Працівники індійської компанії iMerit допомагають навчати штучний інтелект для найбільших корпорацій світу: Amazon, Microsoft, автомобільних виробників, компаній у галузі охорони здоровʼя. Офіси iMerit розташовані у бідних районах індійських міст, усередині — довгі ряди столів з компʼютерами та моніторами. Усе це «мало нагадувало цифрове майбутнє і було схоже радше на кол-центр або центр обробки платежів». Майже всі працівники — вихідці з малозабезпечених сімей, їхній середній вік — 24 роки.
В одному з таких офісів у місті Бхубанешвар на сході Індії працює 24-річна Наміта Прадхан. Щодня протягом восьми годин вона переглядає відео колоноскопії товстої кишки і позначає на них поліпи, згустки крові та інші ознаки захворювань. Її клієнт — компанія у Сполучених Штатах, яка навчає свою систему штучного інтелекту самостійно виявляти такі ознаки.
Лікар-радіолог з медичного центру в Нью-Йорку Джордж Ши говорить, що «для цієї роботи зазвичай потрібні люди з медичною освітою й відповідними знаннями анатомії та патології». Прадхан вивчала біологію в місцевому коледжі, а ще тиждень спілкувалася за допомогою відеочату з лікарем-практиком з Каліфорнії. Свою роботу вона називає цікавою, але втомливою. «Спочатку це викликало відразу, але потім я звикла».
В iMerit багато замовлень на те, щоб навчити штучний інтелект розпізнавати порно, сцени насильства та інший шок-контент у соцмережах та онлайн-платформах. Працівники зазвичай сидять в окремих приміщеннях, а компанія намагається розбавляти їхню роботу переглядом «більш цнотливих зображень». Проте Ліз ОʼСалліван, куратор таких проєктів в iMerit, каже: «Я не здивуюся, якщо це спричинить посттравматичний стресовий розлад або й гірше».
За даними дослідницької компанії Cognilytica, ринок маркування даних у 2018 році перевищив 500 мільйонів доларів, а до 2023 року він сягне 1,2 мільярда доларів. Дослідження показало, що на цю роботу припадає 80 відсотків часу, необхідного для створення технології штучного інтелекту. За словами одного з керівників iMerit, рядові працівники отримують від 150 до 200 доларів на місяць, що приносить компанії дохід від 800 до 1000 доларів. Це мізерна зарплата за мірками США, але для Індії — непоганий середній заробіток.
Прасенджит Байдья зростав у великий бідній селянській сімʼї. Він першим серед своїх братів і сестер здобув вищу освіту. Тепер Байдья керує проєктом в iMerit, який навчає автопілот автомобіля для великої компанії зі США. Його команда днями аналізує різні вуличні сцени й обводить обмежувальними рамками автомобілі, пішоходів, знаки, дорожню розмітку та лінії електропередач. Байдья каже, що це важка робота, але він задоволений. Разом з дружиною їм вдалося назбирати грошей і купити невелику квартиру неподалік від офісу.
Минулого року iMerit відкрила офіс у Новому Орлеані в США. Тут більшість працівників — мігранти з Латинської Америки. Їх найняли для навчання іспаномовній версії домашнього цифрового помічника однієї великої американської технологічної компанії.
Один із таких — 23-річний Оскар Кабесас із Колумбії. Його завдання — «труднощі перекладу». Наприклад, слово «pisto» у Гватемалі означає гроші, а в Мексиці — пиво. Сорокадворічна Гленда Ернандес із Гватемали теж починала з роботи над цифровим помічником. Тепер вона працює над іншим проєктом — навчає штучний інтелект визначати хворобу за звуком кашлю. «Слухати кашель увесь день було досить неприємно. Але я пишаюся цим. Ми з колегами стали майстрами розпізнавання кашлю».
Зростання таких компаній як iMerit призводить до поступового занепаду краудсорсингових платформ із маркування контенту, як-от Mechanical Turk. Крісті Мілланд із Торонто пропрацювала на цій платформі 14 років. У 2010 році вона віддавала роботі по 17 годин сім днів на тиждень і заробляла близько 50 тисяч доларів на рік. Зараз, коли зʼявилися проєкти з навчання штучного інтелекту, розцінки стрімко впали, а вимоги стали «страшенно експлуататорськими».