Про своє призначення. Я б не пішла [працювати міністром], якби розуміла, що урядова команда є іншою, ніж вона є зараз. Для мене було дуже важливо, що Лілія Гриневич, [заступники Лілії Гриневич] Павло Хобзей і Вадим Карандій та інші колеги, з якими я працювала, підтримували мене. Це надавало більшої впевненості в тому, що буде пул людей, які залишаться зі мною і працюватимуть далі та які мають авторитет у спільноті.
Про Нову українську школу. НУШ буде збережена як пріоритет, але ми спробуємо додати певні рішення в інших сферах. Пришвидшити НУШ — це спробувати пришвидшити початок як базової, так і старшої профільної школи. Однак поки немає відповіді, як ми це будемо робити. [Ми] маємо переконати всіх, що вчитися на рік довше — це класно. Зараз розробляємо різні сценарії, а потім представимо їх на широке громадське обговорення.
Про цифрову освіту. Зараз ринок електронних підручників розвинутий погано. Просто так взяти та закупити їх, як паперові підручники, — це непросте завдання. [Радниця міністра Оксана Макаренко] має відновити роботу над створенням єдиного освітнього ресурсу, який забезпечить пласт необхідних освітніх матеріалів, підручників, конструювання уроків, що дозволить кожному вчителю та учню мати свій освітній кабінет. Там можна буде готуватися до уроків тощо. Однак треба почати з базових речей — з доступу до інтернету, з наявності гаджетів.
Про дошкільну освіту. Прямого впливу на мережу дошкільних закладів у нас немає. Ми не зможемо прямо вплинути на те, аби стало більше садочків. Треба буде тісно працювати з місцевою владою, переконувати їх, що потрібно більше місць. Хочемо почати з загальної концепції дошкільної освіти, яка б привернула увагу суспільства, політиків, батьків, управлінців до того, що це має бути пріоритетом у сфері освіти.
Про профтехнічну освіту. Ми дуже б хотіли перевернути піраміду, коли у нас величезний відсоток йде в заклади вищої освіти, а всього близько 30 відсотків йдуть до закладів професійної освіти. Це неправильно — багато дітей втрачають можливість отримувати в майбутньому кращу зарплату. Зміст програм і самі напрями підготовки мають бути більш гнучкими, більш сучасними — це те, над чим ми будемо працювати. Зараз у нас понад 700 закладів професійно-технічної освіти. Маємо сконцентруватися на тому, щоб інвестувати держкошти в меншу частину закладів професійної освіти, але найкращих.
Про вищу освіту. Ми хочемо, щоб на фінансування закладів вищої освіти впливали показники працевлаштування випускників, якість наукової діяльності університету, присутність у міжнародних рейтингах тощо.
Наша мета — аби ректор був справжнім менеджером, якого держава наймає, щоб управляти закладом вищої освіти, і може вимагати від нього певних показників якості. У контракті кожного ректора має бути чіткий перелік KPI, яких він повинен досягати. МОН має моніторити, чи справді це робиться, чи досягає університет своїх стратегічних цілей.
Про заробітну плату педагогів. Ми будемо дотримуватися положень Закону «Про освіту», де чітко вказано, що до 2025 року маємо вийти на чотири прожиткові мінімуми найменшого посадового окладу педагога. Мінфін давав зведену інформацію з регіонів — це додатково майже 45 мільярдів гривень. Для нашої економіки це гігантські кошти, які треба звідкись витягнути, у когось їх забрати та віддати сюди. Як міністр освіти я була б дуже рада так зробити, але інші міністри, мабуть, не дуже зрозуміють. Працюємо з Мінфіном і премʼєром, щоб підвищити зарплати освітянам, але найближчим часом буде трошки інший інструмент, як це зробити. Точно вийдемо з рішенням до другого читання бюджету.