«Поки ми боролися з ворогом на Сході, він підійшов ззаду». Ультраправі атакували ЛГБТ-прайд у Харкові, але зірвати його не змогли — репортаж theБабеля

1

У Харкові на 15 вересня запланували одразу три великих акції: перший в історії міста ЛГБТ-прайд на площі Свободи, ходу за сімейні цінності на площі Конституції та акцію протидії прайду. Останні дві разом з християнськими організаціями влаштовує ГО «Традиція і порядок». Її заснували в 2016 році, а очолив націоналіст Богдан Ходаковський. У ТіП є філії в великих містах України, а в Харкові постійний костяк складає близько 30 людей. Опівдні домовляємось поговорити з прессекретарем харківської філії Андрієм Несміяном. Він просить прийти у «Львівську майстерню шоколаду». Андрій сидить на вулиці, вдягнений у костюм та кросівки, на шкарпетках напис USA. Домовляємось, що розмовляти будемо не більше ніж годину.

— Знаєте, в мене купа справ на сьогодні, бо ми ж не отримуємо ґранти, як ці всі ЛГБТ, тому доводиться викручуватись.

Андрієві на вигляд не більше ніж 18 років, він охоче розповідає про свою організацію.

— У нас дуже сімейна організація. Навіть якщо хтось хоче вийти з неї, все одно всі друзі залишаться в команді, тому ми всі разом ходимо на акції. Загальні засади такі: права економіка, правоконсервативні цінності. Йдеться про інститут родини, церкви, армії — стовпи, які й підтримують бетон держави. Сьогодні в нас кілька акцій, перша — ми будемо разом з християнами йти за традиційну родину. Друга акція називається «Свобода — наша справа». Я вважаю, що все вже чудово сказав Григорій Сковорода у [вірші] De Libertate. А Харків-прайд — це не про свободу, не про права людини. Права людини вже прописані в Конституції. Є право людей відстоювати свої права через суд.

За словами Андрія, «Традиція і порядок» відстоює права в судах, тому цього ж чекають і від організаторів прайду, але вважає, що їхня мета — навʼязувати свої цінності та отримувати за це гроші.

— [Вони] мають величезні ґрантові ресурси. Вони не подають декларацій, тому що не хочуть показувати величезні гроші. От і Анна Шаригіна фінансово непогано почувається. У них є кошти, щоб відстоювати права через суд. Але замість цього вони намагаються здобути медійність. У нас немає статистики, але чим більше маршів ЛГБТ, тим гірше до них ставлення. Тобто і ставлення до содомітів погіршується. Чого вони насправді хочуть? Наприклад, обовʼязкова сексуальна освіта. Що це таке? Це ж не про біологію. Вони хочуть говорити, що сексуальні меншини — це добре.

Андрій пʼє каву і розмірковує про «справжні бажання» учасників прайду.

— Ще вони хочуть, щоб прийняли Стамбульську конвенцію. А там написано, що насильство над жінками повʼязане саме з ґендерною нерівністю. Але в нас уже давно є ґендерна рівність, а насильство не зменшується. Ще вони хочуть, щоб були квоти для меншин. Їх бісить реклама, повʼязана з природною красою жінки, з сексуальністю, — вони хочуть її прибрати, обмеживши підприємців. Вони не хочуть рівних прав, вони хочуть обмежити свободу інших. Тому ми й кажемо, що свобода — це наша справа. На жаль, поки ми боролися з ворогом зі Сходу, ворог підійшов ззаду. Крім цього, вони лобіюють інтереси західних компаній.

За словами Несміяна, хода за традиційні цінності — єдина можливість протистояти прайду, тому ТіП і збирається в центрі міста.

— Ми не маємо права їх побити, тому що цього не дозволяє закон. А наша організація називається «Традиція і порядок». Порядок — це коли все за законом. Ми закон порушувати не будемо, і до цього теж не порушували. Хоча ЛГБТ постійно кажуть про насильство, ніколи не було насильства з нашого боку.

Час на розмову закінчується, скоро почнеться прайд, на нього збираються не тільки ТіП, але й іще деякі праворадикальні організації.

— Геї є і завжди будуть. Але було б добре, якби люди усвідомлювали, що геї — це люди з проблемами сексуальної ідентифікації. І ще питання: наскільки може травмувати дитину те, що може бути два тата? Люди не народжуються геями, і останні дослідження говорять, що геї — це соціальна штука.

Ми розраховуємося за каву, Андрій іде у справах, я — на площу Свободи, де починається прайд. З кафе до прайду не більше ніж 30 хвилин, на шляху можна зайти й на акцію про традиційні цінності. Флаєри-запрошення на неї роздавали біля метро. На фото сімейна пара та двоє дітей, тато яких чомусь у російській національній сорочці.

2

На площі Конституції невеликий натовп, не більше ніж 50 людей. Жінки у довгих спідницях і хустках, які прийшли з церкви, кілька бородатих чоловіків та хлопці з плакатами «Права здорової людини понад усе», «Постмодерн — це глухий кут». Одразу не зрозуміло, чи це тролінг, чи серйозно. У центрі площі стоїть чоловік з пакетом у руках та розповідає про «содомітів у владі». Робити на цій акції нічого.

У парку Шевченка на лавках сидять однакові з вигляду молоді хлопці. Вони одягнені в спортивні штани та футболки SVASTONE з коловратами, на ногах — кросівки New Balance. За парком, біля площі Свободи, кордон поліції та Нацгвардії, поруч — велика черга. Щоб потрапити на саму площі, де відбувається прайд, потрібно пройти через правоохоронців. Прохід доволі вузький, у черзі можна стояти довго. Тому люди, поки чекають, чепуряться. Хтось малює райдугу на обличчі, хтось домальовує плакати. Багато прийшло з ЛГБТ-прапорами. У черзі люди дуже різного віку: від підлітків до літніх бабусь і дідусів, є люди з дітьми.

Площу обгородили кількома рядами паркану ззовні, усередині кілька кордонів поліції, вантажівки з нацгвардійцями, службові собаки. На площі близько двох тисяч людей. За нею — не більше від 300 противників акції: ультраправа «Фрайкор», «Традиція і порядок», християнські активісти, деякі — в білих масках. Вони кричать та кидають за паркан яйця.

Учасники прайду намагаються не реагувати на противників, на самій площі доволі безпечно. Спочатку люди вишикувались у колони: перші ряди з великими ЛГБТ-прапорами, далі люди з плакатами. Замість ходи вдається тільки рухатись самою площею. Одна з PR-партнерок, Іванна Скиба-Якубова, каже, що вони не очікували такої кількості учасників.

Перша колона доходить до кінця площі, пообіч на колінах стоїть чоловік, на ньому жовта футболка з написом «Щаслива родина: тато, мама, діти». Він молиться. Поруч із ним жінка в такій самій футболці. Називається Катериною, каже, що це вже її сьома акція, що ніяку організацію вона не представляє, а прийшла поговорити з прихильниками прайду разом із однодумцями.

— Знаєте, чому я тут? У мене є знайомі, у яких забрали доньку і віддали в гей-пару. У школі їй на уроках розповідали, як правильно мастурбувати, а батьки були проти. Тому її і забрали. Це все велика історія, увесь цей парад, і такі випадки фінансуються Соросом. А в нього дуже багато грошей. Я навіть знаю, скільки вони отримують за вихід на цю акцію.

— Скільки?

— Багато! Там є певний прейскурант. У Сороса вистачить грошей на всіх, тому ми повинні боротися. А вам я бажаю двійнят!

Люди в колонах вигукують: «Бунтуй, кохай, права не віддавай».

Прайд триває півтори години, поліція організовує коридор до метро, тим, хто вважає метро небезпечним, пропонують автобуси. За 20 хвилин на площі лишаються тільки правоохоронці та нацгвардійці, здається, що все спокійно.

3

Одразу після маршу біля памʼятника Шевченку група людей виловлює учасників прайду. Натовп у балаклавах нападає на дівчину та хлопця. Його збили з ніг — ударили в спину й повалили на землю. Дівчину кілька разів ударили ногою в живіт. Добивали вже лежачих, з криками: «Ну-ка, давай-ка, у*бывай отсюда». Обох забрала швидка.

Вулицею Сумською їдуть поліцейські машини та автозаки. На вулиці Римарській, за кілька кілометрів від площі, біля офісу «Фрайкору», поліція затримує учасників руху. До офісу тут же стягуються й інші ультраправі, у тому числі й «Традиція і порядок». Натовп хлопців біжить до будівлі офісу з парку. Один із людей у масці кричить: «Треба хлопців звільняти». Частина нападників, навпаки, йдуть у напрямку площі, де був прайд. На питання, навіщо, відповідають: «Підорасів п*здити».

На Римарській людно, поліція оточила членів «Фрайкору», поки когось ведуть в автозак, один з ультраправих забризкує працівнику поліції обличчя з газового балончика. Його валять з ніг і надягають наручники. Правоохоронця відводять в автомобіль швидкої допомоги, у нього червоне обличчя. Хлопець, посміхаючись, звертається до працівника поліції.

— Йдемо в машину, я тобі покажу, боляче чи ні.

Тим часом один із керівників «Фрайкору» намагається домовитися з правоохоронцями. В автозаці відчиняється вікно, затриманий на всю горлянку кричить: «Тут ноги ламають, тут ноги ламають», поліціянти зачиняють вікно. Домовитися не виходить, сімнадцятеро людей відвезли в Шевченківський райвідділ. Прессекретар ТіП Несміян, який поруч ходить у своєму піджаку, переконує, що затримання — «це свавілля».

— Поліція затримує ні з того, ні з сього, кого завгодно. Почали жорстко пакувати. Ми проти такого свавілля. Підемо під райвідділ а завтра влаштуємо акцію.

Чотирьох правоохоронців, які постраждали, відвезли в лікарню. На лавці біля кафе молода пара обговорювала бійку правих з поліцією.

— Навіщо вони в нього газом бризкали?

— А навіщо поліція цих геїв захищала?

— Не знаю, я може й гомофобка, але ці лисі взагалі з Середньовіччя.