутися.
Сергій: Дмитро [Штанько] розповів про своїх знайомих, і ми домовилися працювати разом.
У чому був ваш інтерес, ви отримували гроші за роботу?
Дмитро: Спочатку переслідували вищі цілі. Мені було цікаво мати знайомих на різних посадах. Мова не про корупцію, тільки про бізнес-інтереси. Грошей мені це не приносило — пару разів по три копійки.
А як люди на високих посадах могли задовольнити ваші бізнес-інтереси без корупції?
А як же актуальна інформація, розуміння реальної ситуації? Це теж корисно і краще, ніж із заплющеними очима стріляти по горобцях.
Як відбувався відбір людей, проєктів? Які були критерії?
Дмитро: Головні критерії прості: проєкт має бути корисним для України, її економіки, позитивно впливати на міжнародний імідж країни.
Хто визначав, чи відповідає проєкт цим критеріям?
Дмитро: Певно, експертиза Національного інституту стратегічних досліджень [НІСД]. Денис [Єрмак] вже там працював.
Юлія Вебер / «Бабель»
Коли ви вперше почули, що автори проєктів повинні платити гроші за участь у відборі?
Дмитро: Про гроші при мені говорили одразу. Йшлося про те, що платити потрібно за експертизу в НІСД і покривати мінімальні представницькі витрати — це нормальна практика.
Які озвучували цифри?
Сергій: Від 150 до 900 тисяч гривень за одну експертизу. Сума залежала від масштабу проєкту.
Дмитро: Це був так званий «вхідний квиток». Людям, які давали гроші, як ми вважали, на експертизу та представницькі витрати, Денис казав, що вони прийняті в команду.
Юлія Вебер / «Бабель»
Хто мав підписувати договір з Інститутом про проведення експертизи? Автор проєкту? Адже гроші не могли передавати просто так, а у вас ще не було організації, яка могла б проводити такі операції.
Сергій: Все це було на Денисі [Єрмаку] — він працював в Інституті і займався такими питаннями. Ми розподілили завдання. Діма [Штанько] шукав людей з проєктами. Мені передавали резюме претендентів, я їх оцінював на предмет токсичності, звʼязків із «злочинною владою», кримінального минулого і так далі. Якщо людина була чиста, я говорив про це Денису, а він зустрічався з людьми і вирішував, чи цікавий проєкт. Якщо цікавий, НІСД мав провести експертизу і визначити, наскільки проєкт життєздатний. Якщо життєздатний, то його автор, за задумом, йшов до Андрія Єрмака — флагмана всієї цієї історії.
Далі принцип був такий: якщо проєкт підходить, його автор має його реалізувати. Для цього він повинен отримати відповідну посаду. Така ідея мала право на життя. Нічого кримінального в ній не помітив, тому ми вплуталися в цю історію.
Поговорімо про одного з авторів проєктів — Олександра Луцького. Він проходив співбесіду у Дениса і претендував на посаду голови Держгеокадастру. Ви стверджуєте, що за це призначення Луцький мав заплатити 100 тисяч доларів, 10 тисяч з яких передали Андрію Єрмаку. Як Луцький зʼявився в цій історії?
Дмитро: Мене з ним познайомили люди під цей проєкт.
Сергій: Його проєкт був повʼязаний з геокадастром. Він готував його близько пʼяти років. Проєкт сильний, проходив експертизу в США, Євросоюзі, Японії і, здається, навіть через ООН проходив.
Чому і за що Луцький мав заплатити 100 тисяч доларів?
Дмитро: Просто Денис [Єрмак] з подачі брата вирішив, що треба платити 100 тисяч. Фактично передали тільки 10 тисяч доларів Денису. Я збирався подати заяву по цьому епізоду з грошима, але, як на записі чути, я ці 100 тисяч до рук не брав. А потім ми з Луцьким цими 100 тисячами маніпулювали Денисом.
На плівках ви говорите Луцькому, що він даремно сказав Денису, що гроші у нього. У чому сенс цих ігор?
Дмитро: Поясню. Денис почав затягувати процес з Луцьким — той не потрапив ні до президента, як йому обіцяли, ні до Андрія. До того часу вже почалися конкурси щодо призначення в органи держвлади.
А Луцький подав свої документи на конкурс?
Дмитро: Подав, але двічі не пройшов конкурс. Перший раз завалився на праві, другий раз — на логіці. Англійську здав дивом.
А ці 100 тисяч — це була маніпуляція. Денис мене періодично питав про ці гроші: «Сто тисяч у тебе?» Я говорив: «Звісно, у мене». Ми так з Луцьким підганяли Дениса виконувати свої зобовʼязання.
Але яке рішення міг прийняти президент або Єрмак-старший, якщо Луцький не пройшов конкурси?
Сергій: Дуже просте. Ось приклад: Уляна Супрун була міністром охорони здоровʼя?
Вона була виконувачкою обовʼязків.
Сергій: Правильно, а в. о. у нас може бути дуже надовго. Важливо, що конкурси Луцький завалив значно пізніше, ніж ми почали переговори... На мою думку, Луцький не потрапив на Банкову, тому що зʼявилася особа зі своїм претендентом і схожим проєктом. Я не буду називати її прізвище, людина зараз при владі. Тоді йшла боротьба між нею і Єрмаком...
Дмитро: І [тодішнім главою ОП Андрієм] Богданом, давай називати речі своїми іменами. Богдан тоді його [Андрія Єрмака] переборов.
Переборов і дозволили реалізувати проєкт, який готував Луцький?
Дмитро: Так, це був заступник [тоді міністра економіки Тимофія] Милованова. Але це зі слів нашої «агентури».
В інтервʼю Bihus.Іnfo ви сказали, що Андрій Єрмак точно отримав 10 тисяч доларів. Як ви можете це підтвердити?
Дмитро: Мені про це сказав Сергій.
Сергій: Я ці гроші особисто передав Денису [Єрмаку].
А як їх отримав Андрій Єрмак?
Сергій: А це ж їхні взаємини — брат-брат.
Дмитро: Коли Луцький ніяк не міг зустрітися з Андрієм [Єрмаком], я почав уточнювати у Сергія, чи отримав Андрій гроші.
Сергій: А я питав у Дениса [Єрмака].
Дмитро: Була відповідь, що всі все отримали.
По-вашому, Денис хотів заробити, спекулюючи на впливовості брата, чи Андрій справді брав у цьому участь?
Сергій: Андрій [Єрмак], скоріше, мав брати участь у реалізації проєктів. На мою думку, його цікавили суми від 100 тисяч доларів і вище, а не 10 тисяч.