У кінці 1980-х у СРСР посилилася економічна та політична криза. Це призвело до «параду суверенітетів» у 1990 році. Декларації про незалежність і суверенітет проголошують балтійські, азіатські та закавказькі республіки, а також Молдова і Росія (на той момент РРФСР).
Цього ж року почалася нова ера української державної незалежності — 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР абсолютною більшістю голосів (за — 355 депутатів, проти — 4) прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Документ складався з 10 розділів, у яких детально прописувалися основи державного, політичного, економічного ладу, підкреслювалася самостійність і суверенітет.
Цього ж дня Верховна Рада постановила «вважати день 16 липня Днем проголошення Незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України».
Хода на Хрещатику на честь Дня Незалежності 16 липня 1991 року.
Олександр Клименко
Основні положення Декларації про суверенітет, ухваленої 16 липня 1990 року:
недоторканність території в наявних кордонах УРСР;
республіканська форма державності, єдине джерело влади — народ, а від його імені може виступати тільки Верховна Рада;
верховенство на своїй території власних законів і Конституції (Декларація повинна була стати основою для нової Конституції); власне громадянство;
право на володіння, користування і розпорядження національними та природними багатствами на своїй території; власна банківська, цінова, фінансова, митна та податкова системи, держбюджет і, за необхідності, своя грошова одиниця;
власні Збройні сили, внутрішні війська, органи держбезпеки; зобов'язання не поширювати, не виготовляти й не нарощувати ядерну зброю;
самостійні міжнародні відносини з іншими державами;
відносини з іншими радянськими республіками на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.
До першої річниці Декларації про суверенітет, 16 липня 1991-го, у Києві відбулись масові заходи, присвячені Дню Незалежності України. Партійне керівництво урочисто покладало квіти до памʼятників Леніну, за відсутності інших ритуалів. А потім провело збори у палаці «Україна», де тодішній голова Верховної Ради Леонід Кравчук говорив: «Сьогодні ми зібралися вперше в своїй історії для відзначення свята Незалежності. Йшли ми до цього дня важко, йшли за покликом серця, за голосом громадського сумління і національного обов’язку, з великою і святою вірою у свій народ, у його право на свободу і незалежність. І цей день настав».
Хода на Хрещатику на честь Дня Незалежності 16 липня 1991 року.
Олександр Клименко
Хрещатиком пройшов багатотисячний марш — із синьо-жовтими прапорами і в національному одязі. А ввечері на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності) влаштували концерт українських гуртів та виконавців. Його кульмінацією став виступ львівського рок-гурту «Брати Гадюкіни» та святковий салют.
Сцена на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності) під час святкування Дня Незалежності 16 липня 1991 року.
Олександр Клименко
Учасниця дуету «Сестри Тельнюк» на концерті на честь Дня Незалежності 16 липня 1991 року.
Олександр Клименко
Через три дні після придушення путчу 1991 року, 24 серпня, на надзвичайному засіданні Верховна Рада УРСР фактично вдруге проголосила незалежність України. Дату Дня Незалежності перенесли з 16 липня на 24 серпня постановою Верховної Ради 20 лютого 1992 року.
Щоб читати більше цікавих історій, закиньте «Бабелю» донат.