Старіння відбувається двома шляхами. Або повільно й непомітно, або швидко та остаточно. Коли ви старієте повільно — починаєте щось забувати, іноді болить поперек, зʼявляється сиве волосся та зморшки навколо очей. Швидке старіння раптове: ви різко починаєте погано бачити або чути, ламаєте стегно й більше не можете ходити.
Щоб відчути, як це — різко постаріти, можна прийти в лабораторію AgeLab у Массачусетському технологічному інституті в Кембриджі й надягти на себе Agnes (за першими буквами від for Age Gain Now Empathy System — система для переживання прискорення віку). Засновник і директор AgeLab Джозеф Кофлін називає Agnes костюмом «раптового старіння».
Він має кілька складників. Це жовті окуляри — передають відчуття вікового пожовтіння очної лінзи; ремінь безпеки для шиї боксера — імітує зниження рухливості шийного відділу хребта; стрічки навколо ліктів, запʼясть і щиколоток — ускладнюють рух; черевики з пінопластовою тактильної прокладкою — щоб менше відчувати свої кроки; спеціальні рукавички, у яких притлумлюється тактильна гострота, а рухи пальців стають скутими.
Коли одягаєш костюм, спочатку відчуваєш, як тіло трохи важчає, стає складніше рухатися, а відчуття не такі виражені. Зовсім скоро це починає бісити — навіть дрібні завдання стають трудомісткими. Кофлін каже: «Візьми чашку з верхньої полиці», і ви розумієте, що на це потрібно багато сил. Це дратує, а вже через півгодини ви відчуваєте гнів: «Халепа, що не так зі світом?» Так ви усвідомлюєте не тільки фізичні труднощі, які зʼявляються з віком, але і психологічний дискомфорт.
AgeLab розробляє технології, продукти та послуги для постійно зростаючого ринку літніх людей. Самому Кофліну за 50, він схожий на старомодного американського інженера — носить краватку-метелика та важкі окуляри в червоній оправі. Він розмовляє легко та майже афористично. «У минулому столітті ми домоглися найбільшого прориву — у людей зʼявилося 30 додаткових років життя. Але ми не знаємо, що з ними робити! Чому б нам не створити нові технології та ритуали для людей відповідно до їхнього старіння?»
В AgeLab є не тільки костюм «раптового старіння». Тут можна побачити японського роботизованого тюленя Paro. Він видає звуки і рухає головою — це заспокоює людей похилого віку, особливо пацієнтів з хворобою Альцгеймера. Також тут — хмаринки зі словами, які показують різницю у ставленні жінок і чоловіків до пенсії. Жінки частіше використовують слова «свобода», «час», «сімʼя». Чоловіки — «вихід на пенсію», «відпочинок», «хобі».
Бізнес на старінні неможливий — та літнім людям підійдуть продукти для міленіалів
AgeLab виявила, що розробка продуктів і послуг для літніх людей не може стати бізнесом. Вони не хочуть купувати нічого, що нагадує їм про вік. Виходить, що людям краще страждати від старості, ніж визнати, що вони старіють, і страждати менше. Цей парадокс не новий. Heinz ще в 1950-х роках намагалася просувати лінію Senior Foods — фактично, дитячого харчування для літніх людей. Ідея провалилася. Ще була реклама системи персонального реагування на надзвичайні ситуації — пристрій у вигляді підвіски на шию з кнопкою виклику екстрених служб. У рекламі літня жінка кричала: «Я впала і не можу встати!» Кулон не користувався попитом — багато літніх людей воліли залишатися в тяжкому становищі, ніж натиснути на кнопку і визнати, що вони старі.
AgeLab знову відкрив стару істину — психологічний комфорт для нас важливіший за практичність. Дослідники вважають, що ефективніше за все — розробляти продукти, які нагадують товари для міленіалів. Наприклад, слухові апарати, схожі на навушники. Таке зближення понять уже відбувалося в минулому. Кофлін наводить приклад мікрохвильової печі — прилад розробляли не для літніх людей, але він дуже допомагає їм у побуті. Те саме з доставкою їжі.
Кофлін говорить, що люди похилого віку потребують повсякденної допомоги. Але вони не хочуть отримувати її в будинках для літніх. Вони хочуть комфортно старіти в себе вдома, зі своїми дружинами або чоловіками та спогадами. Кофлін вважає, що відповіді на два питання допомагають визначити, чи можливо це в кожному конкретному випадку: «Хто замінить перегорілу лампочку» і «Як ви купите морозиво». Науковець упевнений, що потрібно вирішувати ці проблеми, а не будувати будинки престарілих.
Коли ви знімаєте Agnes — спочатку черевики, потім рукавички, потім ремені — переживаєте цілий спектр відчуттів. Ви знову можете рухатися без зусиль, бути самостійним. Згадуєте, що бути молодим — не означає бути в стані екстазу, це значить просто не докладати додаткових зусиль для звичайних дій. Зняти костюм — як витягти скалку з ноги. Це не щастя у вищому сенсі, а повернення до того, щоб не думати про обмеження свого тіла.