Держави використовують мобільні мережі й додатки, щоб стежити за пандемією коронавірусу. Але стежать ще й за людьми. Переказуємо статтю The Economist

Автор:
Алла Кошляк
Дата:

Китай заявляє, що подолав епідемію всередині країни, але не виключає другої хвилі, яка прийде з-за кордону. Щоб уникнути повторних хвиль заражень після зняття жорсткого карантину, влада у Китаї та інших країнах використовує інформаційні технології. Програми на смартфонах допомагають припинити поширення вірусу, але вони можуть обмежувати свободу особистості й порушувати приватність. В Україні офіційно поки такі заходи не запроваджувалися, але глава МВС в інтервʼю «Бабелю» сказав, що технічні можливості для цього є. Журналісти британського тижневика The Economist проаналізували, як країни використовують технології для стеження за вірусом і громадянами. Переказуємо основне зі статті.

Кароліна Ускакович / Артем Марков / «Бабель»

Кількість нових випадків зараження COVID-19 у континентальному Китаї і Південній Кореї скоротилася завдяки жорсткому карантину. У Гонконгу, Сінгапурі та Тайвані різких сплесків не було зовсім. Тепер країни стикаються з однією і тією ж проблемою: як обмежити неминуче зростання кількості заражених після ослаблення контролю. Для вирішення цього питання держави використовують інформаційні технології.

Їх можна поділити на три категорії. Перша — це документування: використовувати технології, щоб зрозуміти, де люди знаходилися раніше, де вони зараз і який стан їхнього здоровʼя. Друга — моделювання: зібрати дані, щоб пояснити, як поширюється хвороба. Третя — відстеження контактів: виявити людей, які контактували з інфікованими.

Документування

Гонконг для цього використовує WhatsApp. Якщо людина приїхала в Гонконг, її попросять активувати геолокацію в додатку, а в телефонну книжку додати контакт прикордонної служби.

У Південній Кореї є спеціальний додаток, який не тільки стежить за пересуванням людини на карантині, але й подає звуковий сигнал, якщо вона щось порушила. До кінця березня майже половина з 10 600 південнокорейців, що перебувають на карантині, ним користувалися. Тайвань відстежує людей на карантині за даними вишок стільникового звʼязку. Якщо виявляють когось, хто виходить за межі карантину, йому надсилають SMS із попередженням від влади. За вихід з карантину без телефона — штраф. Китайський додаток Health Check app працює через платіжні сервіси Alipay і WeChat. Він збирає дані про відвідані місця та симптоми і генерує QR-код. Код відображається зеленим, помаранчевим або червоним кольором, що означає вільне пересування, семиденний і 14-денний карантин. Такий спосіб перевірки використовують у 200 китайських містах.

ВООЗ для таких цілей розробляє додаток MyHealth. Він має сповіщати про коронавірус, використовуючи розташування користувача.

Моделювання

Телефонні компанії приблизно знають, де знаходяться всі їхні клієнти. Ще більше даних збирають компанії, які займаються інтернет-рекламою. Facebook, Google, Bytedance і Tencent можуть дати інформацію для більш точних налаштувань прогнозів поширення захворювань.

У Німеччині Deutsche Telekom надав дані Інституту Роберта Коха без ідентифікації окремих осіб. Британський уряд веде переговори з операторами стільникового звʼязку про аналогічний доступ. Влада Великобританії може і просто вимагати це за законом.

Компанія Google більше за інших знає, де знаходяться люди. Зараз там думають, як допомогти урядам з агрегованими даними. Прикладом може бути використання даних Google Maps для «соціального дистанціювання». Карти розповідають користувачам, наскільки перевантажені вулиці або музеї.

Вчені-соціологи працюють над тим, як використовувати дані з цифрових джерел для поліпшення епідеміологічних моделей. Суне Леман з Університету Копенгагена каже, що проблема сучасних моделей у припущенні, що люди взаємодіють одноманітно. Але зустріч на вулиці з другом і з незнайомцем — не одне й те саме. Дослідницька група Лемана написала програмне забезпечення для машинного навчання, яке може просіяти історичні записи від провайдерів мобільних телефонів, щоб дослідити, як відносини впливають на взаємодію. Це розуміння може показати, що зустріч друзів у кафе не впливає на поширення хвороби так, як доставка посилок — або навпаки. У разі тривалої пандемії така достовірна інформація може допомогти зберегти цілі галузі економіки.

Відстеження контактів

Відстеження контактів людей, які заразилися, може стати важливим інструментом охорони здоровʼя. Це нагадує сучасну тактику боротьби з тероризмом. «Технології стеження існують і використовуються урядами у всьому світі, — говорить Майк Брекен, колишній виконавчий директор урядової цифрової служби Великобританії. — Наскільки ці можливості зараз використовуються для боротьби з COVID-19, вам ніхто не скаже».

16 березня уряд Ізраїлю дозволив Шин Бет використовувати свої технічні ноу-хау для відстеження та доступу до мобільних телефонів інфікованих. Спочатку Високий суд Ізраїлю обмежив їхні повноваження, але до роботи все-таки допустив.

Південна Корея використовує цифрові системи для полегшення навантаження на людей, які відстежують контакти заражених. На початку спалаху епідемії корейські центри з контролю і профілактики захворювань отримували інформацію від поліції. Але система була дуже повільною. Тому ЦКЗ надали доступ до панелі керування «розумного міста». Автоматизація скоротила час пошуку контактів з 24 годин до 10 хвилин. Система працює і «знизу вгору». Додаток посилає дані про здоровʼя і подорожі в центральний реєстр. Далі система знаходить місця, де перетинаються історії двох людей. Коли хтось захворіє, система може потім попередити всіх, чиї шляхи цей користувач перетнув.

Державне Агентство з технологій та МОЗ Сінгапуру розробили додаток, який може ретроспективно визначити близькі контакти заражених людей. Коли два користувачі додатка TraceTogether знаходяться за два метри один від одного, їхні телефони підключаються через Bluetooth. Якщо це триває 30 хвилин, обидва телефони записують зустріч у зашифровану кеш-памʼять. Коли комусь, у кого є додаток, діагностують вірус або його визначають як частину кластера, міністерство охорони здоровʼя дає вказівку інформувати іншу сторону. Це особливо корисно для контактів між незнайомими людьми, наприклад, попутниками в автобусі або відвідувачами театру.

Завантаження програми не обовʼязкове. Телефонні номери зберігаються на захищеному сервері і не розкриваються іншим користувачам. Дані про геолокацію не збираються (хоча в правилах Google про використання Bluetooth написано, що вони зберігатимуться на телефонах Android, де запущено додаток). Сінгапур планує опублікувати вихідний код програми, щоб зробити його доступним для всіх. Сінгапурці довіряють своєму уряду. З моменту виходу додатка TraceTogether 20 березня, за даними уряду, його завантажили 735 тисяч людей, або 13% населення.

Ізраїльський МОЗ запустив аналогічний додаток. Він дозволяє людям перевірити, чи не контактували вони з іншими користувачами, які згодом захворіли. Уряд стверджує, що додаток використовує програмне забезпечення з відкритим вихідним кодом і не обмінюється даними з владою. У додатка від ВООЗ, можливо, теж буде така функція.

Наступною проблемою буде змусити їх обмінюватися даними глобально, а не на рівні міста або країни. Уряди мають домовитися про загальні протоколи обробки даних про COVID-19. Така мережа зможе координувати дії як окремих людей, так і груп населення.