Чи можна назвати те, що говорив Трамп телефоном про сина Байдена, тиском на Зеленського?
Я вважаю, що так. У тій формі, у якій прозвучало це питання — це було тиском. Але Конгрес США та Сенат мають визначити, чи це прямий тиск, чи опосередкований, і чи достатньо цього для процедури імпічменту Трампа.
Наскільки правильні відповіді Зеленського? Як він мав реагувати в ідеалі?
Зеленський не сказав нічого катастрофічного. Звичайно, можна говорити про тональність, можна було трохи інакше відповідати, але катастрофи немає. Тепер важливо побачити український варіант розмови Зеленського, бо поки ми бачили лише англійський переклад його слів, а він може бути не цілком коректним. Зараз я говорю лише про ту частину розмови, що стосується Байдена.
Відповіді Зеленського щодо канцлера Німеччини Ангели Меркель чи колишнього посла Марі Йованович можуть стати проблемою?
Щоб відповісти, я маю прочитати уважно кожне слово, а цього я ще не встиг зробити.
Як технічно фіксуються розмови між президентами і чи всі вони записуються?
У кожній країні це організовано по-своєму. Я не хотів би коментувати, як це відбувається у США. Що стосується України, я не знаю, як це налагоджено в Офісі президента зараз, а за часів попередньої адміністрації на такі телефонні розмови запрошували тих, хто був необхідний від команди. Ці люди робили нотатки, у тому числі про те, що мають зробити за підсумками розмови.
Якщо президент Трамп знав, що розмова записується, чому він дозволив собі такі висловлювання?
Це питання до нього.
Після того як ми дізнались деталі розмови, чи є ризики, що Україну втягнуть у внутрішньоамериканську боротьбу?
Ризики для країни є шаленими. Короткострокових ризиків, як то скорочення військової допомоги, немає, але ставлення ключових осіб нинішньої американської адміністрації до України може змінитися через небезпеку імпічменту Трампа. І є шалені середньострокові ризики, бо для пересічного американця Україна перетворюється на джерело проблем. Це загрожує двопартійному консенсусу підтримки України Сполученими Штатами.
Що Україна має зробити, щоб вийти з цієї ситуації з мінімальними втратами?
Ми маємо бути максимально відкритими та прозорими у спілкуванні. Політичні питання потрібно відокремити від юридичних. Також ми маємо дотримуватися збалансованого підходу до всіх основних гравців американської політики та в жодному разі не створювати враження, що наші дії впливають на перебіг передвиборчої кампанії в США.
Чи має президент Зеленський зробити заяву з цього приводу? Чи правильно діяли в ОП, коли протягом тижня не коментували цю ситуацію?
Оскільки контакти між двома адміністраціями були, це, напевно, була попередньо скоординована дія. Коли скандал такого рівня розвивається, а ставки весь час ростуть, потрібен виважений та обережний підхід, тому саме ці дії Офісу були правильними. Але зараз потрібна окрема медійна стратегія на найближчу перспективу — послідовна та скоординована.
Чи вплине цей скандал на результат зустрічі двох президентів?
Звичайно, вплине — і на зустріч, і на емоційне спілкування між ними, і на контакти між адміністраціями. Це як землетрус силою 12 балів, який важливо належним чином менеджерити. Але обережно — не значить відсиджуватись.
Ця розмова президентів відбулась, коли ви ще були міністром закордонних справ. В адміністрації Трампа визнали, що допомогу Україні вирішили заморозити за тиждень до дзвінка, а остаточно про це стало відомо через місяць після розмови. Чи було пов’язане питання допомоги з тим, про що говорили президенти?
Я у той час свідомо пішов у відпустку, щоб не заважати новій команді. З досвіду я не пам’ятаю прямого зв’язку між питаннями допомоги та іншими, але вважаю, що рішення щодо перегляду військової допомоги було поганим, і час для нього обрали неправильно. Його озвучили перед поновленням переговорів у «нормандському форматі» — це послабило нашу позицію і сформувало неправильний меседж щодо солідарності Заходу з Україною. Чим було зумовлене таке рішення США — не можу сказати й не хочу спекулювати.
Коли цей скандал лише набирав обертів, ви сказали, що Україну втягують у медійну спіраль. Але ж насправді все почалося значно раніше — згадайте справу [колишнього керівника передвиборчого штабу Трампа Пола] Манафорта, зустріч тодішнього генпрокурора Юрія Луценка з юристом Трампа Рудольфом Джуліані або велике інтерв’ю Луценка виданню The Hill, у якому він говорив і про справу Байдена, і про Burisma, і критикував експосла США Марі Йованович. Тобто ми самі свідомо втягнули себе в цю історію.
Я не можу сказати, що всі робили це свідомо, але ці події справді сприяли розвитку історії. Сприяли контакти з Джуліані, який представлявся людиною, близькою до Трампа. Я ще тоді говорив, що намагатися впливати на політику США — фундаментально неправильний підхід.
Як найгірше ця історія може закінчитись для України?
Найгірший сценарій — якщо Україну будуть вважати джерелом проблем ключових американських політичних гравців. Якщо наші друзі, а вони є і в Конгресі, і в Сенаті, припинять нас підтримувати або взагалі спробують зняти українське питання з американського порядку денного. А це і питання звільнення Донбасу та Криму, і боротьби з російською агресією. Ми маємо уникнути цього сценарію за будь-яких умов.