З України в «ДНР»
Валерію Гнатенку 52 роки, він народився у Дружківці — невеликому місті в Донецькій області. Служив в армії, на початку 90-х закінчив Харківський юридичний університет ім. Ярослава Мудрого. Пізніше працював слідчим Дружківського міського відділення міліції — там само, де і його батько. Дослужився до начальника відділу з боротьби з приховуванням від оподаткування та начальника податкової міліції Костянтинівки. У 2006 році Гнатенко вступив до Партії регіонів і очолив її Дружківське відділення. З того часу й почалася його політична карʼєра: на місцевих виборах його обрали мером Дружківки. Через чотири роки, у 2010, він знову пішов у мери. Його єдиним суперником став начальник трамвайного депо без передвиборчої програми.
Після Революції гідності та втечі Віктора Януковича в Дружківці почалися проросійські мітинги. Вже 2 березня на Жовтневій площі зібралися жителі з георгіївськими стрічками та плакатами «Слава Беркуту», «Ні бандерівським гестапівським упирям». До обіду люди вирушили до будівлі міської ради та зажадали встановити на ній другий прапор — російський. До них вийшов Гнатенко.
«Без референдуму ми [...] не можемо ніяке рішення ухвалити. Частина людей хочуть цей прапор, інша — інший [маються на увазі прапори України та Росії над міськрадою], сьогодні прийшли люди, які хочуть підняти другий прапор. Щоб не було заворушень, ми даємо можливість. Хто у вас готовий піднятися і повісити прапор?»
Під вигуки «Росія» на даху міськради встановлюють другий прапор. Гнатенко продовжує бути мером. Через місяць, 13 квітня 2014 року, до кафе «Аут», розташованого неподалік від міської ради, приходить натовп із прапорами «ДНР» — мешканці вимагають провести референдум «про федералізацію і незалежність Донецької народної республіки».
Біля входу люди в камуфляжі зачитують резолюцію: «Перше — визнання Донецької народної республіки. Друге — проведення референдуму». Сепаратисти вішають на будівлю ради вже прапор «ДНР», а до вечора на виїзді з Дружківки встановлюють перший блокпост. Один з будівельників барикади пояснює завдання: «Колона [українських солдатів], яка перебуває в Добропіллі... На неї повинні напасти бійці «Правого сектора» і вбити якомога більше військовослужбовців з метою провокації. Тому доведеться їхати та брати її в кільце».
Наступного дня, 14 квітня, Гнатенко проводить сесію у міськраді. Він зачитує вимогу провести референдум про незалежність «ДНР» і пропонує звернутися в Донецьк. Міськрада готова надати дільниці для голосування і допомогти організувати референдум.
«Як народ запропонує, так і треба вчинити, ми ні до чого не підштовхуємо. Є група, яка клопоче про проведення референдуму, нехай вони ініціюють. Ми на території міста надамо виборчі дільниці, організуємо комісії, перешкоджати не будемо, але в окремо взятому місті референдум проводити не можна».
Деякі проросійські активісти у залі не згодні з Гнатенком.
— Я вважаю, що ви вмили руки, переклали відповідальність на область, а та буде писати в Київ, а Київ нам нічого не дозволить.
У підсумку Гнатенко виносить на голосування звернення до Донецької обласної ради щодо референдуму. Усі депутати голосують за. Через два дні офіційна газета міськради «Дружківський робочий» і прогнатенківська «Дружківка на долонях» опублікували це звернення до Донецької обласної ради.
Звернення депутатів міської ради
На наступному мітингу, який проходить 29 травня біля будівлі дружківської гімназії «Інтелект», зачитують звернення вже до російської влади. «Ми просимо ввести миротворчі війська в звʼязку з загрозою знищення республіки Новоросія, яка зароджується». Гнатенко стоїть на ганку. Поруч з ним — Валентина Лугова, директор гімназії. Вона розповідає, що українська армія «розстрілює дитячі садки» і «нападає на нашу землю». Через рік Лугова обирається до міськради разом з Гнатенком як голова Дружківського осередку партії «Наш Край».
З середини червня 2014 міська газета «Дружківський робочий» виходить вже з прапором «ДНР» на першій шпальті. Місцеві журналісти пишуть про референдум, про «молоду республіку», про те, «За що бʼються ополченці Донбасу», і як «Сланцевий газ вбʼє Донбас». Містом їздять озброєні люди; прихильників України катують у підвалах.
Скан газети «Дружківський робочий» в 2014 році.
На відміну від Краматорська і Словʼянська, Дружківка не постраждає від бойових дій. Після того як Ігор Гіркин йде зі Словʼянська в Донецьк, 5 липня в Дружківку заходить українська військова техніка і підрозділи Національної гвардії. Гнатенко пояснить, що допомагати «днровцям» його змусили під дулами автоматів, і в 2015 році знову балотуватиметься в мери.
З «ДНР» в Україну
На виборах 25 жовтня 2015 року Гнатенко набрав 80 відсотків голосів і знову став мером. Цього разу він йшов як самовисуванець, хоча всю кампанію і пізніше приятелював з депутатом Олегом Недавою. Недава теж з Донецької області, він народився в Макіївці. У 2014 році він увійшов до Ради як самовисуванець і відразу влився до фракції БПП. Недава 27 травня 2016 року відкрив у Дружківці міську громадську приймальню партії «Наш Край»: «Олег Недава подякував партійцям за запрошення і пообіцяв свою всебічну допомогу і підтримку у всіх починаннях, спрямованих на поліпшення життя городян». Недава і став куратором «Нашого краю» у Дружківці. Це theБабелю підтвердили джерела в БПП.
Олег Недава і Валерій Гнатенко на відкритті приймальні партії «Наш Край».
Офіційний сайт Всеукраїнської політичної партії - Наш край
Гнатенко, Лугова й інші члени міськради організували громадську організацію «Патріоти Дружківки». Тепер Гнатенко відзначає державні свята у вишиванці, а на привітання «Слава Україні» відповідає: «Героям слава». Валентину Лугову нагородили званням «Почесний житель Дружківки».
У БПП, спираючись на адмінресурс і підтримку Гнатенка, розраховували виграти цьогорічні парламентські вибори, а Дружківка стала отримувати великі суми з бюджету. «Після звільнення він знайшов спільну мову з АП, і його не чіпали взагалі. СБУ відкривала кримінальні провадження, але за ним нічого серйозного не було. Активістів опитали, та й все», — розказав theБабелю дружківський активіст Павло Островський.
Гнатенко і Недава.
Офіційний сайт Всеукраїнської політичної партії - Наш край
Перед президентськими виборами у 2019 році Гнатенко підтримував Петра Порошенка, розраховуючи на його перемогу. «Гнатенко працював на Порошенка, публічно підтримував його на колегіальних засіданнях міської ради. Офіційний радник Гнатенка і депутат міської ради Галина Небогатикова та її сімʼя забезпечували роботу штабу «Команда Порошенка», — говорить Островський. У цей час деякі депутати міськради перейшли з партії «Опозиційний блок» у «Наш край», також у партію наполегливо запрошували бюджетників.
Перед першим туром президентських виборів організація «ОПОРА» фіксувала в Дружківці масові порушення. Наприклад, спікерка організації в Донецькій області Світлана Агаджанян на брифінгу говорила: «Керівництво Дружківської стоматологічної клініки закликало всіх голосувати за кандидата Петра Порошенка. Працівники ж повинні фотографувати бюлетені після голосування, щоб підтвердити, що вони голосували саме за цього кандидата».
Після першого туру президентських виборів стало зрозуміло, що рейтинг Зеленського вище, ніж у Порошенка, а у глави ОПзЖ Юрія Бойка вище, ніж у глави «Опоблоку» Олександра Вілкула. Гнатенко спочатку збирався йти як самовисуванець, але передумав. Дружківка — одне з небагатьох міст України, де в другому турі Порошенко набрав менше, ніж у першому. Тому вже 6 червня Гнатенко поїхав на зʼїзд ОПзЖ, щоб зустрітися з Юрієм Бойком.
До 2019 року ОВК округу перебувала у вотчині Бориса Колеснікова — Костянтинівці. Але на ці вибори її перенесли у виконком Дружківки — «для проведення належної підготовки виборів». Меру Гнатенку легше впливати на вибори у своєму рідному місті.
«Бабель»
Після розколу в «Опозиційному блоці» Колесніков і Бойко вступали в суперечки. Колесников називав Бойка «розкольником, технічним кандидатом Порошенка». Бойко з помсти зробив усе, щоб підтримати Гнатенка та не пустити Колеснікова.
«Колесніков неодноразово публічно принижував Бойка, стверджував, що Бойко ніколи не вигравав нічого більше за округ на Луганщині. Бойко та Королевська неодноразово приїжджали в округ на підтримку Гнатенка. А Гнатенко у своїй агітації, рекламних конструкціях робив максимальний акцент на те, що він від Бойка та його партії. Це й спрацювало», — говорить Островський.
Між Гнатенком і Колесніковим розгорнулася боротьба: перший ремонтував ліфти у Дружківці, другий — у Костянтинівці. На каналі «Україна», який підтримує Бориса Колеснікова, виходили сюжети проти Гнатенка. Але це все не допомогло.
Валерій Гнатенко обігнав Колеснікова на пʼять відсотків і тепер пройде до Верховної Ради IX скликання від ОПзЖ. У день виборів фіксували підвезення виборців Гнатенка. Однак Колесніков вже визнав поразку.