Населення Пуоланки навіть на своєму піку, у 1960 році, становило близько семи з половиною тисяч людей, а сьогодні воно скоротилося майже втричі. У Фінляндії ті ж самі проблеми, що і в багатьох європейських країнах: народжуваність знижується, населення старішає, а молодь перебирається у великі міста. Фінський експерт з демографії Тімо Аро каже, що зміни у складі населення ділять муніципалітети на переможців і переможених. І Пуоланка — серед тих, хто програв. Зараз тут живуть майже 2,6 тисячі людей, близько 40 відсотків з яких старші за 64 роки.
У Пуоланці кілька продуктових магазинів, аптека, автозаправка й одна закусочна. Більшість місцевих жителів працюють у сфері послуг або займаються сільським господарством. До найближчого великого міста 130 кілометрів, автобус туди ходить шість разів на тиждень. Довгий час Пуоланку якщо й згадували в пресі, то завжди в негативному ключі — у звʼязку з демографічною кризою. У відповідь на це в середині 2000-х у місті зародився «рух песимізму» під гаслом «Гаразд, ми найгірші, але ми будемо найкращими найгіршими у Фінляндії».
Яакко Паавола, 63-річний власник маленького книжкового магазину, стояв біля витоків цього руху. Спочатку «вечори песимізму» входили до низки нудних літніх заходів. Замість вступного внеску учасники платили «внесок за вихід». Паавола згадує, що «люди приходили просто подивитися один на одного та в дусі істинного песимізму говорили: “Бачу, ти ще живий”». Ріітта Нюкянен, 60-річна медсестра з будинку для літніх людей, розповідає, що спочатку деякі учасники говорили: «Тут нічого не виходить — навіть песимізм». Але з часом нудні посиденьки друзів і сусідів переросли в цілий рух, який влаштовував «вечори песимізму» по всій Фінляндії. А Ріітта досі співає в песимістичному жіночому панк-гурті Traumaryhmä («Травма-бенд»).
У 2016 році рух опинився на межі розпаду, оскільки більшість активістів песимізму втомилися і втратили натхнення. Нове життя у справу песимізму вдихнув 41-річний Томмі Раяла — уродженець Пуоланки, який майже двадцять років прожив у великих містах та за кордоном. У 2016 році його найняла місцева влада, щоб розвивати муніципальні онлайн-сервіси.
Навесні 2017 року Раяла почав знімати саркастичні ролики про життя в Пуоланці. Перша відеоекскурсія набрала у Facebook понад 200 тисяч переглядів. Друге відео про «веселу» поїздку на снігоході — майже 700 тисяч.
Ролики продовжують знімати й досі. Ціла серія присвячена актуальній проблемі — жінки набагато частіше виїжджають з невеликих містечок. Зараз в Пуоланці близько двох третин населення у віці від 20 до 29 років — чоловіки. В одному з роликів герой знайомиться з дівчиною в Tinder, але це виявляється його власна мати.
Невдовзі Раяла звільнився з муніципалітету, зареєстрував некомерційну організацію «Асоціація песимістів Пуоланки», залучив волонтерів і по-справжньому перетворив песимізм на бренд. Окрім фестивалю, цього літа вони представили перший песимістичний мюзикл. На цей проєкт місцева влада та Євросоюз виділили грант. Непоганий прибуток приносить інтернет-магазин, де можна замовити футболки, сумки, календарі, листівки та інший песимістичний мерч. У центрі міста планують обладнати громадський простір, присвячений песимізму. А на вʼїзді вже стоять два великі знаки: «Заблукав? Далі — Пуоланка» і «Пуоланка близько. У вас ще є час розвернутися».