Як Рябошапка вмовив вас повернутися в ГПУ?
Мене не треба вмовляти приходити до прокуратури чи з неї йти. Коли Руслану Рябошапці запропонували стати генеральним прокурором, він кілька разів просив мене приєднатися до команди. Оскільки зараз є надія на зміни у прокуратурі та кримінальній юстиції, я погодився.
Раніше такої надії не було?
Чому я пішов з ГПУ за Шокіна? Тому що ми хотіли довести до кінця й передати в суд справу «діамантових прокурорів». Шокін робив усе, аби цьому завадити. Після того, як ми повідомили про підозру черговому учаснику справи, генпрокурор забрав у мене можливість впливати на роботу Генінспекції, яка займалася справою. Після цього залишатися не було сенсу.
А чим закінчилася ця справа — вона й досі в суді?
Обидві справи в різних судах, і обидві — досі в судах першої інстанції на стадії дослідження доказів.
Ви знайомі з нинішнім керівником Офісу президента Андрієм Богданом — були одногрупниками в університеті, потім перетиналися на роботі. Це знайомство зараз вам допомагає працювати чи заважає?
Я з ним навчався, стосунки були хороші. У якихось питаннях ми співпрацювали, у деяких процесах були по різні боки. Але наше знайомство і не допомагає, і не заважає: він працює в Офісі, я — в Генеральній прокуратурі.
Він дзвонить вам?
Ні. Ви знаєте, що я також очолюю робочу групу з кримінальної юстиції, і кілька разів ми бачилися на цих нарадах.
У ГПУ зараз є кілька затятих критиків — [колишній заступник голови Адміністрації президента Януковича] Андрій Портнов, «слуга народу» Олександр Дубінський. Депутат Антон Поляков, якого нещодавно виключили з фракції СН, збирає підписи про відставку Рябошапки. Ви розумієте причини таких закидів, плануєте з ними боротися?
У нас почався лише перший етап реформи ГПУ, а проти нас уже розгорнули такі кампанії. Ми зачіпаємо добряче вкорінені у прокурорську систему промислово-фінансові групи. Їх ніхто не чіпав 25 років. Розумієте, про що я?
Не зовсім. Про які саме групи ви говорите?
Практично всі. Якби ми працювали проти когось і в чиїхось інтересах, то лише одна сторона була б незадоволена. А оскільки ми працюємо в інтересах очищення та оновлення прокуратури, то чуємо критику практично з усіх боків — нікому це не подобається.
Якщо ми заговорили про очищення: днями з ГПУ звільнили прокурора Костянтина Кулика. Він вів засекречену справу про спецконфіскацію 1,5 мільярда Януковича і намагався вручити підозри колишнім працівникам Адміністрації Порошенка — [голові АП] Борису Ложкіну, [заступнику голови АП] Олексію Філатову, а також ексголові НБУ Валерії Гонтаревій. Ви вже розібралися, що було в його трьох тисячах томів справи Курченка?
По суті, це три-чотири факти, роздріблені на кілька кримінальних проваджень. Наприклад, справу так званих вишок «Чорноморнафтогазу» розділили на 10 проваджень. Усі справи, якими займався Кулик, зараз проходять інвентаризацію. У 99 відсотках випадків ними буде займатися НАБУ. Це хороший орган для того, аби поставити крапку і роз’яснити, що насправді було в цих справах.
Робота ДБР — це ваша компетенція. Ви задоволені цим органом?
Я не задоволений роботою жодного органу розслідування в Україні. Можливо через те що бачу, як зробити її кращою. Якщо розставити ці органи за уявною шкалою, то найбільш ефективне [Національне] антикорупційне бюро. Хоча від них я очікував більшого — туди набирали людей за доволі суворими критеріями.
Інші органи не в найкращому стані й потребують реформ. У деяких є ефективні керівники, які намагаються розвиватись, а є люди, які не готові до розвитку. [Керівництво] ДБР належить до останніх.
Відкрию вам важливу деталь: спочатку ДБР задумували як орган, який буде розслідувати скарги на дії правоохоронців, а саме — порушення ними прав людини, жорстоке поводження із затриманими, тортури, незаконні обшуки тощо. Але потім вступили політичні фактори, і його компетенцію суттєво розширили. Зараз ми ініціювали підготовку в ДБР спеціалізованих слідчих, які будуть займатися виключно розслідуванням злочинів, скоєних правоохоронцями. Міжнародні партнери допомагають їх навчати. У ГПУ ми вже створили департамент процесуального керівництва у цих справах.
Кому буде підпорядкований цей підрозділ?
Цей механізм має бути незалежним, спеціалізованим. Ми його зараз створюємо як пілотний проєкт у структурі ДБР і ГПУ. Цей підрозділ підпорядковується безпосередньо генпрокурору. Керівником цього департаменту в ГПУ призначили людину, яка довгий час працювала у громадському секторі, займалася протидією катуванням та іншим серйозним порушенням прав людини, — Юрія Бєлоусова. Він зараз разом з іншими проходить тестування.
В одному Telegram-каналі оприлюднили записи, на яких керівник ДБР Роман Труба отримує накази з ОП і в ручному режимі керує важливими справами.
Чи він, чи хтось схожий на нього — з цього приводу є різні думки.
З цього приводу буде якесь розслідування? Рябошапка говорив, що для аналізу записів потрібні оригінали.
Їх наразі немає.
Якщо почнеться розслідування, зʼявиться можливість їх шукати.
Наскільки я розумію, розслідування іде, і технічні засоби, за допомогою яких записували, якщо взагалі записували, шукають.
Ви зараз говорите про розслідування, яке почалося у вересні, коли Труба знайшов «жучки»? Бо він розповідав, що сам зареєстрував це провадження.
Я не можу коментувати деталей розслідування і намагаюсь сказати, що перевірка речей, про які ви говорите, триває, і її доведуть до кінця.
Раніше повідомляли, що в ГПУ проходить аудит справ про вбивство журналіста Павла Шеремета та активістки Катерини Гандзюк. Аудит завершили, якщо так, які результати?
Я не буду говорити, коли буде результат, бо ми домовились, що не розголошуємо такі речі, але в обох справах просування суттєве. Ми не можемо анонсувати кожен крок слідства, але будемо інформувати про результати, коли зможемо.
Нещодавно за запитом Росії в Польщі затримали бійця АТО Ігоря Мазура. Є ризик, що Росія й надалі буде використовувати Інтерпол для того, щоб затримувати українців за кордоном. Як цьому завадити?
Протистояти цьому не так легко, оскільки це типове використання Інтерполу в політичних цілях. Інтерпол завжди декларував, що є стаття 3 Статуту Інтерполу, згідно з якою організація не затримує людей, якщо у їхніх справах є політичні мотиви. Наприклад, ви пам’ятаєте, що в багатьох справах, особливо у справах Майдану, коли Україна намагалася оголосити в розшук колишніх високопосадовців, Інтерпол завжди посилався на цю статтю і врешті-решт зняв цих людей з розшуку.
У ситуації з Мазуром Інтерпол мав би притримуватись тих самих принципів. Чому не спрацював цей запобіжник — велике питання до Інтерполу. Ми повідомили польську сторону, що докази, на яких Росія базує свої звинувачення, здобули в РФ за допомогою катувань. Затримання не мало відбутися. Міністерству внутрішніх справ треба провести перемовини з Інтерполом і зробити так, щоб такі випадки не повторювалися.
Тепер уже колишня депутатка фракції «Слуги народу» Анна Скороход з трибуни парламенту заявила, що її чоловіка затримали за вашою вказівкою. Це правда?
Про те, що це чоловік депутатки, я дізнався зі ЗМІ. Протягом дня я підписую багато постанов і доручень на передачу, видачу, екстрадицію, тимчасову видачу. Це було одне з них.
Справа чоловіка Скороход складна та давня, але в цьому контексті цікаво, що в нас узагалі існує співпраця з російськими правоохоронцями.
Це хороше запитання, бо знов почались політичні розмови, як можна когось видавати в Росію. Це питання піднімалось у 2014 році. Тоді ми зупинили екстрадиційні процедури й перестали надавати правову допомогу Росії, бо де-факто ми у стані війни. Проте Росія перша почала видавати в Україну правопорушників, а ми вирішили видавати частково. Зараз поясню, як і чому. У Росії українських розшукуваних завжди затримували більше, ніж в Україні російських. Уявіть, що в Росії когось підозрюють у вбивстві або зґвалтуванні. Ця людина виїжджає в Україну, а ми відмовляємося її видавати. Чого ми добиваємося? Людина залишається тут, і поступово Україна стає прихистком злочинців. Так свого часу Придністров’я було прихистком для серійних кілерів.
Ми вирішили, що коли йдеться про загальнокримінальну, економічну чи насильницьку злочинність, ми співпрацюємо. Якщо ж це політично-сенситивний кейс, відмовляємо або в екстрадиції, або в правовій допомозі. І де-факто, так воно з 2014 року і працювало.
Росія робить так само?
Так.
Але минулого року ми екстрадували інгуша Тимура Тумгоєва — добровольця, який воював на боці України на Донбасі й був громадянином Росії.
Я тоді займався приватною практикою й дуже засмутився, коли почув про цю екстрадицію. Коли я працював у ГПУ, ми собі такого не дозволяли жодного разу.
Тобто такої практики зараз не буде?
Не буде.
Справи Майдану — не ваша компетенція, але що зараз із ними? Як проходить передача справ з ГПУ в ДБР (більше про це читайте за посиланням) і чи справді розслідування досі на паузі?
Справи інвентаризує ГПУ й передає частково в ДБР, частково в інші органи за підслідністю. У цих провадженнях призначили процесуальних керівників і, більше того, проводяться процесуальні дії. Справа в тому, що навіть якщо в ДБР немає конкретного слідчого, то закон дозволяє прокурору робити те саме, що і слідчому. Справи розслідують.